Писання для Спенсера
Старійшина Маркус Б. Неш
Сімдесятник
“Коли Святе Письмо читаю, моя душа співа. Дух свідчення несе це свідчення просте” (Збірник дитячих пісень, с. 66).
Коли ми з дружиною щойно одружилися, Президент Спенсер В. Кімбол (1895–1985) заохотив членів Церкви читати Писання щодня зі своїми сім’ями. Ми хотіли слідувати за пророком, тому вирішили, що робитимемо це разом, як подружжя, а потім з нашими майбутніми дітьми.
Кілька років потому в нашій сім’ї вже було п’ятеро дітей, включаючи нашого найменшого—Спенсера.
Якось, коли Спенсеру було шість років, ми з дружиною поїхали лише на кілька днів і залишили дітей на няньку. Повернувшись додому, я сів зі Спенсером і спитав його, як йшли справи вдома, коли нас не було.
Він сказав мені, що йому погано спалося. Коли я спитав його, чому йому не спалося, він подумав про це і сказав, що не знає.
Пізніше того вечора наша сім’я, дотримуючись нашого вечірнього розкладу, почала разом читати Книгу Мормона.
Зненацька Спенсер вигукнув: “Ось воно що!” Я спитав, що він має на увазі. “Ось чому я не міг добре спати вночі”.
“Чому ти не міг спати?”,—спитав я.
“Ми не читали Писань вечорами, коли вас не було, а мені подобаються почуття, які викликають у мене Писання”.
Спенсер засвоїв, що щоденне читання Писань, приносить нам утіху, мир і скерування Святого Духа.
Ми можемо навчитися любити Писання, коли читаємо їх щодня. Коли ми робитимемо це, нас буде скеровувати Святий Дух і зміцнювати наш Небесний Батько.