Розділ 13
Мир і задоволення, що приходять завдяки самозабезпеченню в мирських аспектах життя
“Ми навчаємо самозабезпеченню як принципу життя, тобто що ми повинні самі забезпечувати себе і дбати про задоволення своїх власних потреб”.
З життя Гордона Б. Хінклі
Ще з дитинства Гордон Б. Хінклі засвоїв принципи самозабезпечення, працюючи зі своїми батьками та рідними братами і сестрами. Пізніше він згадував:
“Ми жили, як мені здавалося, у великому будинку. … Був великий лужок, на ньому росло багато дерев, з яких мільйонами осипалося листя, і було неміряно роботи, яку постійно треба було виконувати.
… У нас була грубка в кухні і грубка в їдальні. Пізніше поставили котел для опалення, і яким же він був чудовим. Але в нього був ненаситний апетит на вугілля, а ось автоматичної топки не було. Вугілля необхідно було лопатами закидати в топку і дбати, щоб його вистачало на всю ніч.
Я засвоїв важливий урок від того монстра-котла: якщо хочеш зігрітися, маєш працювати з лопатою.
Мій батько вважав, що його хлопці повинні навчитися працювати---і взимку, і влітку, тому він придбав ферму, площею пʼять акрів [20 000 квадратних метрів], яка зрештою збільшилась до більш як тридцяти акрів. Ми жили там влітку і поверталися в місто, коли починалася школа.
У нас був великий фруктовий сад, і кожної весни необхідно було підрізати дерева. Батько брав нас на показові обрізки дерев, які проводилися фахівцями із сільськогосподарського коледжу. Ми засвоїли важливу істину: від того, як обріжете дерева у лютому, великою мірою залежить, які плоди зберете у вересні”1.
Маючи ці істини, закладеними у своєму особистому фундаменті, Президент Хінклі часто навчав практичним урокам життя за євангелією. Він свідчив про благословення, що приходять завдяки старанній праці, і він заохочував святих останніх днів жити за їхніми статками й готуватися до лих, що можуть прийти у майбутньому.
Президент Хінклі, крім того, що навчав цим принципам, допомагав, надаючи святим можливості дотримуватися їх. Наприклад, у квітні 2001 р. він оголосив про Постійний фонд освіти, на створення якого, як сказав він, надихнув Господь2. За цією програмою люди могли робити внески у фонд, який буде надавати короткострокові кредити, щоб допомогти членам Церкви, які відповідають вимогам, в основному, колишнім місіонерам, здобути освіту або професійну підготовку, які дали б їм можливість знайти хорошу роботу. Коли люди виплачували ті кредити, ці гроші поверталися у фонд, щоб надати допомогу іншим учасникам програми. Постійний фонд освіти допоміг десяткам тисяч людей стати самозабезпеченими. Він дає, як одного разу сказав Президент Хінклі, “промінчик надії”3.
“Замінника продуктивній праці під небесами немає. Саме завдяки їй мрії стають реальністю”.
Учення Гордона Б. Хінклі
1
Якщо ми чесно працюємо, то наше життя буде благословенним назавжди.
Я вірю в євангелію праці. Замінника продуктивній праці під небесами немає. Саме завдяки їй мрії стають реальністю. Саме вона є рушійною силою у перетворенні лінивих уявлень на досягнення4.
Трохи пограти, трохи побайдикувати---непогано. Але саме праця викликає зміни в житті чоловіка або жінки. Саме завдяки праці у нас є їжа, щоб їсти, одяг, щоб носити, дім, де жити. Ми не можемо заперечувати необхідність в тому, що треба працювати вмілими руками та освіченим розумом, якщо ми хочемо зростати й процвітати особисто і всі разом5.
Я дізнався, що життя---це не ряд великих героїчних вчинків. Життя у своєму найкращому вияві є чимось послідовно великодушним і добропорядним, коли в ньому виконується без фанфар те, що має бути зроблено, тоді, коли це має бути зроблено. Я помітив, що не генії роблять цей світ іншим. Я помітив, що робота у світі виконується переважно чоловіками і жінками звичайного таланту, які просто дивовижно працювали6.
Дітям потрібно працювати разом зі своїми батьками---мити посуд з ними, мити підлогу з ними, підстригати газони, підрізати дерева й кущі, фарбувати й ремонтувати, прибирати й робити ще сто інших справ, завдяки чому вони навчаться, що праця є ціною чистоти, прогресу й процвітання7.
“Дітям потрібно працювати разом зі своїми батьками. … Вони навчаться, що праця є ціною чистоти, прогресу й процвітання”.
Прекрасним талантом цієї Церкви є праця. Працює кожний. Ви не зростаєте, якщо не працюєте. Віра, свідчення про істину---це лише як мʼязи на моїй руці. Якщо ви користуєтеся рукою, вона міцніє. Якщо ви покладете її на перевʼяз, вона стає слабкою й обвислою. Ми ставимо людей до роботи. Ми багато чого чекаємо від них; дивовижним і чудовим є те, чого вони досягають. У них є результат8.
Нічого не відбувається в цій Церкві, якщо ви не трудитеся. Це схоже на візок. Він не зрушить з місця, поки ви не візьметеся за нього обома руками і не потягнете. Старанна праця рухає роботу Господа вперед, і якщо ви навчилися працювати по-справжньому чесно, то вона благословить ваше життя назавжди. Я переконаний в цьому всім моїм серцем. Це благословить ваше життя назавжди9.
2
На нас лежить відповідальність допомагати іншим піднятися на ноги й стати самозабезпеченими.
Є така стара приказка: якщо дати людині рибу, у неї буде їжа на день. А якщо навчити її ловити рибу, то в неї буде що їсти до кінця її життя. …
Нехай же Господь дасть нам бачення й розуміння робити те, що допомагатиме нашим членам Церкви не тільки духовно, але й матеріально. Ми маємо дуже серйозне зобовʼязання. Президент Джозеф Ф. Сміт сказав, … що релігія, яка не допоможе людині в цьому житті, навряд чи багато допоможе їй у житті прийдешньому (див. “The Truth about Mormonism”, Out West magazine, Sept. 1905, 242).
Там, де серед наших людей розповсюджена бідність, ми повинні робити все можливе, щоб допомогти їм піднятися самим і встановити своє життя на фундаменті самозабезпечення, яке прийде завдяки навчанню. Освіта—це ключ до можливостей. …
Це наше урочисте зобовʼязання … “допомагати слабким, піднімати руки, що опустилися, і зміцнювати ослаблі коліна” (УЗ 81:5). Ми повинні допомогти їм стати самозабезпеченими й успішними.
Я вірю, що Господь не хоче бачити свій народ приреченим жити в бідності. Я вірю, що Він хоче, аби вірні насолоджувалися всім хорошим, що має земля. Він хотів би, щоб ми своїми справами допомагали їм10.
Людина, як ми навчаємо, повинна робити для себе все, що вона може. Коли вона використає всі свої ресурси, вона має звернутися по допомогу до своєї сімʼї. Якщо сімʼя не може допомогти, то допомагає Церква. І коли допомагає Церква, то ми дуже хочемо, щоб перш за все потурбувалися про нагальні потреби цієї людини, а потім допомагали їй так довго, як їй це буде потрібно, однак при цьому сприяли тому, щоб вона проходила навчання, шукала собі роботу, знаходила, як їй знову стати на ноги. Ось таким є призначення [Церковної] програми благополуччя11.
Ті, хто взяв участь в цій програмі як одержувачі, позбулися “прокляття лінощів та пороку подачок”. Їхні гідність та самоповага були збережені. І безліч чоловіків та жінок, які не були безпосередніми отримувачами, але брали участь у вирощуванні та переробці продуктів харчування та в багато чому іншому, повʼязаному з цим проектом, свідчать про радість, яку вони знайшли у безкорисливому служінні іншим.
Жодна людина, яка бачила цю програму в різноманітних сферах її застосування, а також прекрасні досягнення цієї програми, не мала б підстав сумніватися в тому дусі одкровення, завдяки якому вона зʼявилася і який збільшив її практичну здатність творити добро12.
Ми будемо й далі продовжувати цю справу. Вона завжди буде потрібною. Голод, нужда і різного роду лиха завжди будуть приходити до нас. І завжди будуть ті, чиїх сердець торкнулося світло євангелії, хто буде готовий служити й працювати та піднімати на ноги нужденних землі.
Для цього ж ми започаткували й Постійний фонд освіти. Він став реальністю завдяки вашим щедрим внескам. … Позика пропонується гідним молодим чоловікам і жінкам для отримання освіти. В іншому випадку, вони б потрапили у пастку бездіяльної бідності, яку їхні батьки й предки пізнавали на собі з покоління в покоління. …
Дух Господній направляє цю роботу. Ця діяльність, направлена на благополуччя,---діяльність мирська, що виявляє себе у вигляді рису й бобів, ковдр і наметів, одягу й ліків, працевлаштування й освіти заради отримання кращого місця роботи. Але ця так звана мирська робота є лише зовнішнім виявом внутрішнього духа---Духа Господа, про Якого було сказано, що Він “ходив, добро чинячи” (Дії 10:38)13.
3
Пророки заохочували нас готуватися духовно і матеріально до лих, що прийдуть.
Ми навчаємо самозабезпеченню як принципу життя, тобто що ми повинні самі забезпечувати себе і дбати про задоволення своїх власних потреб. І тому ми закликаємо наших людей мати щось, планувати наперед, мати в запасі … їжу, мати якісь заощадження, якщо можливо, на чорний день. Лихо приходить до людей тоді, коли його найменше чекаєш,---втрата роботи, хвороба, багато чого іншого14.
Для цього старого світу лихо й катастрофи---не новина. Ті з нас, хто читає Писання й вірить написаному в них, знають про попередження пророків стосовно катастроф, які вже сталися і які ще стануться. …
Якими вражаючими є слова одкровення, що знаходиться у 88-му розділі Учення і Завітів стосовно тих лих, що мають прийти після свідчення старійшин. Господь каже:
“Бо після вашого свідчення приходить свідчення землетрусів, які спричинять стогін її надр, і люди впадуть на землю і не зможуть стояти.
І також приходить свідчення голосу громів, і голосу блискавок, і голосу бур, і голосу хвиль морських, що здіймаються за межі свої.
І все буде у сумʼятті; і неминуче людські серця завмиратимуть; бо страх зійде на всіх людей” (УЗ 88:89–91). …
… Так само як були лиха в минулому, ми чекаємо їх ще більше в майбутньому. Що нам робити?
Хтось сказав, що дощ не йшов, коли Ной будував ковчег. Але він його побудував, і дощ пішов.
Господь сказав: “Якщо ви будете готові, ви не злякаєтеся” (УЗ 38:30).
Про те, що є найважливішою підготовкою, також вказано в Ученні і Завітах, де написано: “Отже, стійте на святих місцях, і не сходьте, доки день Господа не прийде” (УЗ 87:8). …
Ми можемо так жити, щоб ми могли просити Господа про Його захист і скерування. Це перший пріоритет. Ми не можемо сподіватися на Його допомогу, якщо не бажаємо виконувати Його заповіді. У цій Церкві ми маємо достатній доказ того, що за непослух приходить покарання, на прикладі як яредійського, так і нефійського народу. Через свою злочестивість кожний з них пройшов від слави до цілковитого знищення.
Ми, звичайно ж, знаємо, що дощ ллється як на праведних, так і на неправедних (див. Матвій 5:45). Але праведні хоч і помирають, усе ж вони не втрачені, а спасенні через Спокуту Ісуса Христа. Павло написав римлянам: “Бо коли живемо---для Господа живемо, і коли вмираємо---для Господа вмираємо” (Римлянам 14:8). …
Нашим людям … радили і їх заохочували робити таку підготовку, що забезпечить виживання, коли прийде лихо.
Ми можемо робити певний запас води, основних продуктів харчування, ліків та одягу, щоб зігрітися. Нам слід мати на чорний день трохи відкладених грошей15.
У нас є чудова програма благополуччя, в рамках якої ми маємо споруди для збереження зерна в різних місцевостях. Важливо, що ми робимо це. Але найкраще місце, щоб мати невеликий запас їжі,---наші домівки; також нам треба мати хоч якісь грошові заощадження. Найкраща програма благополуччя---це наша власна програма благополуччя. Пʼять чи шість пакунків з пшеницею вдома краще, ніж мішок її у зерносховищі, що працює за програмою благополуччя. …
Ми можемо почати з досить невеликого. Ми можемо почати з запасу їжі на тиждень і поступово доводити його до місячного запасу, а потім трьохмісячного. Я говорю зараз про їжу, яка б задовольнила основні потреби. Усі ми усвідомлюємо, що порада ця---не нова. Але я боюся, що надто багато людей вважають, що для них зібрати довгостроковий запас їжі неможливо, тому вони зовсім нічого не роблять для цього.
Починайте з малого … і поступово просувайтеся до розумної межі. Регулярно потрошку заощаджуйте, і ви будете здивовані, скільки вам вдасться назбирати16.
4
Ми насолоджуємося незалежністю й свободою, коли уникаємо боргів, наскільки це можливо, і відкладаємо гроші на важкі часи.
Нам знову й знову давали поради стосовно самозабезпечення, стосовно боргів, стосовно ощадливості. Так багато наших людей обтяжені боргами, придбавши те, що зовсім не є необхідним. … Я закликаю вас, члени цієї Церкви, звільніться від боргів, де це можливо, і відкладайте потрошку на чорний день17.
Настав час упорядкувати наші домівки. …
Президент Дж. Рубен Кларк мол. на конференції в 1938 р. під час зборів священства [сказав]: “Як тільки ви берете в борг, відсоток стає вашим супутником кожної хвилини дня і ночі. Ви не можете уникнути його або розминутися з ним. Ви не можете прогнати його. Він не піддається ні благанням, ні вимогам, ні наказам. І як тільки ви стаєте у нього на шляху або переходите йому дорогу чи не виконуєте його вимог—він знищує вас” (в Conference Report, Apr. 1938, 103).
Я, звичайно ж, розумію, що може виникнути необхідність купити будинок в борг. Але купуйте ж будинок, який ви спроможні купити, і тоді це зменшить суму виплат, яка буде постійно висіти у вас над головою—безжалісно і без відстрочки. …
Від самих початків цієї Церкви Господь говорив стосовно боргів. Він сказав через одкровення Мартіну Гаррісу: “Сплати друкареві борг, який ти взяв на себе. Звільни себе від залежності” (УЗ 19:35).
На цю тему неодноразово говорив Президент Гебер Дж. Грант. … Він сказав: “Якщо і є щось, що може принести в людське серце та сімʼю спокій та душевну рівновагу, так це життя за своїми статками. І якщо існує щось, що пригнічує, веде до відчаю і зламує волю, так це борги й фінансові зобовʼязання, які не можна виплатити” (Gospel Standards, comp. G. Homer Durham [1941], 111).
Ми поширюємо послання про самозабезпечення по всій Церкві. Самозабезпечення неможливо досягнути, коли великий борг висить над родиною. Людина не може бути ні незалежною, ні вільною від поневолення, коли вона зобовʼязана чимось іншим людям.
Керуючи справами Церкви, ми старалися подавати приклад. Відповідно до політики Церкви, ми суворо дотримуємося практики щороку відкладати відсоток від надходжень Церкви на важкі дні, що можуть настати.
Я вдячний за те, що можу сказати: Церква в усій її діяльності, в усіх її справах, в усіх її відділах здатна функціонувати без взятих у борг коштів. Якщо ми не зможемо продовжувати, то будемо скорочувати наші програми. Ми будемо скорочувати витрати, щоб вони відповідали доходу. Ми не будемо брати в борг. …
Яке ж це чудове відчуття---бути вільним від боргів, мати трохи грошей, відкладених на непередбачений випадок, і скористатися ними в разі необхідності. …
Я раджу … вам оцінити ваш фінансовий стан. Я раджу вам бути скромними у своїх видатках; дисциплінувати себе, роблячи покупки, аби уникати боргу. Сплатіть борг якомога швидше, і звільніться від залежності.
Це---частина євангелії, що стосується матеріальних аспектів, і ми в неї віримо. Нехай же Господь благословить вас, … щоб ви привели свої доми в порядок. Якщо ви сплатили свої борги, якщо ви маєте заощадження, хай і невеликі, тоді нехай бурі шумлять у вас над головою, ви будете мати прихисток для [вашої] сім’ї і мир у ваших серцях18.
Рекомендації для вивчення і навчання
Запитання
-
Президент Хінклі навчав, що “замінника продуктивній праці … немає” (підрозділ 1). Як праця стала благословенням у вашому житті? Що ви дізналися завдяки старанній праці? Як батьки можуть допомогти своїм дітям навчитися працювати?
-
Якими є наші обовʼязки перед тими, хто має нужду в чомусь матеріальному? (Див. підрозділ 2). Як нам допомогти іншим ставати самозабезпеченими? Як на ваше життя вплинуло ваше служіння іншим і служіння інших вам?
-
Розгляньте, яку підготовку нам радить робити Президент Хінклі на важкі часи (див. підрозділ 3). Коли вам доводилося бачити, що підготовка до важких часів є справді важливою? У чому саме ми можемо потроху, поступово займатися своєю підготовкою?
-
Прогляньте поради Президента Хінклі про борги та ощадливість (див. підрозділ 4). Чому важливо бути дисциплінованими, коли ми витрачаємо гроші? Як можуть борги впливати на нас---в мирському й духовному плані? Як батьки можуть навчити своїх дітей мудро витрачати гроші?
Відповідні уривки з Писань
1 Солунянам 4:11–12; УЗ 1:11–13; 78:13–14; 104:13–18; Мойсей 5:1
Допомога у вивченні
“Будьте уважними, щоб не завершити цікаве обговорення надто швидко, аби тільки подати весь підготовлений вами матеріал. Хоч і важливо подати весь матеріал, та все ж важливіше допомогти тим, кого навчаєте, відчути вплив Духа, знайти правильні рішення, збільшити своє розуміння євангелії і укріпитися у своєму зобов’язанні виконувати заповіді” (Навчати---немає покликання величнішого [2000], с. 64).