План для нашої сім’ї
“Може сім’я святих жити вічно—так Бог пообіцяв” (Збірник дитячих пісень, с. 98).
Я сидів на ліжку мами і тата й дуже сумував за ними, і тут задзвонив телефон.
“Привіт, Лівай. Знаєш що?—сказав тато.—Сьогодні вдень народилася твоя сестричка Нора!”
Я міг відчути татову радість, але його голос звучав трохи дивно—ніби він був стурбований.
“Яка в неї вага?”—запитав я і подумав, чи так уже й потрібно мені це знати.
На якусь мить тато замовчав. “Дев’ятсот грамів”,—сказав він. Тепер його голос був дійсно стурбованим. Нора мала народитися в період різдвяних свят, а за вікном ще був вересень. “Вона крихітна, розумієш?—продовжив тато.—Пам’ятай, що треба молитися за неї, Лівай. І молися за нас теж, щоб ми могли довіритися Небесному Батькові, бо Він знає, що буде краще для нашої сім’ї”.
Поклавши слухавку, я пішов на кухню і взяв пакет квасолі, з якої мама планувала зварити суп. На пакеті була вказана вага, він важив майже стільки, скільки зараз Нора. Я потримав його в руках, намагаючись уявити, як може виглядати немовля з такою вагою.
“Її дух зовсім недавно був з Небесним Батьком”,—подумав я і почав пригадувати, що я знав про доземне життя і план спасіння. Я знав, що навіть якщо Нора помре, ми зможемо знову її побачити, тому що ми всі були запечатані як сім’я. Все ж я сподівався, що вона залишиться з нами тут, на землі.
Протягом наступних кількох місяців мама й тато багато часу проводили в лікарні. Бабуся і дідусь переїхали до нашого дому, щоб допомогти піклуватися про мене і моїх молодших братів і сестер. Приход постився і молився за нашу сім’ю, а приємні сестри з Товариства допомоги іноді приносили нам вечерю. Всім хотілося знати, як почувається Нора.
Якось ввечері мама і тато покликали всіх нас у вітальню. Вони сказали, що тато разом з єпископом ідуть давати Норі благословення. Після того як тато пішов, одягнений в костюм і краватку, мама зібрала всіх нас на молитву.
“Будь ласка, благослови тата, коли він даватиме Норі благословення священства,—молилася мама. Її голос став ще лагідніший: “І будь ласка, якщо на це Твоя воля, дозволь їй прийти додому і бути здоровою”.
Коли ми молилися, я міг відчути, як Святий Дух заповнює кімнату миром і любов’ю. Це було так, ніби Небесний Батько говорив мені: незалежно від того, що станеться з Норою, все це буде частиною Його плану.
Пізніше того вечора тато прийшов додому і розповів нам, що щось прекрасне сталося в лікарні. Зазвичай в палаті Нори було шумно і метушливо. Там було багато апаратів і моніторів зі світловими сигналами та сигналами тривоги, а медсестри і лікарі завжди метушилися, намагаючись надати допомогу всім крихітним немовлятам, які там лежали. Коли прийшли тато з єпископом, все було по-іншому. Всі апарати були беззвучні. Медсестри сиділи поруч з немовлятами, читаючи або спостерігаючи за ними. Тато і єпископ змогли дати Норі благословення без жодних перешкод.
Я не знаю, буде Нора зростати тут на землі чи невдовзі повернеться жити з Небесним Батьком. Але я знаю, що Небесний Батько чує наші молитви і відповідає на них, і я відчуваю спокій, коли згадую, що Він має план для кожного члена моєї сім’ї.
Ілюстрації Бена Саймонсена