Мосія 23
попереднє наступне

Розповідь Алми і народу Господа, яких було вигнано в пустиню людьми царя Ноя.

Вміщено в розділах 23 і 24.

Розділ 23

Алма відмовляється бути царем—Він служить первосвящеником—Господь карає Свій народ, і Ламанійці завойовують землю Гелама—Амулон, провідник злочестивих священиків царя Ноя, править як підвладний Ламанійському монархові. Близько 145–121 рр. до р.х.

1 Ось Алма був попереджений Господом, що військо царя Ноя нападе на них, і зробив це відомим своєму народові, тож вони зібрали свої отари і взяли трохи від свого зерна, і вирушили в пустиню, випереджаючи військо царя Ноя.

2 І Господь зміцнив їх, щоб люди царя Ноя не змогли подолати і знищити їх.

3 І вони тікали вісім днів пустинею.

4 І вони прийшли на землю, так, дуже красиву і приємну землю, землю чистої води.

5 І вони поставили свої намети, і почали обробляти землю, і почали будувати будинки; так, вони були працьовитими, і трудилися надзвичайно.

6 І люди бажали, щоб Алма став їхнім царем, бо його любив його народ.

7 Але він сказав їм: Слухайте, не є доцільним, щоб нам мати царя; бо так каже Господь: Ви не будете аповажати одну плоть більше за іншу, або одна людина не буде думати, що вона вище за іншу; отже, я кажу вам, що не доцільно, щоб вам мати царя.

8 Проте, якби то було можливо, щоб ви могли завжди мати справедливих людей вашими царями, було б добре вам мати царя.

9 Але згадайте абеззаконня царя Ноя і його священиків; і мене самого було бспіймано в пастку, і я робив багато того, що було мерзотно в очах Господа, що привело мене до тяжкого покаяння;

10 Проте після великого алиха Господь почув мої волання, і відповів на мої молитви, і зробив мене знаряддям у Своїх руках у приведенні ббагатьох з вас до пізнання Його істини.

11 Проте цим я не пишаюся, бо я недостойний пишатися собою.

12 І ось я кажу вам, ви були гноблені царем Ноєм, і ви були в залежності від нього і його священиків, і були приведені ними до беззаконня; отже, ви були звʼязані апутами беззаконня.

13 А тепер, оскільки ви були визволені силою Бога від цих пут, так, саме з рук царя Ноя і його людей, і також від пут беззаконня, саме тому я хочу, щоб ви астояли твердо в цій бволі, якою ви були визволені, і щоб ви не довіряли вжодній людині бути царем над вами.

14 І також не довіряйте нікому бути ані вашим аучителем, ані вашим священнослужителем, якщо він не є людиною від Бога, яка йде Його шляхами і виконує Його заповіді.

15 Так Алма вчив свій народ, що кожна людина має алюбити свого ближнього, як самого себе, щоб не було ніяких бсуперечок між ними.

16 І ось, Алма став їхнім апервосвящеником, будучи засновником їхньої церкви.

17 І сталося, що ніхто не одержував аповноваження проповідувати або вчити, як тільки через нього від Бога. Тому він висвятив усіх їхніх священиків і всіх їхніх учителів; і ніхто не був висвячений, якщо він не був праведним чоловіком.

18 Тому вони пильнували своїх людей, і аживили їх тим, що стосується праведності.

19 І сталося, що вони почали процвітати надзвичайно на цій землі; і назвали вони цю землю Гелам.

20 І сталося, що вони розмножувалися і процвітали надзвичайно на землі Гелам; і вони побудували місто, яке вони назвали містом Гелам.

21 Проте Господь вважає належним акарати Свій народ; так, Він випробує їхню бтерпеливість і їхню віру.

22 Проте, хто покладає свою адовіру на Нього, той буде бпіднесений в останній день. Так, і таке було з цим народом.

23 Бо дивіться, я покажу вам, що їх було приведено у залежність, і ніхто не зміг їх визволити, окрім Господа Бога їхнього, так, саме Бога Авраама, і Ісака, і Якова.

24 І сталося, що Він визволив їх, і Він показав Свою могутню владу над ними, і великою була їхня радість.

25 Бо слухайте, сталося, що тоді, коли вони були на землі Гелама, так, у місті Гелам, коли вони обробляли землю навколо, ось, військо Ламанійців зʼявилося в межах цієї землі.

26 Тож сталося, що брати Алми втекли з своїх полів і зібралися разом у місті Геламі; і вони були дуже налякані появою Ламанійців.

27 Але Алма вийшов наперед і став серед них, і закликав їх, щоб вони не лякалися, але щоб вони памʼятали Господа Бога їхнього, і Він визволить їх.

28 Тому вони усмирили свій страх і почали волати до Господа, щоб Він змʼякшив серця Ламанійців, щоб вони пощадили їх, і їхніх жінок, і їхніх дітей.

29 І сталося, що Господь змʼякшив серця Ламанійців. І Алма і його брати вийшли наперед і віддали себе в їхні руки; і Ламанійці заволоділи землею Гелам.

30 А військо Ламанійців, яке переслідувало людей царя Лімгія, блукало в пустині багато днів.

31 І ось, вони знайшли тих священиків царя Ноя у місці, яке вони назвали Амулон; і вони почали володіти землею Амулон і почали обробляти землю.

32 Тож імʼя провідника тих священиків було Амулон.

33 І сталося, що Амулон благав Ламанійців; і він також послав їхніх жінок, які були адочками Ламанійців, благати своїх братів, щоб ті не знищували їхніх чоловіків.

34 І Ламанійці мали аспівчуття до Амулона і його братів, і не знищили їх завдяки їхнім жінкам.

35 І Амулон та його брати приєдналися до Ламанійців, і вони мандрували пустинею в пошуках землі Нефія, коли вони натрапили на землю Гелам, якою володіли Алма і його брати.

36 І сталося, що Ламанійці пообіцяли Алмі і його братам, якщо ті покажуть їм шлях, який веде до землі Нефія, вони подарують їм життя і волю.

37 Але коли Алма показав їм шлях, що вів до землі Нефія, Ламанійці не виконали свого обіцяння; але вони поставили асторожу навколо землі Гелама, над Алмою і його братами.

38 І решта їх пішла на землю Нефія; а частина їх повернулася на землю Гелам, і також вони привели з собою жінок і дітей сторожі, що їх було залишено на цій землі.

39 І цар Ламанійців дозволив Амулонові, щоб той був царем і правителем над своїм народом, який жив на землі Гелам; проте він не буде мати влади робити те, що суперечить волі царя Ламанійців.