Розділ 24
Амулон переслідує Алму і його народ—Їх буде віддано на смерть, якщо вони будуть молитися—Господь робить так, щоб їхні тягарі здавалися легшими—Він визволяє їх з залежності, і вони повертаються на землю Зарагемлі. Близько 145–120 рр. до р.х.
1 І сталося, що Амулон здобув прихильність в очах царя Ламанійців; тому цар Ламанійців дозволив йому і його братам бути призначеними вчителями над його людьми, так, саме над людьми, які були на землі Шемлон, і на землі Шилом, і на землі Амулон.
2 Бо Ламанійці заволоділи всіма цими землями; тому цар Ламанійців призначив царів над усіма цими землями.
3 І тоді імʼя царя Ламанійців було Ламан, бо він був названий за імʼям його батька; і тому його називали цар Ламан. І він був царем над великою кількістю людей.
4 І він призначив учителями братів Амулона на кожній землі, якою володіли його люди; і таким чином мову Нефія почали вивчати серед усього народу Ламанійців.
5 І то були люди, дружні між собою; проте вони не знали Бога; і не вчили їх брати Амулона нічого про Господа Бога їхнього, ані про закон Мойсея; і не вчили вони їх словам Авінадія;
6 Але вони вчили їх, щоб вони вели свої літописи; і щоб вони писали один одному.
7 І таким чином Ламанійці почали збільшувати свої багатства, і почали торгувати один з одним і стали багатими, і стали лукавим і мудрим народом стосовно мудрості світу, так, дуже лукавим народом, втішаючися у всілякій злочестивості і грабунках, тільки не серед своїх власних братів.
8 І ось сталося, що Амулон почав використовувати свою владу над Алмою і його братами, і почав утискувати його, і зробив так, щоб його діти утискували їхніх дітей.
9 Бо Амулон знав Алму, коли той був одним з царевих священиків, і що саме він повірив словам Авінадія і був притягнутий до царя, і тому він гнівався на нього; бо він був підвладним цареві Ламанові, все-таки користувався своєю владою над ними, і давав їм завдання, і поставив наглядачів над ними.
10 І сталося, що такими великими були їхні скорботи, що вони почали з усієї сили волати до Господа.
11 І Амулон наказав їм, щоб вони припинили свої волання; і він поставив сторожу над ними, щоб стежити за ними, і якщо кого-небудь знайдуть волаючим до Бога, того буде віддано на смерть.
12 І Алма і його люди не здіймали своїх голосів до Господа Бога їхнього, але виливали Йому серця свої; і Він знав думки їхніх сердець.
13 І сталося, що голос Господа дійшов до них в їхніх скорботах, кажучи: Підійміть голови свої і перебувайте у повному спокої, бо Я знаю про завіт, який ви склали зі Мною; і Я складу завіт з Моїм народом і визволю його від залежності.
14 І Я також полегшу тягарі, які покладені на ваші плечі, щоб ви навіть не відчували їх на своїх спинах, навіть коли ви у залежності; і це Я зроблю для того, щоб ви предстали свідками Моїми після того, і щоб ви могли знати з впевненістю, що Я, Господь Бог, відвідую Мій народ в їхніх скорботах.
15 І тоді сталося, що тягарі, які було покладено на Алму і його братів, зробилися легшими; так, Господь зміцнив їх, щоб вони могли зносити свої тягарі з легкістю, і вони підкорилися життєрадісно і з терпінням усій волі Господа.
16 І сталося, що настільки великою була їхня віра і їхнє терпіння, що голос Господа дійшов до них знову, кажучи: Перебувайте у повному спокої, бо завтрашнього дня Я визволю вас від залежності.
17 І Він сказав Алмі: Ти підеш попереду цього народу, і Я піду з тобою і визволю цей народ від залежності.
18 Тож сталося, що Алма і його народ у нічний час зібрали свої отари разом, і також від свого зерна; так, саме весь час нічний збирали вони свої отари разом.
19 І вранці Господь викликав глибокий сон у Ламанійців, так, і всі наглядачі були в глибокому сні.
20 І Алма і його народ вирушили в пустиню; і після того як вони йшли протягом цілого дня, вони поставили свої намети в долині, і назвали цю долину Алма, тому що він очолював їхній шлях у пустині.
21 Так, і в долині Алма вони вилили свою подяку Богові, тому що Він був милосердним до них, і полегшив їхні тягарі, і визволив їх від залежності; бо вони були в залежності, і ніхто не міг визволити їх, окрім Господа Бога їхнього.
22 І вони склали дяку Богові, так, усі їхні чоловіки, і всі їхні жінки, і всі їхні діти, які могли говорити, здійняли свої голоси у хвалі своєму Богові.
23 І тоді Господь сказав Алмі: Поспішай і виходь сам і з своїм народом з цієї землі, бо Ламанійці прокинулися і переслідують тебе; отже, іди з цієї землі, а Я зупиню Ламанійців у цій долині, щоб вони не пішли далі у переслідуванні цього народу.
24 І сталося, що вони вирушили з цієї долини і почали свої мандри пустинею.
25 І після того як вони перебували в пустині дванадцять днів, вони прибули на землю Зарагемлі; і цар Мосія прийняв їх з радістю.