Розділ 23
Благословення святого храму
“Храмові обряди стають вінцевими благословеннями, які має надати Церква”.
З життя Гордона Б. Хінклі
“Я вважаю, що жоден член Церкви не отримує найвищого, що може дати ця Церква, поки він чи вона не отримають своїх храмових благословень у домі Господа,---сказав Президент Гордон Б. Хінклі на сесії священства під час генеральної конференції в жовтні 1997 р.--- Тому ми робимо все, що знаємо, як робити, аби прискорити зведення цих священних будівель та зробити благословення, які в них отримуються, більш загально доступними”1. Він назвав кілька храмів, які перебували на різних стадіях планування та будівництва, а потім зробив заяву, яка змінить життя людей по всьому світу:
“У Церкві багато територій, які є віддаленими, де мало членів Церкви і не схоже на те, що їхня кількість у найближчому майбутньому помітно зросте. Чи назавжди буде відмовлено в благословеннях храмових обрядів тим, хто живе в цих місцях? Кілька місяців тому, перебуваючи в одній з таких територій, ми з молитвою розмірковували над цим питанням. Відповідь, як я вважаю, прийшла блискуча й чітка.
Ми побудуємо в кількох з цих територій невеликі храми. … Вони [будуть] будуватися за стандартами храмів, які є набагато вищими, ніж стандарти домів зборів. В них [будуть] проводитися хрищення за померлих, обряди ендаументу, запечатувань та всі інші обряди, які належить проводити в Господньому домі як для живих, так і для померлих”2.
Натхнення стосовно цього плану почало до нього приходити ще більш як 20 років тому, коли Президент Хінклі служив головою храмового комітету Церкви. Занепокоєний тим, що багатьом святим останніх днів не так-то легко отримати храмові благословення, він написав у своєму щоденнику: “Церква могла б побудувати [багато менших] храмів за ті кошти, що йдуть на Вашингтонський храм [той храм тоді саме будувався]. Це наблизить храми до людей замість того, щоб люди долали великі відстані, аби дістатися до них”3.
У 1997 р. одкровення від Господа було втілене в життя. Президент Хінклі поділився дечим стосовно того одкровення, коли проголошував молитву освячення храму Колонія Хуарес Чихуахуа у Мексиці. “Саме тут, у Північній Мексиці,---молився він,---Ти розкрив ідею й план стосовно меншого храму в усіх необхідних подробицях, але з врахуванням потреб та обставин членів Церкви в цій території Твого виноградника. Те одкровення прийшло у відповідь на бажання й молитву, щоб допомогти Твоїм людям в цих населених пунктах, які є відданими й вірними”4.
Через шість місяців після заяви про побудову менших храмів Президент Хінклі зробив ще одну важливу заяву:
“Ми подорожували далеко, відвідуючи членів Церкви. Я був з багатьма, хто має дуже мало з багатств цього світу. Але в серцях вони мають велику палаючу віру стосовно цієї роботи в останні дні. Вони люблять Церкву. Вони люблять євангелію. Вони люблять Господа і хочуть виконувати Його волю. Вони сплачують десятину, якою б скромною вона не була. Вони приносять величезні жертви, щоб відвідати храм. Вони їдуть багато днів, часом у незручних автобусах, і пливуть у старих човнах. Вони заощаджують гроші й обходяться без них, щоб поїздка стала можливою.
Їм потрібні храми поблизу---невеликі, прекрасні, зручні храми. Таким чином, я користуюся цією нагодою оголосити всій Церкві програму, за якою найближчим часом буде збудовано приблизно 30 невеликих храмів. …
Це буде величезною справою. Нічого навіть подібного до цього ніколи не пробували робити. … Усього разом буде 47 нових храмів, крім 51, уже діючого зараз. Я думаю, що нам краще б додати ще 2, щоб було рівно 100 на кінець цього століття, коли виповниться 2000 років “від пришестя нашого Господа і Спасителя Ісуса Христа у плоті” (УЗ 20:1). У цій програмі ми рухаємося з таким розмахом, якого ми ніколи не бачили раніше”5.
1 жовтня 2000 р. Президент Хінклі освятив Бостонський храм в Массачусетсі, який став 100-м діючим храмом. У кінці того ж року він освятив два храми у Бразилії. А коли він помер, 27 січня 2008 р., у Церкві вже було 124 діючі храми і про будівництво 13 нових було оголошено. Президент Хінклі брав участь у проектуванні й будівництві більшості зі 124 діючих храмів, а 85 з них він освятив особисто.
Навіть коли Президент Хінклі оголошував про велику кількість нових храмів і навіть коли він дивувався їхній красі, він завжди нагадував святим останніх днів про призначення цих священних споруд: благословляти людей та сімʼї---окремо кожну людину, кожну сімʼю. Говорячи про храм в Сан-Дієго, Каліфорнія, він сказав: “Яка ж це дивовижно прекрасна будівля. Але при всій красі цієї будівлі ця споруда є лише засобом для досягнення мети, а не самою метою. Ця будівля була зведена й освячена для виконання священних обрядів, які Господь відкрив у цей час”6.
При іншій нагоді він сказав: “Жодна людина не має всієї євангелії, поки вона не зможе отримати [храмових обрядів]. І на нас лежить відповідальність стежити за тим, щоб такі будівлі були. Я не знаю, скільки ще проживу, але сподіваюся, що до кінця своїх днів будуватиму храми Господа, наближаючи храми до людей, аби вони могли мати дивовижні благословення, які повинні бути отримані [там]”7.
Храм у Колонія Хуарес Чихуахуа, Мексика
Учення Президента Хінклі
1
Храми є втіленням нашого свідчення, і призначені вони для найвищої форми нашого поклоніння.
Кожний храм, побудований Церквою Ісуса Христа Святих Останніх Днів, стоїть як втілене свідчення цього народу про те, що Бог, наш Вічний Батько, живий, що Він має план для благословення Своїх синів і дочок в усіх поколіннях, що Його Улюблений Син, Ісус Христос, Який народився у Віфлеємі Юдейському і був розіпʼятий на Голгофському хресті, є Спасителем і Викупителем світу, Чия спокутна жертва уможливила виконання цього плану у вічному житті кожного, хто приймає євангелію і живе за нею8.
Усе, що відбувається у храмі, є надихаючим і облагороджуючим. Усе у храмі стосується життя тут і життя після смерті. Усе вказує на важливість кожної людини як дитини Бога. Усе говорить про важливість сімʼї як творіння Всемогутнього. Усе вказує на вічність шлюбних стосунків. Усе навчає про наближення до більшої слави. Храм---це місце світла, місце спокою, місце любові, де ми маємо справу з тим, що є вічним9.
Кожний храм, … дійсно, височить як монумент нашій вірі у безсмертя людської душі, вказуючи, що ця фаза земного життя, через яке ми проходимо, є, так би мовити, частиною безперервного сходження вгору, і що так само певно, як є життя тут, так життя буде й там. Ми твердо віримо в це. Ця віра приходить завдяки Спокуті Спасителя, і храм стає, як я вже зазначив, мостом від життя цього до життя наступного. Храм повʼязаний з тим, що стосується безсмертя10.
Ці неповторні й прекрасні споруди, а також обряди, що виконуються в них, є вершиною в нашому поклонінні. Ці обряди стають найповнішим вираженням нашої теології11.
Священні справи заслуговують на те, щоб їх обговорювали у священній обстановці. … Коли ви виходите з дверей Дому Господа, залишайтеся вірними священної довіри і не розмовляйте про те, що є святим і священним.
Сказав Господь: “Пам’ятайте, те, що сходить з висоти, є священним і має промовлятися з обережністю, і зі стриманістю, що від Духа”. (УЗ 63:64). І знову: “Не стався легковажно до священного”. (УЗ 6:12)12.
2
Завдяки храмовим обрядам ми отримуємо вінцеві благословення євангелії.
Ці храми, якими тепер усіяна земля, необхідні для цілковитого виповнення Спасителевої Спокути. Тут, під керівництвом святого священства, будуть виконуватися ті обряди, які приведуть не лише до спасіння, але й до вічного піднесення13.
Ісус Христос, Син Бога, віддав Своє життя на Голгофському хресті як жертву за гріхи людства. Це була вікарна жертва за кожного з нас. Завдяки тій жертві прийшло обіцяння, що воскреснуть усі. Це сталося через благодать Бога, без жодних зусиль з боку людей. Більш того, завдяки ключам святого священства, які Господь дарував Дванадцятьом, коли ходив поміж ними, і які були відновлені в цьому розподілі тими, хто тримав їх у давнину,---завдяки цим ключам прийшли великі додаткові благословення, у т.ч. й ті унікальні й дивовижні обряди, що виконуються в домі Господа. Саме тільки в цих обрядах і реалізується “повнота священства”. (УЗ 124:28)14.
Храмові обряди стають вінцевими благословеннями, які має надати Церква15.
Благословення храму призначені і для чоловіків, і для жінок, які гідні увійти в храм, … серед них наше омивання й помазання, щоб ми могли бути чистими перед Господом. Серед них навчальна сесія, під час якої ми беремо на себе зобовʼязання, а нам обіцяються благословення, що будуть спонукати нас поводитися за принципами євангелії. Серед них обряди запечатування, завдяки яким те, що звʼязується на землі, звʼязується і на небесах, уможливлюючи нерозривність сімʼї16.
[Якось] мене покликали прийти в лікарню до ліжка однієї матері, в якої була остання стадія тяжкої хвороби. Невдовзі вона пішла з життя, залишивши по собі чоловіка й четверо дітей, серед них й шестирічного хлопчика. Було горе, глибоке, жахливе й трагічне. Та крізь їхні сльози сяяла віра, прекрасна і непохитна віра в те, що такою ж реальною, якою є ця болюча розлука, одного дня настане й радісна зустріч, бо той шлюб розпочався із запечатування на час і на вічність в домі Господа під повноваженням святого священства. …
Багато людей долають [великі відстані], щоб отримати благословення храмового шлюбу. Я бачив групу святих останніх днів з Японії, які---ще до зведення храму на їхній батьківщині---економили на їжі, аби тільки здійснити довгу подорож до храму Лайє, Гаваї. До того як ми побудували храм в Йоганнесбурзі, ми зустрічалися з людьми, які подорожували навіть без необхідного, аби, подолавши 7000 миль (11000 кілометрів), прилетіти із Південної Африки до храму в Сюррей, Англія. В їхніх очах було світло, на їхніх обличчях були усмішки, а на їхніх вустах було свідчення про те, що отримане ними було набагато ціннішим за всі витрати.
І я памʼятаю, як багато років тому почув у Новій Зеландії свідчення одного чоловіка з віддаленої частини Австралії, який взяв шлюб за земними законами, а згодом, приєднавшись до Церкви зі своїми дружиною та дітьми, здолав з сімʼєю увесь шлях, перетнувши цей широкий континент, а потім Тасманове море до Окленда, а звідти вже дістався до храму в мальовничій долині Ваікато. Як я памʼятаю, він сказав: “Ми не могли дозволити собі цю поїздку. Наше земне майно складалося зі старої машини, наших меблів і посуду. Я сказав своїй сімʼї: “Ми не можемо дозволити собі поїхати”. Потім, подивившись на обличчя своєї прекрасної дружини та своїх прекрасних дітей, я сказав: “Ми не можемо дозволити собі не поїхати. Якщо Господь дасть мені силу, я зможу працювати й достатньо заробити, щоб мати іншу машину, меблі й посуд, а якщо я втрачу тих, кого люблю, я справді стану бідним і у житті, і у вічності”17.
То ж і не дивно, мої брати і сестри, що з відкриттям … храмів я бачив сльози на очах сильних чоловіків, які обнімали своїх дружин біля вівтарів у цих священних домах. Я бачив сльози батьків і матерів, коли вони обнімали своїх дітей біля цих святих вівтарів. Завдяки застосованій тут силі, вони дізнались, що ні час, ні смерть не зможуть розірвати узи, які повʼязують їх разом18.
3
Храм---це святилище служіння, де ми отримуємо спасительні обряди для тих, хто помер, не отримавши євангелію.
На землі жило безліч мільйонів людей, які ніколи не мали можливості почути євангелію. Чи буде їм відмовлено в отриманні тих благословень, які даються в храмах Господніх?
Через живих повірників, які виконують обряди за померлих, ті ж самі обряди доступні тим, хто пішов зі смертного життя. Потім, у духовному світі, вони вільні вибрати: прийняти чи не прийняти ті обряди, які виконані для них на землі, в т.ч. хрищення, шлюб та запечатування сімейних стосунків. У роботі Господа не повинно бути ніякого примусу, має бути тільки можливість19.
Це—святилище служіння. В основному вся робота, що виконується в цьому священному домі,—це вікарна робота за тих, хто пішов за завісу смерті. Я не знаю, яку іншу роботу можна порівняти з цією. Вона більше, ніж будь-яка інша відома мені робота, наближається до вікарної жертви Сина Божого за все людство. Ми не очікуємо почути “дякую” від тих, хто в потойбічному світі зможе скористатися наслідками цього служіння, присвяченого їм. Це служіння живих заради померлих. Це служіння є самою суттю безкорисливості20.
Юнакам і дівчатам багато разів нагадувалося, що ці храми є не лише для їхніх батьків, але й для них. Коли їм виповнюється 12 років, вони можуть входити в дім Господа і бути повірниками для тих, хто вже за завісою смерті. Яке це чудове й безкорисливе служіння. Як це чудово для нашої молоді бути залученими до цієї цілковито безкорисливої справи заради тих, хто безсилий допомогти самим собі.
Посилення … храмової роботи невіддільне від посилення нашої сімейно-історичної роботи. Компʼютер з усіма його можливостями прискорює цю роботу, і люди мають користь від запропонованих їм новітніх технологій. Як може хтось не прийти до висновку, що Господь---у всьому цьому? З розвитком компʼютерних можливостей збільшується й кількість храмів, щоб виконувати сімейно-історичну роботу, якої стало надзвичайно багато21.
Ми відповідальні за благословення, вічне благословення всіх, хто жив на землі, незчисленні, незліченні покоління чоловіків і жінок, які жили на землі, всіх, хто тепер живе на землі, і всіх, хто ще буде жити на землі. Яка ж велика ця наша відповідальність. Ми повинні стати трішечки вище і працювати трішечки старанніше, щоб справитися з нею22.
Ті, хто по той бік завіси, хто не мертві, а живуть як духи, будуть тішитися й зрадіють, коли прокинуться і вийдуть на свою дорогу до “безсмертя і вічного життя” (Мойсей 1:39)23.
4
Чудові благословення чекають на нас, якщо ми залишаємося гідними й часто відвідуємо храм.
Я … закликаю кожного з вас цього дня привести до ладу своє життя, бути гідними, щоб піти в дім Господа й отримати благословення, які є особисто вашими. … Вимоги високі, але благословення ще вищі24.
З усією переконливістю, на яку я лише здатен, я закликаю всіх людей повсюди жити гідно отримання храмової рекомендації, отримати її, вважати її дорогоцінним надбанням і докладати більше зусиль, щоб піти в дім Господа і отримати духа та благословення, які можна отримати лише там25.
Можете ви ходити [у храм] часто чи ні, будьте гідні, щоб отримати храмову рекомендацію, і тримайте її у себе в кишені. Вона буде нагадуванням про те, що очікується від вас як від святого останніх днів26.
Я задоволений тим, що кожний чоловік або кожна жінка, які йдуть до храму в дусі щирості й віри, залишають дім Господа, стаючи кращим чоловіком або кращою жінкою. Необхідно постійно все поліпшувати у своєму житті. Час від часу необхідно залишати гамірний і неспокійний світ і входити в стіни священного дому Бога, де відчувається Його Дух в атмосфері святості і спокою27.
Ця священна будівля стає школою, де навчають про Боже---чудове й священне. Тут перед нами розкривається план люблячого Батька для Його синів і дочок усіх поколінь. Тут перед нами розгортається одіссея вічної подорожі людини: від доземного існування через це життя до життя, що за ним. Великих фундаментальних та основних істин навчають настільки ясно й просто, що це зрозуміло кожному, хто слухає. …
Храм є також місцем для отримання особистого натхнення й одкровення. Легіон є тих, хто в часи відчаю, коли необхідно було прийняти нелегкі рішення і справитися зі складними проблемами, приходили в храм в дусі посту й молитви, щоб шукати божественного скерування. Багато людей свідчили, що хоч вони й не чули голосів одкровення, та все ж до них приходили відчуття, яким курсом їм треба йти в той час чи пізніше, що й було відповіддю на їхні молитви.
“Ідіть у дім Господа і відчуйте там Його Дух і поспілкуйтеся з Ним, і ви відчуєте спокій, який ніде більше не знайдете”.
Цей храм є джерелом вічної істини. “А хто питиме воду, що Я йому дам, прагнути не буде повік”. (Іван 4:14). Тут навчають тих істин, які є божественними за своєю суттю і вічними за своєю значущістю.
Для тих, хто входить у ці стіни, цей дім стає домом завітів. Тут ми обіцяємо, урочисто й по-священному, жити якнайкраще за євангелією Ісуса Христа. Ми укладаємо завіт з Богом, нашим Вічним Батьком, що будемо жити за тими принципами, які є основою всієї істинної релігії28.
У вашому житті повно клопотів? У вас є проблеми, турботи і тривоги? Ви хочете миру у своєму серці й можливості поспілкуватися з Господом та поміркувати над Його шляхом? Ідіть у дім Господа і відчуйте там Його Дух і поспілкуйтеся з Ним, і ви відчуєте спокій, який ніде більше не знайдете29.
Коли огортає темрява, старайтеся дістатися дому Господа і там закритися від світу. Отримайте Його святі обряди і виконайте їх для своїх предків. На завершення сесії у храмі посидьте тихенько в целестіальній кімнаті й подумайте про благословення, які ви отримали для себе або які ви запропонували тим, хто вже пішов з життя. Ваше серце сповниться почуттям вдячності, і думки про вічні істини Господнього великого плану щастя увійдуть у вашу душу30.
Який же це привілей мати в цьому гамірному, метушливому світі конкуренції священний дім, де ми можемо відчути освячуючий вплив Духа Господнього. В нас постійно скупчується елемент егоїзму. Нам слід подолати його, а для цього ліпшого шляху немає, ніж піти в дім Господа і виконувати вікарну роботу для тих, хто знаходиться за завісою смерті. …
Я запрошую вас---частіше користуйтеся цим священним привілеєм. Це буде покращувати ваш характер. Це зніме панцир егоїзму, в якому більшість з нас живе. Це в буквальному сенсі принесе освячуючу складову в наше життя та зробить нас кращими чоловіками і кращими жінками31.
Я знаю, у вас напружене життя. Я знаю, у вас є багато чого робити. Але я даю вам обіцяння: якщо ви будете ходити в дім Господа, то будете благословенні; ваше життя стане кращим. А тепер, будь ласка, будь ласка, мої улюблені брати і сестри, скористайтеся цією чудовою можливістю---піти в дім Господа і тим самим отримати всі дивовижні благословення, які є вашими, щоб одержати їх там32.
Рекомендації для вивчення і навчання
Запитання
-
Президент Хінклі сказав, що храмові обряди є “найповнішим вираженням нашої теології” (підрозділ 1) і “вінцевими благословеннями, які має надати Церква” (підрозділ 2). Які благословення ви отримали завдяки цим обрядам?
-
Президент Хінклі розповів про чоловіків і жінок, які плакали від радості в храмах (див. підрозділ 2). Як ви вважаєте, чому храмові обряди так глибоко зворушують?
-
Про роботу з викуплення померлих Президент Хінклі сказав: “Як це чудово для нашої молоді бути залученими до цієї цілковито безкорисливої справи”. Що можуть батьки і молодь робити разом в цьому служінні?
-
Що можемо робити ми, аби знаходити час, щоб служити й поклонятися у храмі? Як саме служіння в храмі може впливати на наше життя поза храмом? (Приклади див. у підрозділі 4). Як відвідування храму благословило вас?
Відповідні уривки з Писань
Вихід 25:8; 1 Царів 6:11–13; УЗ 88:119–120; 109:12–13, 24–28; 110:1–10; 128:22–24
Допомога у вивченні
“Діліться тим, про що дізналися. Якщо ви чинитимете так, то ваші думки ставатимуть яснішими і ваша здатність запам’ятовувати збільшуватиметься” (Навчати---немає покликання величнішого [2000], c. 17).