Молитва з домашнім учителем
Мені ніяково признатися, але був час, коли я вважала, що домашні вчителі—це скоріше головний біль, ніж благословення. У ті часи я всіляким чином намагалася відмовитися від їхнього візиту, щоб виконати всю свою роботу.
Тому, коли Лінкольн став нашим домашнім учителем, я була надзвичайно незадоволена. Він завжди нас відвідував. У нього завжди був готовий урок, і він вірно виконував свої обов’язки домашнього учителя. Я була вдячна за його зусилля, але недостатньо, щоб приділити йому і його напарнику нероздільну увагу, коли вони приходили зі своїм щомісячним візитом. Лінкольн завжди був привітним, а я завжди трохи різкою.
Одного року ранньою весною я працювала в саду. День був чистим і теплим. Зазвичай робота в саду полегшує мій стан, але того дня я не могла знайти собі місця. Мій чоловік щойно переніс дуже складну операцію на спині, і наша сім’я мала прийняти непрості рішення.
У пошуках відповіді я опустилася в саду на коліна. Коли я молилася, гаряче благаючи Господа спрямувати мене, по обличчю котилися сльози. Якби я лишень могла трохи заспокоїтися. Якби я лишень могла отримати запевнення, що наше майбутнє не буде таким похмурим, яким воно здавалося у той час. Я гаряче молилася, часом вголос, благаючи від Господа надії, а понад усе—спокою.
Повернувшись додому після молитви до Господа, я була виснажена. Я була рада, що вдома нікого не було, тож я могла трохи прийти в себе. Але як тільки я зняла робоче взуття, у двері хтось подзвонив. Найменше я сподівалася побачити Лінкольна, але коли я відчинила двері, то побачила його разом з дружиною і, звичайно ж, з навчальними матеріалами.
Вперше в житті я дійсно була рада його бачити. Я запросила їх увійти. Ми трохи поговорили, і Лінкольн запитав про роботу мого чоловіка, про п’ятьох дочок та інші сімейні справи. Вони не залишалися довго, але коли вони встали, щоб піти, Лінкольн запитав, чи може він благословити наш дім. Я була вдячна, гадаючи, як він міг знати, що молитва так необхідна мені. Ми стали на коліна, і коли я прислухалася до слів утішення, то він особливо просив про благословення миру для нашого дому.
У той момент я відчула, як хвиля спокою заповнила мою душу. Я знала, що Господь турбується про мене і що все буде добре.
Через Лінкольна, нашого вірного домашнього вчителя, я отримала чітку відповідь на свої молитви, а також запевнення. Завдяки тому, що він відповідально ставився до свого обов’язку наглядати за моєю сім’єю і слідував спонуканням Святого Духа, я здобула свідчення про його священне покликання.