Старійшина Хейфен виступає на конгресі сімей

Старійшина Брюс С. Хейфен, з Кворуму сімдесятників, звернувся до делегатів з усього світу з промовою про важливість відновлення значення традиційного шлюбу. Його думки прозвучали на IV Всесвітньому конгресі сімей, що пройшов у Варшаві, Польща, з 11 по 13 травня 2007 р.

За словами старійшини Хейфена, протягом усієї історії людства триває спільна для всіх “історія кохання”, коли хлопець і дівчина знайомляться, закохуються й одружуються. Узи шлюбу позначаються не лише на подружжі, але й на всьому суспільстві, бо воно глибоко зацікавлене в тому, щоб ці узи були міцними.

“Ось чому гості й друзі завжди святкували весілля як подію в громаді,—каже старійшина Хейфен.—Шлюб завжди був тим основним вузлом у структурі, що тримає суспільство разом. Вплив кожного шлюбу можна порівняти з концентричними колами на воді, які розходяться від подружньої пари через їхніх дітей до всього суспільства. …

Люди приходить на весілля не для того, щоб втручатися у чиєсь приватне життя, а тому що визнають важливість, як самої цієї події, так і нащадків кожної пари, що вступає у шлюб. Укласти шлюб—це публічно визнати, що певна людина бере на себе особисте зобов’язання піклуватися про дітей і відповідати за те, як ті діти впливатимуть на суспільство в майбутньому“,—пояснив він.

Як сказав старійшина Хейфен, ці громадські й особисті сподівання роблять шлюб головним засобом передачі цінностей від одного покоління до іншого. Однак це найважливіше джерело довготривалої стабільності суспільства виснажується.

За словами старійшини Хейфена, понад 80 відсотків європейців і 46 відсотків американців погоджуються з тим, що пара може жити разом, не маючи на меті укласти шлюб. Лише у Скандинавії понад 82 відсотки першонароджених дітей—народилися поза шлюбом, незважаючи на те, що велика кількість досліджень підтверджує виникнення психологічного та інших ризиків для дітей, що народжуються в незареєстрованих шлюбах. Ці тенденції мають серйозні соціальні наслідки.

Крім того, починаючи з 1960-го року, кількість розлучень у Сполучених Штатах, країні, де цей показник зростає найшвидше у світі, більш ніж подвоїлася. Це означає, що половина шлюбів, які укладаються зараз, закінчаться розлученням. Показник буде навіть вищим, якщо враховувати кількість пар, що не реєструють своїх стосунків, а їхня кількість у Сполучених Штатах зросла, починаючи з 1960 року, на 760 відсотків.

“Ми можемо спостерігати масштаби антишлюбної революції завдяки статистичним даним, які вказують на різке зростання кількості народжуваних позашлюбних дітей, незареєстрованих шлюбів і розлучень,—сказав старійшина Хейфен.—Протягом останніх 40 років багато людей… перестали вірити в те, що шлюб—це громадський, довготерміновий соціальний інститут. … Сучасне суспільство ”забуло“ зміст історії кохання, спільної для всіх людей”.

Початок занепаду традиційного шлюбу був покладений рухом за громадянські права у 1960-х роках. Старійшина Хейфен сказав, що зміни були необхідні через расову й статеву дискримінацію в Америці. Однак деякі екстремісти пішли набагато далі й поставили під сумнів закони і звичаї, на яких трималися сімейні стосунки. Як тільки почався рух за “звільнення”, судді дозволили, щоб право дорослих мати свободу взяло гору над інтересами дітей.

“Одного разу я бачив маленького хлопчика, який стояв зовсім один. Вигляд у нього був переляканий і розгублений,—розповідав старійшина Хейфен.—На дитині була велика футболка з написом ”Залишіть мене в спокої“. Це було іронічною ілюстрацією того, як безвідповідальні дорослі залишають дітям ”право бути одинокими“ в ім’я звільнення всіх в’язнів суспільства, яких [за їхніми словами] гнобить сім’я”.

Дослідження також показують, що проблемна молодь має спільну ознаку—їхні батьки не перебували у шлюбі. У порівнянні з одруженими пари, які не укладають шлюб, більш схильні до депресії, алкоголю і наркотиків, невірності, у них нижчі доходи, вони більш нещасні, серед них також у два-три рази більший показник фізичного насильства, як пояснив старійшина Хейфен.

Старійшина Хейфен також торкнувся такої серйозної проблеми, як шлюб між особами однієї статі. П’ятнадцять років тому жодна країна світу не сприймала так серйозно одностатевий шлюб, як це є зараз. Юристи виступають на підтримку одностатевих шлюбів, основуючись на понятті особистої свободи й права, а не на громадських цінностях шлюбу, як він сказав.

“Таким чином, дебати з приводу шлюбу між геями виносять на поверхню просте запитання: чи повинен шлюб просто підтверджувати особистий вибір дорослих, чи він є інститутом, що має громадську мету сприяти інтересам дітей і суспільства, а також інтересам подружжя?”—сказав старійшина Хейфен.

На закінчення старійшина Хейфен назвав чотири основні “позитивні моменти”, які має традиційний шлюб: перше, потреби і права дітей краще задовольняються; друге, людським чеснотам навчають і їх передають наступному поколінню; третє, батьки вирішують, яких цінностей слід навчати дітей; четверте, це уможливлює найбільш стійкі сподівання в особистих стосунках.

“Моє бажання одружитися, так само як і моє бажання мати дітей, свідчить моїй сім’ї і суспільству, що я віддаю себе повністю цим стосункам на довгий час,—сказав старійшина Хейфен.—Тоді моя дружина і мої діти також можуть віддавати себе повністю, не думаючи про те, чи варта така жертва їхніх зусиль”.