Мосія 29
попереднє наступне

Розділ 29

Мосія пропонує, щоб суддів обирали замість царя—Неправедні царі ведуть свій народ до гріха—Алму молодшого обрано головним суддею голосом народу—Він також є первосвящеником у Церкві—Алма старший і Мосія помирають. Близько 92–91 рр. до р.х.

1 Тож, коли Мосія зробив це, він послав по всій землі, до всіх людей, бажаючи знати їхню волю про те, хто має бути їхнім царем.

2 І сталося, що голос народу дійшов, кажучи: Ми маємо бажання, щоб Аарон, твій син, був нашим царем і нашим правителем.

3 Тож Аарон пішов до землі Нефія, тому цар не міг передати йому царство; та Аарон і не хотів узяти на себе царство; а також ніхто з асинів Мосії не хотів узяти на себе царство.

4 Тому цар Мосія послав знову до народу; так, саме написане слово послав він до народу. І ті слова, що були написані, казали:

5 Слухайте, о ви, мій народе, або мої браття, бо я вважаю вас за таких, я бажаю, щоб ви обміркували справу, яку вас покликано обміркувати,—бо ви бажаєте мати ацаря.

6 Тож я проголошую вам, що той, кому царство справедливо належить, відмовився, і не хоче взяти царство на себе.

7 І от, якщо буде когось іншого призначено замість нього, знайте, я боюся, що можуть виникнути суперечки серед вас. І хто знає, може, мій син, кому царство належить, стане гніватися і потягне частину цього народу за собою, що викличе війни й суперечки серед вас, що стане причиною великого кровопролиття і перекручення путі Господа, так, і знищить душі багатьох людей.

8 Тож я кажу вам, будьмо мудрими і розгляньмо це, бо ми не маємо права знищувати мого сина, а також ми не повинні мати ніякого права знищувати іншого, якщо той буде призначений замість нього.

9 І якщо мій син повернеться знову до своєї гордовитості і суєтних справ, він може скасувати те, що він казав, і заявити про своє право на царство, що примусить його, а також цей народ чинити багато гріхів.

10 А тепер, будьмо мудрими і дивімося в майбутнє, і робімо те, що сприятиме мирові для нашого народу.

11 Отже, я буду вашим царем решту моїх днів; проте, апризначмо бсуддів судити наш народ за нашим законом; і ми по-новому впорядкуємо справи цього народу, бо ми призначимо бути суддями мудрих людей, які будуть судити наш народ за заповідями Бога.

12 Тож краще, щоб людину судив Бог, ніж людина, бо правосуддя Бога завжди справедливе, а правосуддя людини не завжди справедливе.

13 Отже, якби то було можливим, щоб ви могли мати вашими царями асправедливих людей, які б встановили закони Бога, і судили б наш народ за Його заповідями, так, якби ви могли мати вашими царями людей, які робили б саме те, що мій батько бВеніямин зробив для цього народу,—я кажу вам, якби так могло бути завжди, тоді було б доцільно, щоб ви завжди мали царів, які будуть правити вами.

14 І сам я, дійсно, намагався з усією владою і правами, якими я володів, навчити вас заповідям Бога, і встановити мир на всій цій землі, щоб не було ні воєн, ані суперечок, ні крадіжок, ані грабувань, ні вбивства, ані будь-якого беззаконня;

15 І хто б не чинив беззаконня, того я акарав за той злочин, який він вдіяв, згідно з законом, який був даний нам нашими батьками.

16 Тож я кажу вам, що тому, що не всі люди справедливі, недоцільно вам мати царя чи царів, які будуть правити вами.

17 Бо знайте, як багато абеззаконня один бзлочестивий цар може вдіяти, так, і яке велике знищення!

18 Так, згадайте царя Ноя, його азлочестивість і його мерзоти, а також злочестивість і мерзоти його народу. Дивіться, яке велике знищення зійшло на них; і також через їхні беззаконня їх було приведено у бзалежність.

19 І якби не посередництво їхнього всемудрого Творця, а це через їхнє щире покаяння, вони повинні були б неминуче залишатися у залежності ще й досі.

20 Але знайте, Він визволив їх, тому що вони аупокорилися перед Ним; і тому що вони бволали сильно до Нього, Він визволив їх з залежності; і так Господь робить Своєю владою в усіх випадках серед дітей людських, простираючи руку вмилості тим, хто покладає свою гдовіру на Нього.

21 І ось, тепер я кажу вам, ви не зможете скинути з престолу несправедливого царя ніяк інакше, як тільки через велику боротьбу і велике кровопролиття.

22 Бо знайте, він має своїх адрузів у беззаконні, і він тримає свою сторожу біля себе; і він розриває закони тих, хто царював у праведності до нього; і він топче під ногами своїми заповіді Бога;

23 І він запроваджує закони і посилає їх до людей, так, закони, подібні до його власної азлочестивості; і того, хто не слухається його законів, він наказує знищити; а на тих, хто повстає проти нього, він посилає війною своє військо, і якщо він може, він знищить їх; і так неправедний цар перекручує путі всієї праведності.

24 І тепер ось я кажу вам, не доцільно, щоб такі мерзоти сходили на вас.

25 Тому обирайте ви голосом цього народу суддів, щоб могли судити вас за законами, що було дано вам нашими батьками, що є правильними, і які було дано їм рукою Господа.

26 Тож не є звичайним, щоб голос народу бажав чогось, що суперечить тому, що є правильним; але звичайно менша частина народу бажає того, що не є правильним; тому цього ви будете дотримуватися і зробите це вашим законом—робити ваші справи голосом народу.

27 А аякщо прийде час, коли голос народу вибиратиме беззаконня, тоді буде час, коли правосуддя Бога зійде до вас; так, тоді буде час, коли Він покарає вас великим знищенням, точно так, як Він до цього покарав цю землю.

28 І ось, якщо у вас будуть судді, і вони не судитимуть вас за законом, який був даний, ви можете зробити так, щоб їх судив вищий суддя.

29 Якщо ваші вищі судді не судитимуть праведним судом, ви зробите так, що невелика кількість ваших нижчих суддів збереться разом, і вони судитимуть ваших вищих суддів за голосом народу.

30 І я наказую вам зробити це у страхові перед Господом; і я наказую вам зробити це, і щоб у вас не було царя; щоб, якщо ці люди чинитимуть гріхи й беззаконня, вони відповідали б своїми власними головами.

31 Бо ось, я кажу вам, гріхи багатьох людей викликані беззаконнями їхніх царів; отже, за їхні беззаконня відповідають їхні царі своїми головами.

32 А тепер я хочу, щоб цієї анерівності не було більше на цій землі, особливо серед цього мого народу; але я хочу, щоб ця земля була землею бволі, і вкожна людина могла користуватися своїми правами і привілеями однаково, так довго, як тільки Господь вважає за потрібне, щоб ми могли жити і успадковувати цю землю, так, саме так довго, доки ще хто-небудь з нашого потомства залишиться на лиці землі.

33 І ще багато чого цар Мосія написав їм, розкриваючи перед ними всі випробування і турботи праведного царя, так, усі муки душі за свій народ, а також усі ремствування народу їхньому цареві; і він пояснив їм усе це.

34 І він сказав їм, що цього не повинно бути; але що тягар має лягти на всіх людей, що кожна людина може нести свою частку.

35 І він також розкрив їм усі перешкоди, яких вони зазнаватимуть, маючи неправедного царя, який править ними;

36 Так, усі його беззаконня і мерзоти, і всі війни, і суперечки, і кровопролиття, і крадіжки, і грабування, і вчинення розпусти, і всілякі беззаконня, які не можна перелічити,—кажучи їм, що цього не повинно бути, що вони цілком несумісні з заповідями Бога.

37 І ось сталося, після того як цар Мосія послав це до свого народу, вони переконалися в істинності його слів.

38 Тому вони відмовилися від своїх бажань мати царя, і стали надзвичайно стурбовані, аби кожна людина мала рівні можливості по всій землі; так, і кожна людина висловила готовність відповідати за свої власні гріхи.

39 Отже, сталося, що вони зібралися разом групами по всій землі, щоб подати свої голоси про те, хто має бути їхніми суддями, щоб судити їх за азаконом, який був даний їм; і вони надзвичайно зраділи бволі, яку їм було даровано.

40 І стала сильнішою їхня любов до Мосії; так, вони поважали його більше, ніж будь-яку іншу людину; бо вони не дивилися на нього як на тирана, який прагнув вигоди, так, того баришу, який розбещує душу; бо він не вимагав багатств від них, і також він не втішався пролиттям крові; але він установив амир на землі, і він дарував своїм людям можливість визволитися від усякої залежності; тому вони поважали його, так, надзвичайно, понад міру.

41 І сталося, що вони призначили асуддів правити ними, або судити їх за законом; і це вони зробили по всій землі.

42 І сталося, що Алма був призначений бути першим головним суддею, будучи також первосвящеником, і його батько передав цю посаду йому, і передав йому відповідальність за всі справи церкви.

43 І тоді сталося, що Алма апішов шляхами Господа, і він виконував Його заповіді, і він судив праведним судом; і був тривалий мир на землі.

44 І так почалося правління суддів по всій землі Зарагемлі, серед усіх людей, які називалися Нефійцями; і Алма був першим і головним суддею.

45 І тоді сталося, що його батько помер, маючи вісімдесят і два роки, і він прожив, виконуючи заповіді Бога.

46 І сталося, що Мосія також помер на тридцять третьому році свого царювання, маючи ашістдесят і три роки; що разом становило пʼятсот і девʼять років від того часу, коли Легій залишив Єрусалим.

47 І так скінчилося правління царів над народом Нефія; і так скінчилися дні Алми, який був засновником їхньої церкви.