Не йдімо хибним шляхом
Я молюся, щоб ми не втрачали з поля зору шлях, аби завжди підтримувати зв’язок з небесами.
Маленький хлопчик займався на фортепіано, і торговець, побачивши його через вікно, запитав: “Твоя мати вдома?”
На що хлопчина відповів: “А … як ви думаєте?”
Наші любі п’ятеро дітей грають на фортепіано завдяки мотивації моєї дружини! Коли вчитель приходив до нас додому, наш син Едріан тікав і ховався, щоб пропустити свій урок. Але одного разу сталося щось чудове! Він полюбив музику настільки, що він продовжував займатися сам.
Було б чудово, якби ми могли досягти цього у процесі нашого навернення. Було б прекрасно мати глибоко в наших серцях бажання дотримуватися заповідей без чийогось постійного нагадування і мати тверде переконання, що, якщо ми йтимемо правильним шляхом, ми будемо мати благословення, обіцяні у Писаннях.
Кілька років тому я разом з моєю дружиною, нашою дочкою Евелін і другом сім’ї пішли до Національного парку Арки. Одна з найвідоміших там арок називається Делікейт Арк (“Витончена арка”). Ми вирішили пройти близько 2 кілометрів, збираючись на гору для того, щоб дістатися цієї арки.
Ми почали наш шлях з великим ентузіазмом, але пройшовши невелику відстань, іншим знадобилась перерва. Через те, що я дуже хотів туди потрапити, я вирішив йти далі сам. Не звертаючи уваги на шлях, що я мав подолати, я пішов слідом за одним чоловіком, який, здавалося, рухався вперед дуже впевнено. Шлях ставав дедалі важчим, і мені доводилося перестрибувати з одного каменя на інший. Через цю перешкоду я був упевнений, що жінки у моїй групі ніколи б не спромоглися на таке. Раптом я побачив Делікейт Арк і, на мій подив, я зрозумів, що вона стоїть в недосяжному для мене місці.
З великим розчаруванням я вирішив повернутися назад. Я з нетерпінням чекав, доки ми зустрінемося знову. Я відразу запитав: “Ви дійшли до Делікейт Арк?” Вони радісно відповіли мені, що дійшли. Вони пояснили, що стежили за знаками, які вказували шлях і завдяки уважності та зусиллям, досягли свого місця призначення.
На жаль, я вибрав неправильний шлях. Якому великому уроку я навчився в той день!
Як часто ми помиляємося щодо правильного шляху, дозволяючи тенденціям світу вести нас? Ми маємо постійно запитувати себе, чи є ми виконавцями слів Ісуса Христа.
Чудесне вчення міститься у книзі Івана:
“Перебувайте в Мені, а Я в вас! Як та вітка не може вродити плоду сама з себе, коли не позостанеться на виноградині, так і ви, як в Мені перебувати не будете.
Я—Виноградина, ви—галуззя! Хто в Мені перебуває, а Я в ньому, той рясно зароджує, бо без Мене нічого чинити не можете ви” (Іван 15:4–5).
Використовуючи цю аналогію, ми дуже точно бачимо незвичайні стосунки, які ми маємо з Ісусом Христом і важливість, яку Він покладає на кожного з нас. Він є корінь і стовбур, який наділяє нас живою водою, живиця, що дає нам наснагу, аби ми могли приносити більше плодів. Ісус Христос вчив нас у такий спосіб, що як галуззя—або істоти, залежні від Нього—ми ніколи не маємо недооцінювати значення Його вчень.
Існують серйозні помилки, і якщо ми не виправимо їх вчасно, зрештою вони можуть відвести нас від правильного шляху. Якщо ми покаємося і виправимося, такий досвід дасть нам змогу упокоритися, змінити наші дії і ще раз наблизитися до нашого Небесного Батька.
Я хочу привести приклад цього поняття, посилаючись на один з найбільш драматичних моментів у житті Пророка Джозефа Сміта. Завдяки цьому досвіду Спаситель подарував нам безцінні вчення щодо принципів, які ми маємо пам’ятати протягом усього нашого життя. Це сталося, коли Мартін Гарріс загубив 116 перекладених сторінок першої частини Книги Мормона.
Після того, як Пророк покаявся за невиконання Божої поради, він отримав одкровення, що міститься у розділі 3 Учення і Завітів (див. Учення Президентів Церкви: Джозеф Сміт [2007], с. 71–73). З того, що написано з 1 по 10 вірші, я хотів би підкреслити три принципи, які ми маємо завжди пам’ятати:
-
Діяння і наміри Бога не можуть бути зруйнованими.
-
Нам не слід боятися людини більше, ніж Бога.
-
Існує потреба у постійному покаянні.
У 13 вірші Господь вчить нас чотирьом діям, які ми ніколи не повинні робити:
-
Зневажати поради Бога.
-
Порушувати найбільш священні обіцяння, які було дано перед Богом.
-
Покладатися на своє власне судження.
-
Хвалитися своєю власною мудрістю.
Я молюся, щоб ми не втрачали з поля зору шлях, аби завжди підтримувати звʼязок з небесами, щоб течії світу не знищили нас.
Якщо хтось з вас доходить до місця, де може зійти з Господнього шляху—в будь-якій точці на цьому шляху—ви відчуєте гіркоту з почуттям великого жалкування через те, що зневажали поради Бога, порушували найсвященніші обіцяння, дані перед Богом, через те, що покладалися на своє власне судження чи вихвалялися своєю власною мудрістю.
Якщо проблема в цьому, я закликаю вас покаятися і повернутися на правильний шлях.
Одного разу онук подзвонив своєму дідові, аби привітати його з днем народження. Він запитав його, скільки йому років. Дідусь сказав, що йому виповнилося 70 років. Його онук на мить замислився, а потім запитав: “Дідусь, невже ти почав свій шлях в 1 рік?”
У часи дитинства та юності люди думають, що вони ніколи не старітимуть; поняття смерті завжди здається примарним—то для дуже, дуже старих людей—і досягнення цього моменту все ще на відстані вічності. Час йде, минають місяці і пори року, поки не починають з’являтися зморшки, слабшають сили, необхідність відвідувати лікаря частішає і так далі.
Настане день, коли ми знову зустрінемося з нашим Викупителем і Спасителем, Ісусом Христом. Я закликаю, аби за цієї священної і величної події ми змогли розпізнати Його завдяки знанню, що ми маємо про Нього і завдяки тому, що слідували Його вченням. Він покаже нам знаки в Своїх руках і ногах, й ми возз’єднаємося разом у міцних обіймах, плачучи від радості, бо слідували Його шляхом.
Я свідчу чотирьом кінцям землі, що Ісус Христос живе. Він спонукає нас: “Прислухайтеся, о ви, народи землі, і почуйте слова Того Бога, Який створив вас” (УЗ 43:23). Маймо ж всі здатність осягати, дослухатися, осмислювати і правильно тлумачити послання “Того Бога, Який створив [нас]”, аби не відхилятися від Його шляху, я благаю в ім’я Ісуса Христа, амінь.