2007
Грамотність покращує життя
Жовтень 2007 року


Грамотність покращує життя

Двоє святих останніх днів розповідають, як навчившись читати і писати вони змінили своє життя.

По всьому світу люди покращують своє життя та життя інших людей, здобуваючи основні навички грамотності.

Любов до навчання

Ширлі Флоренс Саінс, яка народилася в Мексиці, розповідає історію про те, як зусилля її матері навчитися грамотності принесли благословення іншим людям:

“Коли моїй матері Аніті Венесуелі Мендосі було два роки, мій дідусь загинув внаслідок нещасного випадку на шахті, залишивши мою бабусю з вісьмома дітьми і майже без засобів до існування, щоб піклуватися про них. Моя бабуся не вміла ні читати, ні писати, ні рахувати.

Коли моїй мамі виповнилося шість років, вона мала щастя ходити до школи, хоча в неї не було олівців, паперу й книжок. Однак їй подобалося навчатися, тож вона вишивала серветки, підмітала класну кімнату і приносила дрова, що було платнею за папір. Вдома моя бабуся зшивала сторінки дорогоцінного газетного паперу, щоб зробити зошит для моєї мами.

Вчителі цінували завзяття моєї мами. Не звертаючи уваги на її зношений одяг і неслухняне волосся, вони втамовували її спрагу до знань. У кінці курсу початкової школи сім’я одного з шкільних учителів запропонувала моїй мамі продовжити навчання. Однак вона не могла нікуди поїхати і на цьому її формальна освіта закінчилася.

Через багато років, уже в 27-річному віці, мама знову почала активно навчатися, коли вона зустріла мого батька, і він познайомив її з євангелією. Їй подобалося навчатися шляхом читання Писань. Товариство допомоги також надало їй багато можливостей поглибити свої знання.

Моя мама передала свою любов до навчання мені. Я закінчила коледж і зараз працюю вчителькою в початковій школі. За два покоління моя сім’я отримала багато благословень завдяки тому, що будучи маленькою дівчинкою моя мама навчилася читати і писати. Освоєння писемності відкрило для неї двері до розуміння і сприйняття євангелії Ісуса Христа. Завдяки цьому всі нащадки моєї матері були благословенними”.

Уроки євангельської грамотності

Історія сестри Саінс не є унікальною. Коли люди навчаються читати і писати, їхнє розуміння євангелії поглиблюються, і вони можуть благословляти життя інших людей. Засвоївши основні навички грамотності, Пол Імітехе з Нігерії, навернений до Церкви, зміг краще розуміти євангелію і ділитися нею. Він згадує:

“Я приєднався до Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів у Варрі, Нігерія. Моє членство в Церкві змусило мене задуматися над необхідністю читати і Писати. Коли мої провідники священства давали мені доручення виступати або молитися, я не приходив до церкви. Мені було дуже соромно.

Переїхавши до Абуджи, я побачив церковні книги і журнали й відчув велику потребу навчитися читати і писати. Я дуже хотів читати ті видання, які з радістю читали інші члени Церкви. Більшість членів Церкви щиро висловлювали свої почуття, ділилися свідченнями про євангелію, і я захотів так само висловлювати свої сильні почуття про істинність євангелії. Тоді я зрозумів, що мені потрібно навчитися читати і писати.

Однієї неділі я вирішив піти на заняття з євангельської грамотності під час Недільної школи. У перший день занять я побачив, що іншими студентами були, головним чином, сестри і хлопчики. Я був єдиним дорослим чоловіком у класі. З’явилася спокуса піти, але моє сильне бажання навчатися утримало мене. Наш учитель заохочував кожного з нас читати підручник з євангельської грамотності та Писання.

Я доклав багато зусиль, щоб навчитися читати. Я читав Писання і церковні журнали. Моє розуміння поглибилося, коли мене покликали другим радником у президентстві недільної школи філії Іду. Спочатку я сумнівався у своїх здібностях. Але коли мене рукопокладали, президент філії виголосив у благословенні, що я матиму змогу звеличувати покликання. Під час рукопокладання я здобув почуття впевненості.

За два тижні я отримав доручення вести Недільну школу для дорослих. Хоча я хвилювався, чи вистачить моїх здібностей, я готувався увесь тиждень, коли повертався додому з роботи й навіть під час перерви на роботі. Настала неділя й був час навчати, тож я мовчки промовив коротку молитву й попросив Небесного Батька вести мене. Відкривши вуста, я був здивований, що слова просто полилися. Я думав, що почну заїкатися, але цього не сталося.

Більшість членів класу освіченіші за мене люди, але їхні відповіді й вираз їхніх облич підбадьорювали мене. Я відчував спокій протягом усього уроку.

Євангельська грамотність розвинула в мені сильне бажання покращити мою формальну освіту. Вона також допомогла мені краще розуміти євангелію й краще служити іншим.

За фахом я скульптор і працюю в будівельній компанії, де застосовую своє вміння працювати з деревом. Одна нігерійська приказка каже: “Сокира, якою ми рубаємо дерево, настільки для нас дорога, що ми несемо її двома руками і кладемо на плече”. Сокира є надто цінною, щоб класти її на землю. Саме такими є мої почуття до Церкви і до євангельської грамотності. Я несу їх обома руками на своєму плечі й не можу покласти на землю.

Я вдячний за провідників філії, які заохотили мене навчатися, особливо за брата Лоуренса Монеї, мого вчителя з євангельської грамотності”.

Брат Іметехе навчився читати і писати на заняттях з євангельської грамотності, і внаслідок цього його впевненість зросла і його свідчення про євангелію стало сильнішим. З того часу він благословив життя багатьох членів своєї філії.

Чи можете ви допомогти?

Підручник для студентів з євангельської грамотності Ye Shall Have My Words (Ви будете мати Мої слова) (каталожний номер 34476) доступний англійською, французькою, португальською та іспанською мовами. Ті, хто може мати найбільшу користь від цього підручника, не можуть прочитати ці слова. Чи можете ви їм допомогти?

Ми можемо допомогти

Зображення

“Я зробив невеличке дослідження стосовно грамотності у світі. Мільярд із шести мільярдів людей на землі не вміють читати і писати. … Яка це трагедія—велика, сумна і глибока трагедія. Не вміти читати, розуміти, писати—це справді трагедія. Ми можемо допомагати позбавитися цього прокляття. Ми можемо зробити щось, аби змінити це нестерпне становище”.

Президент Гордон Б. Хінклі, Teachings of Gordon B. Hinckley (1997), 314.