Свідчення Евеліни про храм

Міке Барбоса і Марісса Віддісон

Ґрунтується на справжніх подіях

Евелін подобалося ходити до Початкового товариства. Вона завжди піднімала руку, щоб промовити молитву. Також вона любила допомагати своїм учителям.

Але сьогодні Евелін вперше виступала. Коли вона вийшла й стала перед класом, у неї аж скрутило живіт. Потім її серце забилося частіше. Тук-тук. Тук-тук. Тук-тук.

“Привіт!—сказала Евелін, коли вийшла перед класом.—Мене звати Евелін. Моя сім’я нещодавно була в храмі, щоб ми могли бути разом навічно”.

Евелін розповіла дітям Початкового товариства про те, що вона була вдягнена у білу сукню. Сам храм також був дуже білим. Вона сказала, що разом з сестрою була навічно запечатана зі своїми батьками.

“Я знаю, що Небесний Батько любить нас,—сказала Евеліна.—Він дозволяє нам піти до храму, щоб бути з нашими сім’ями разом навічно”.

Евелін повернулася на своє місце. Вона почувалася щасливою. Вона відчувала, як крізь її тіло сяяло тепле світло. Евелін була щаслива, що побувала в храмі.

Ілюстрації Кейті Мак-Ді