Виняткова книга, виняткова відповідь
Коли я готувався христитися і конфірмуватися членом Церкви, то відчував сильне занепокоєння через те, що не знав, чи правильний шлях я обираю. Місіонери в нашій філії в Гумрі, Вірменія, зрозуміли, що я маю певні сумніви стосовно Книги Мормона й приєднання до Церкви, тож вони запросили мене піти з ними на викладання місіонерських уроків.
Коли ми зайшли в перший дім, старійшина Перрін запитав Анічку, чи вона прочитала призначені розділи. “Ні,—відповіла вона,—я забула”. Тож ми разом прочитали 2 Нефій 29–33. Під час читання 29-го розділу ми вивчали пророцтво про Книгу Мормона та іновірців, які відкинули її в останні дні, кажучи: “Біблія! Біблія! Ми вже маємо одну Біблію, і ніякої більше Біблії не може бути” (в. 3). Той розділ справив на мене особливе враження під час уроку.
Після того ми пішли в інший дім. Коли ми там читали з Книги Мормона, батько жінки, яку ми там навчали, запитав: “А що це за книга?”
Я пояснив, що то була Книга Мормона: ще одне свідчення про Ісуса Христа. Він дуже розсердився і сказав: “Ми вже маємо Біблію, і ніякої більше Біблії не може бути”.
Я згадав розділ, який ми читали не більше 10 хвилин тому з Анічкою.
Старійшина Перрін почав говорити: “У вас є Біблія, і її було дано через Божий завітний народ”. Він продовжував: “Бог створив усіх людей, і Він відкриває Свої слова Своїм дітям, тобто всім людям на цій землі. Хоча у вас і є Біблія, ви ж не вважаєте, що Бог не звертався до інших народів?” Він продовжував у такому ж дусі, пояснюючи походження Книги Мормона.
Я був вражений тим, що тільки-но відбулося. Мабуть, не могло бути кращого свідчення, яке б заспокоїло мої тривоги стосовно Книги Мормона, ніж бачити виповнення її пророцтв.
Зараз зі щирим серцем я можу сказати, що Книга Мормона—це найбільш істинна Книга. Я знаю, що Бог любить нас, і Він нас не забуде. Я знову і знову усвідомлюю, яким винятковим скарбом є Книга Мормона.