1 І сталося, що після того як Мосія зробив так, як його батько наказував йому, і проголосив по всій землі, щоб люди зібралися разом з усієї землі, щоб вони могли піти в храм послухати слова, з якими цар Веніямин звернеться до них.

2 І було їх дуже багато, саме так багато, що вони не злічили їх; бо вони розмножилися надзвичайно і стало їх багато на цій землі.

3 І вони взяли первородних від своїх отар, щоб вони могли принести жертву і всеспалення за законом Мойсея;

4 І ще щоб вони могли скласти дяку Господеві Богу їхньому, Який вивів їх з землі Єрусалима, і Який визволив їх з рук їхніх ворогів і призначив справедливих людей бути їхніми вчителями, а також справедливого чоловіка бути їхнім царем, який встановив мир на землі Зарагемлі, і який навчив їх додержуватися заповідей Бога, щоб вони могли втішатися і сповнитися любовʼю до Бога і всіх людей.

5 І сталося, що коли вони підійшли до храму, вони поставили свої намети навколо, кожний чоловік з своєю сімʼєю, яка складалася з його дружини, і його синів, і його дочок, і їхніх синів, і їхніх дочок, від найстаршого до наймолодшого, і кожна сімʼя була окремо від іншої.

6 І вони поставили свої намети навколо храму, кожний чоловік поставив свого намета дверима до храму, щоб таким чином вони могли залишатися в своїх наметах і почути слова, які цар Веніямин буде говорити їм;

7 Бо число їх було таким великим, що цар Веніямин не міг повчати їх усіх у стінах храму, ось чому він наказав звести башту, щоб у такий спосіб його люди могли почути слова, які він буде говорити їм.

8 І сталося, що він почав говорити до свого народу з башти; і не всі вони могли почути його слова через величезність натовпу; ось чому він наказав, щоб слова, які він говорив, були записані і розповсюджені серед тих, до кого не досягав звук його голосу, щоб вони теж могли сприйняти його слова.

9 І ось ці слова, які він промовляв і наказав записати, кажучи: Браття мої, всі ви, хто зібрався разом, ви, хто може почути мої слова, які я буду говорити вам у цей день; бо я наказав вам приходити сюди не для того, щоб ви поставилися легковажно до слів, які я буду говорити, але для того, щоб ви прислухалися до мене, і відкрили свої вуха, щоб почути, і свої серця, щоб зрозуміти, і свій розум, щоб таємниці Бога могли б розгорнутися перед вашими очима.

10 Я наказав вам приходити сюди не для того, щоб ви боялися мене або думали, що я сам більше, ніж смертна людина.

11 Але я такий самий, як і ви, підвладний усіляким недугам тіла й розуму; але я був вибраний цим народом, і посвячений моїм батьком, і мав дозвіл від руки Господа, щоб бути правителем і царем над цим народом; і був підтриманий і збережений Його незрівнянною силою, щоб служити вам з усією міццю, розумом і силою, що їх Господь надав мені.

12 Я кажу вам, оскільки мені було дозволено провести свої дні в служінні вам, навіть дотепер, і я не домагався ні золота, ні срібла, ні всіляких багатств від вас;

13 Не дозволяв я також, щоб ви ані були увʼязнені в темницях, ані були рабами один у одного, ані вбивали, ані грабували, ані крали, ані чинили перелюб; тож я не дозволяв, щоб ви чинили злочестивість усякого роду, а вчив вас, що вам слід дотримуватися заповідей Господа в усьому, що Він наказав вам,—

14 І я, дійсно, сам трудився своїми власними руками, щоб служити вам, і щоб ви не були обтяжені податками, і щоб ніщо не сходило на вас таке, що було б тяжко зносити,—і всього цього, про що я говорив, ви самі є свідками в цей день.

15 Все-таки, мої брати, я робив це не для того, щоб хвалитися, і не для того я кажу це, щоб звинувачувати вас; але я кажу вам це, щоб ви знали, що я можу відповідати з чистим сумлінням перед Богом у цей день.

16 Ось, я кажу вам, що сказавши вам про те, що я провів свої дні в служінні вам, я не хочу хвалитися, бо я був тільки на службі у Бога.

17 І слухайте, я кажу вам це, щоб ви навчилися мудрості; щоб ви дізналися, що коли ви служите вашим ближнім, то ви тільки служите вашому Богові.

18 Ось, ви назвали мене своїм царем; і якщо я, кого ви називаєте своїм царем, докладав зусиль, щоб служити вам, то хіба не повинні ви також докладати зусиль, щоб служити один одному?

19 І ще слухайте, якщо я, кого ви називаєте своїм царем, хто провів свої дні в служінні вам, і водночас був на службі у Бога, заслуговую на дяку від вас, о як же ви маєте дякувати своєму небесному Царю!

20 Я кажу вам, мої браття, якщо ви складете всю дяку і хвалу, яку вся ваша душа має силу вмістити, Тому Богові, Який створив вас, і підтримав і зберіг вас, і зробив так, щоб ви втішалися, і дарував вам, щоб ви жили в мирі один з одним,—

21 Я кажу вам, якщо ви служитимите Тому, Хто створив вас від початку, і оберігає вас день у день, даючи вам дихання, щоб ви жили і пересувалися, і діяли за своїм власним бажанням, і навіть підтримуючи вас то однієї миті, то другої,—я кажу, якщо ви служитимете Йому всією своєю душею, все одно ви будете невигідними слугами.

22 І знайте, все, чого Він вимагає від вас,—це виконувати Його заповіді; і Він обіцяв вам, якщо ви будете виконувати Його заповіді, ви будете процвітати на цій землі; а Він ніколи не відходить від того, що Він сказав; отже, якщо ви будете виконувати Його заповіді, Він благословить вас і надасть вам процвітання.

23 І ось, по-перше, Він створив вас, і дарував вам життя ваше, за яке ви в боргу перед Ним.

24 І по-друге, Він вимагає від вас робити так, як Він наказав вам; за це, якщо ви зробите так, Він негайно благословить вас; і ось чому Він заплатив вам. А ви все ще в боргу перед Ним, і тепер є, і будете, на віки вічні; отже, чим вам хвалитися?

25 І ось я питаю, чи можете ви сказати що-небудь про себе? Я відповідаю вам: Ні. Ви не можете сказати, що ви навіть такі, як прах землі; а ви ж були створені з праху землі; але знайте, це належить Тому, Хто створив вас.

26 І я, навіть я, кого ви назвали своїм царем, не кращий за вас; бо я теж з праху. І ви бачите, що я старий, і вже збираюся віддати це смертне тіло його матері-землі.

27 Отже, як я сказав вам, що служив вам, йдучи з чистим сумлінням перед Богом, саме так тепер я потурбувався, щоб ви зібралися разом, щоб мене визнали невинуватим, і щоб ваша кров не перейшла на мене, коли я стану, щоб судив мене Бог за все, що Він наказав мені щодо вас.

28 Я кажу вам, що я зробив так, щоб ви зібралися разом, для того, щоб я міг звільнити свій одяг від вашої крові, в цей час, коли я збираюся зійти в мою могилу, щоб я міг зійти в спокої, і мій безсмертний дух міг приєднатися до хорів зверху, співаючи хвалу справедливому Богові.

29 І більш того, я кажу вам, що я зробив так, щоб ви зібралися разом, аби я міг проголосити вам, що я не можу більше бути ні вашим учителем, ні вашим царем;

30 Бо навіть у цей час усе моє тіло тремтить надзвичайно, коли я намагаюся говорити з вами; але Господь Бог підтримує мене, і дозволив мені говорити до вас, і наказав мені, що я маю проголосити вам у цей день, що мій син Мосія є царем і правителем над вами.

31 І ось, браття мої, я хотів би, щоб ви робили так, як досі робили. Так, як ви виконували мої накази, а також накази мого батька, і процвітали, і були збережені, щоб не попасти в руки ваших ворогів, саме так, якщо ви будете виконувати накази мого сина, або заповіді Бога, які будуть передаватися вам через нього, ви будете процвітати на землі, і ваші вороги не будуть мати ніякої сили над вами.

32 Але, о люди мої, стережіться, щоб не виникло суперечок між вами, і ви не забажали послухатися злого духа, про якого говорив мій батько Мосія.

33 Бо знайте, горе проголошено тому, хто бажає слухатися того духа; бо якщо він бажає слухатися його, і залишається і помирає в своїх гріхах, той пʼє прокляття для своєї власної душі; бо він одержує як винагороду вічне покарання, переступивши закон Бога всупереч своїм власним знанням.

34 Я кажу вам, що немає серед вас нікого, окрім ваших маленьких діточок, яких не навчали цьому, хто б не знав, що ви навіки в боргу перед вашим небесним Батьком, щоб віддавати Йому все, що ви маєте, і себе; і також вас навчали про літописи, які вміщують пророцтва, виголошені святими пророками, аж відтоді, коли наш батько Легій залишив Єрусалим;

35 А також усе, що говорилося нашими батьками дотепер. І знайте ще, вони говорили те, що було їм наказано Господом; отже, це справедливе та істинне.

36 І ось я кажу вам, мої браття, що після того як ви знаєте і були навчені всьому цьому, якщо ви переступите і підете супротив того, про що говорилося, тоді ви відʼєднаєте себе від Духа Господа, так що Він не буде мати місця в вас, щоб направляти вас путями мудрості, щоб ви були благословенними, процвітаючими і збереженими,—

37 Я кажу вам, що та людина, що зробить це, вийде на відкритий бунт проти Бога; отже, вона бажає слухатися злого духа, і стати ворогом усієї праведності; через те Господеві немає місця в ній, бо Він не живе в нечестивих храмах.

38 Отже, якщо та людина не покається і залишиться, і помре ворогом Богові, вимоги божественної справедливості пробудять її безсмертну душу до живого відчуття її власної провини, яке змусить її відступити від присутності Господа, і сповнить її груди провиною, і болем, і мукою, які схожі на невгасимий вогонь, чиє полумʼя піднімається на віки вічні.

39 І ось я кажу вам, що милість не має позову на цю людину; отже, її кінцева доля терпіти нескінченну муку.

40 О всі ви, старі люди, а також ви, молоді люди, і ви, малі діти, хто може розуміти мої слова, бо я говорив вам прямо, щоб ви могли зрозуміти, я молюся, щоб ви пробудилися і запамʼятали жахливе становище тих, хто впав у провину.

41 І більше того, я б хотів, щоб ви зважили на благословенний і щасливий стан тих, хто виконує заповіді Бога. Бо знайте, вони благословенні в усьому, як у тлінному, так і в духовному; і якщо вони вистоять вірними до кінця, їх приймуть на небесах, щоб завдяки цьому вони могли жити з Богом у стані нескінченного щастя. О памʼятайте, памʼятайте, що це є істинне; бо Господь Бог сказав це.