1 Бо Господь змилується над Яковом, і ще вибере Ізраїль, і поселить їх на їхній власній землі; і чужинці долучені будуть до них, і приєднані будуть до дому Якова.

2 І люди візьмуть їх і приведуть їх на їхнє місце; так, з далеких кінців землі; і вони повернуться на свої землі обіцяні. І дім Ізраїля буде володіти ними, і земля Господня буде для слуг і служниць; і вони візьмуть у полон тих, у кого вони були у полоні; і вони запанують над своїми гнобителями.

3 І станеться в той день, що Господь дасть тобі відпочинок від твого смутку, і від твого страху, і від тяжкої залежності, в якій ти мусив служити.

4 І станеться в той день, що ти піднімеш це прислівʼя проти царя Вавилона і скажеш: Як гнобитель минувся, золоте місто минулося!

5 Господь зламав палицю злочестивих, скіпетри правителів.

6 Він, хто карав людей у гніві постійним ударом, він, хто правив народами в гніві, переслідується, і жоден не перешкоджає.

7 Уся земля спочиває, і заспокоєна; вони зриваються у спів.

8 Так, ялини втішаються тобою, а також кедри Ливану, кажучи: Відколи ти скинутий, жоден рубач не приходить проти нас.

9 Пекло здолу порушене для тебе, щоб зустріти тебе, коли ти прийдеш; воно збудило мертвих для тебе, а саме всіх головних на землі; воно підняло з їхніх тронів усіх царів народів.

10 Усі вони говоритимуть і скажуть тобі: І ти ослабів, як і ми? Став подібний до нас?

11 Твою пишність скинуто в могилу; звука твоїх арф не чути; червою вистелено під тобою, і червʼяки покривають тебе.

12 Як упав ти з небес, о Люцифере, сину ранку! Ти, який виснажував народи, сам зрубаний до землі!

13 Бо ти сказав у серці своїм: Я зійду на небеса, піднесу мій престол над зірками Бога; я також сидітиму на горі зібрань, на кінцях півночі;

14 Я підіймуся над висотами хмар; я буду як Всевишній.

15 Але будеш ти скинутий до пекла, до глибин прірви.

16 Вони, хто бачить тебе, дивитимуться пильно на тебе, і приглядатимуться до тебе, і скажуть: Чи це той чоловік, який примусив землю тремтіти, який хитав царства?

17 І обернув світ на пустиню, і зруйнував там міста, і вʼязнів своїх не відпускав?

18 Усі царі народів, так, усі вони, лежать у славі, кожний з них—у своєму власному домі.

19 Але ти викинутий із своєї могили, як мерзотна віта, і залишки тих, кого вбито, проколото мечем, хто сходить до каменів прірви; як труп, потоптаний під ногами.

20 Ти не приєднаєшся до них у похованні, тому що ти зруйнував свою землю і повбивав свій народ; сімʼя злочинців ніколи не буде славетним.

21 Готуйте кровопролиття його дітям за беззаконня їхніх батьків, щоб вони не піднялися, і не заволоділи землею, і не наповнили лице світу містами.

22 Бо Я повстану проти них, каже Господь Саваот, і відсічу від Вавилона імʼя, і залишки, і сина, і небожа, каже Господь.

23 Я також зроблю його володінням бугая і ставками з водою; і Я позамітаю його мітлою руйнування, каже Господь Саваот.

24 Господь Саваот поклявся, кажучи: Справді, як Я мислив Собі, так і станеться; і як Я призначав, так і встановиться—

25 Що Я приведу Асирійця на Мою землю, і на Моїх горах розтопчу його під ногами; тоді його ярмо спаде з них, а його тягар спаде з їхніх рамен.

26 Це є призначення, яке призначається всій землі; і це рука, яка простерта над усіма народами.

27 Бо Господь Саваот призначив, і хто скасує? І Його рука простерта, і хто її відверне?

28 Того року, коли цар Ахаз помер, був цей тягар.

29 Не втішайся ти, вся земле филистимська, тому що жезл його, який карав тебе, зламаний; бо із зміїного кореня вийде гадюка, і плодом його буде огнистий летючий змій.

30 І першонароджені бідних нагодуються, а нужденні лежатимуть у безпеці; і Я твій корінь голодом виморю, а він убʼє твої залишки.

31 Вий, о брамо; кричи, о місто; ти, вся земле филистимська, розпорошишся; бо прийде з півночі дим, і ніхто не піде нарізно в його призначені часи.

32 Що ж тоді відповідатимуть посланцям народів? Що Господь заснував Сіон, і бідні з народу Його покладатимуться на це.