Олівер Каудері

Олівер Каудері народився у Вермонті в 1806 році і був восьмою й останньою дитиною Уільяма та Ребекки Фуллер Каудері. Він виріс у релігійній сім’ї. В його дитинстві сім’я зазнала багато труднощів, пережила неврожаї і кілька разів переїжджала. Перед третім днем народження Каудері його мати померла від туберкульозу, тієї самої хвороби, яка згодом забрала і його життя. Записи свідчать про те, що в юності Каудері доводилося багато разів подовгу жити у родичів, ймовірно, з економічних причин. У юні роки він відвідував школу, вивчав Біблію, вчився писати, та оволодівав мовою, що знадобилося йому в подальшому житті¹.

У 1828 році, коли Оліверу Каудері було приблизно двадцять років, він переїхав у західну частину штату Нью-Йорк, де йому запропонували посаду шкільного вчителя у місцевості поблизу Пальміри. Там до нього дійшли чутки про Джозефа Сміта й золоті пластини. У першій записаній історії Джозефа Сміта сказано, що Господь явився Каудері і “показав йому у видінні пластини, а також [відкрив] істину цієї роботи”.² Поживши короткий час у батьків Джозефа Сміта в Манчестері, він вирішив поїхати до Гармоні, штат Пенсільванія, щоб особисто зустрітися з Джозефом. Майже відразу після свого прибуття Каудері почав працювати писарем Джозефа, який перекладав Книгу Мормона. Каудері отримав повноваження священства від ангелів-служителів, був одним із Трьох свідків, які бачили пластини Книги Мормона, допомагав наглядати за виданням Книги Мормона та був одним з перших членів-засновників Церкви, які організували її 6 квітня 1830 року. Про свою участь у цих дивовижних подіях Каудері пізніше написав: “Я завжди дивитимусь на цей вияв доброти Спасителя з подивом і вдячністю, поки мені буде дозволено жити”³.

Картина, на якій зображено відновлення Ааронового священства Іваном Христителем. Олівер Каудері стоїть на колінах праворуч.

У 1830 році Каудері очолив групу з чотирьох місіонерів, яка вирушила до поселень американських індіанців на тодішньому західному кордоні Сполучених Штатів. Вони пройшли через Огайо, де їхнє проповідування викликало несподіване збільшення кількості навернень, завдяки чому Кертленд став центром для Церкви.⁴ Через два роки Каудері одружився з Елізабет Енн Уітмер. У подружжя було шестеро дітей, але лише одна донька, Марія Луїза, вижила в ранньому дитинстві. Елізабет і Марія Луїза померли з різницею в два дні у 1892 році і були поховані разом. Інших нащадків Олівер Каудері не мав⁵.

У перші роки існування Церкви Каудері служив у важливих покликаннях: другим старійшиною, помічником Президента Церкви та помічником радника Першого Президентства⁶. Він також відіграв головну роль у підготовці текстів одкровень, даних Джозефу Сміту, для публікації їх у Книзі Заповідей, яка пізніше отримала назву Учення і Завіти. Разом з Джозефом Смітом і Сідні Рігдоном Каудері відкрив двері Дому Господа в Кертленді у 1836 році і запросив святих останніх днів на сесію освячення. Він головував на зборах як один із президентів первосвященства і був свідком явлення Ісуса Христа і ангелів-служителів у храмі через тиждень після його освячення.

Через рік економічні проблеми в Кертленді, зокрема крах банку Кертлендського товариства безпеки, завдали нищівного удару по фінансах Олівера Каудері, і його реакцією на це стало рішення займатися власною справою, а не присвячувати свою власність Церкві⁷. У подальшому Каудері критикував провідників Церкви, звинувачуючи їх у тому, що вони недоцільно витрачали кошти та поширюючи чутки про те, що Джозеф Сміт вчинив перелюб⁸. У 1838 році Джозеф скликав вищу раду, щоб розслідувати заяви Каудері. Врешті-решт рада зібралася, розглянула кілька звинувачень проти Каудері і в кінцевому підсумку проголосувала за підтвердження більшості з них та за відлучення Каудері від Церкви⁹. Пізніше було отримано одкровення, згідно з яким Гайрум Сміт замінив Каудері як помічника Президента Церкви¹⁰.

Наступні кілька років Каудері провів, вивчаючи юриспруденцію та працюючи юристом в Кертленді, і зрештою був прийнятий до колегії адвокатів штату Огайо як адвокат. Потім він переїхав за сто миль на захід до Тіффіна, штат Огайо, де продовжував працювати юристом протягом наступних семи років. Перебуваючи в Тіффіні, він листувався зі святими останніх днів, які сподівалися, що він знову стане членом Церкви. Брат Бригама Янга (і шурин Каудері) Фінеас Янг відвідав Каудері й дізнався, що “його серце все ще з його старими друзями”¹¹. Почувши це та інші повідомлення, Джозеф закликав Кворум дванадцятьох запросити Каудері, щоб той повернувся до товариства. Каудері сказав членам Дванадцятьох, що його незадоволення виникло здебільшого через агресивних святих останніх днів у Міссурі, які погрожували йому, а не через будь-які особисті протиріччя з апостолами чи іншими провідниками¹². Каудері сподівався, що його опубліковане свідчення про Книгу Мормона допоможе згладити його провини і відновити його репутацію. Деякий час здавалося, що Каудері може знову приєднатися до святих у Наву. Джозеф Сміт отримав і прочитав листа від Каудері за кілька годин до того, як його вбили у Картеджській в’язниці¹³.

У 1847 році Каудері переїхав до Вісконсина, сподіваючись, що зміна клімату піде на користь його здоров’ю. Там він балотувався до асамблеї штату, але програв вибори з різницею в 40 голосів і одразу вирішив приєднатися до груп мормонських піонерів, які мігрували до Юти. Каудері виступив на конференції в сусідньому штаті Айова і запевнив, що надасть підтримку Кворуму дванадцятьох. Кілька днів потому Вища рада проголосувала за те, щоб Каудері було відновлено до повного товаришування. Орсон Гайд, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, повторно охристив, конфірмував і висвятив Каудері, який потім планував возз’єднатися зі святими в Юті. Однак його здоров’я продовжувало погіршуватися, і він помер у 1850 році, не встигнувши вирушити на захід¹⁴.