Голоси святих останніх днів
Сучасна лепта вдови
Стефані Х. Олсен, шт. Юта, США
Ілюстрація Аллена Гарнса
Позичені білі скатертини і настільні прикраси-сніговики створили у залі для заходів святковий вигляд в останні хвилини підготовки до різдвяної вечірки нашої сім’ї.
Поки ми чекали на наших гостей, мій погляд зупинився на столі, де стояла порожня банка з написом “Помічники Санти”. Я молилася, щоб до кінця вечора та банка наповнилася.
Під час нашої підготовки до вечірки ми дізналися, що у моєї двоюрідної сестри чоловік був безробітним понад півтора року. Основним джерелом доходів її сім’ї була відповідальність за доставку газет за п’ятьма маршрутами, через що їм треба було щодня прокидатися о 3:30 ранку. Більша частина заробітку йшла на виплату іпотеки та інші необхідні виплати, залишаючи трохи на те, що їм хотілося, як от: різдвяні подарунки.
Сім’я моєї двоюрідної сестри прибула однією з перших. Я спостерігала, як вони йшли до наших обідніх столів, проходячи повз різдвяну банку. Коли вони підходили, чоловік моєї сестри зупинився, аби прочитати напис на банці. Без затримки він витяг свій потертий гаманець, узяв пару доларів і вкинув їх у контейнер, не думаючи про те, чия сім’я була “нужденна”.
Емоції переповнили мене, і мені відразу ж згадалась історія з Нового Завіту про вдову та її дві лепти. Багаті чоловіки вкидали свої величезні пожертви у скарбницю, коли “підійшла одна вбога вдовиця, і поклала дві лепти” (див. Maрк 12:41–42).
Потім Спаситель сказав Своїм учням:
“Ця вбога вдовиця поклала найбільше за всіх, хто клав у скарбницю:
Бо всі клали від лишка свого, а вона поклала з убозтва свого все, що мала,—свій прожиток увесь” (Maрк 12:43−44).
Ісус Христос сказав, що вона жертвувала у “своєму убозтві” і віддала навіть “свій прожиток увесь”. Вона могла покласти лише одну лепту. Мабуть це відповідало б вимогам, але її віруюче серце і бажання жертвувати не оминули увагу Сина Бога.
Ніхто б не звинуватив чоловіка моєї сестри за те, що він оминув банку з думкою “якби я мав, я дав би” (Moсія 4:24). Його чудовий приклад милосердя і любові до його ближніх зворушив не лише мене, але й інших членів моєї сім’ї, які дивилися на нього. Я знала, що в його сім’ї все буде добре, оскільки “милосердя є чиста любов Христа, … і той, хто матиме його в останній день, з ним усе буде добре” (Moроній 7:47).
Ми сподівалися дати його сім’ї щось того вечора, і ми зробили це пізніше, але ділячись у часи своєї нужди, він показав нам, що коли мова йшла про те, що було найважливішим, він уже був багатою людиною.