Історія Церкви
Адам-онді-Аман

“Адам-онді-Аман”, теми з історії Церкви

“Адам-онді-Аман”

Адам-онді-Аман

Коли святі останніх днів зібралися в 1836 році для освячення Кертлендського храму, вони заспівали гімн “Адам-онді-Аман”, який був написаний Уільямом В. Фелпсом і входив до нещодавно опублікованого збірника гімнів святих останніх днів. Слова оспівували вчення з одкровень Джозефа Сміта про місце під назвою Адам-онді-Аман, де Адам дарував останнє благословення своїм нащадкам. В гімні також співалося про очікування Другого пришестя Спасителя, коли Адам-онді-Аман буде відновлено до його колишньої краси та слави1.

Зображення
Фотографія Адам-онді-Амана

Сучасна фотографія Адам-онді-Амана

Через два роки, коли святі шукали землю, де вони могли б оселитися в окрузі Дейвіс, шт. Міссурі, Джозеф Сміт і група провідників Церкви знайшли гарне місце біля річки Гранд-Рівер, де було багато водойм, дичини, а навкруги були вкриті травою прерії. Говорячи про помітний пагорб у місцевості, що називалася Спрінг-Хіл, Господь пояснив в одкровенні, що Він назвав його “Адам-онді-Аман”, тому що “це місце, куди Адам прийде відвідати свій народ”2.

Святі зраділи цій новині, і незабаром сім’ї почали переїжджати в цю місцевість. Вони створювали своє поселення на зразок площі Сіону (за міським планом Джозефа Сміта для Індепенденса, шт. Міссурі) і визначили місце для храму.3 У 1838 році провідники організували кіл Адам-онді-Аман, який був одним з перших у Церкві.4 Було побудовано приблизно двісті будинків, але поселення в Адам-онді-Амані проіснувало лише кілька місяців. Восени 1838 року між святими останніх днів та іншими жителями шт. Міссурі виникли сутички, і святі в Адам-онді-Амані були змушені покинути свої домівки.

Related Topics: Mormon-Missouri War of 1838, Zion/New Jerusalem, Far West

Примітки

  1. Кілька ранніх одкровень містили інформацію про Адам-онді-Аман. Наприклад, в одкровенні, отриманому у березні 1832 року, пояснювалося, що “чистою мовою” Аман — це ім’я Бога. Див. “Sample of Pure Language, between circa 4 and circa 20 March 1832”, in Revelation Book 1, 144, josephsmithpapers.org. Див. також Robin Scott Jensen, Robert J. Woodford, and Steven C. Harper, eds., Revelations and Translations, Volume 1: Manuscript Revelation Books. Vol. 1 of the Revelations and Translations series of The Joseph Smith Papers, edited by Dean C. Jessee, Ronald K. Esplin, and Richard Lyman Bushman (Salt Lake City: Church Historian’s Press, 2011), 204–206. В одкровенні, отриманому в 1835 році, яке зараз відоме як 107 розділ книги Учення і Завіти пояснюється, що в долині Аман-онді-Аман Адам дав останнє благословення своїм нащадкам (У&З 107:53; див. також “Instruction on Priesthood, between circa 1 March and circa 4 May 1835 [D&C 107]”, in Doctrine and Covenants, 1835 ed., 86, josephsmithpapers.org).

  2. Учення і Завіти 116; див. також Joseph Smith, “Journal, March–September 1838”, 43–44, josephsmithpapers.org. Пізніше Джозеф Сміт описав майбутнє зібрання, на якому Адам, який “головує над духами всіх людей” як “батько людської родини”, “скликає своїх дітей разом”, щоб “підготувати їх до приходу Сина Людини” і “[передати] своє управління Христу” (“Discourse, between circa 26 June and circa 4 August 1839–A, as Reported by Unknown Scribe”, 2, 3, josephsmithpapers.org).

  3. “Plat of the City of Zion, circa Early June–25 June 1833” josephsmithpapers.org.

  4. “Conference Minutes” Elders’ Journal, vol. 1, no. 4 (Aug. 1838), 60–61, josephsmithpapers.org.