Розділ 1

Відновлення євангелії---“зоря яснішого дня”

“Ця славетна євангелія розпочалася з явлення Батька і Сина юнакові Джозефу”.

З життя Говарда Б. Хінклі

Упродовж всього свого життя Президент Гордон Б. Хінклі зберігав у серці глибоку повагу до людей і місць, повʼязаних з відновленням євангелії. Він відчував особливу вдячність за Джозефа Сміта та його роль у Відновленні, і він говорив про “постійно зростаюче бажання свідчити про божественність Господа і про місію пророка Джозефа Сміта”¹.

У 1935 р., коли Гордон повертався додому, відслуживши місію в Англії, він разом з іншими місіонерами, які теж поверталися додому, відвідали Священний гай і пагорб Кумора. Також вони відвідали Картеджську вʼязницю, де загинули мученицькою смертю пророк Джозеф і Гайрум Сміт. Вони ходили курними вулицями Наву, це тут вигнанці-святі перетворили болотисту місцевість в прекрасне місто. Безсумнівно, роздуми про випробування та перемоги святих в той ранній період не йшли з думки Гордона, коли він знаходився в тих місцях і коли він продовжував рухатися шляхом піонерів на захід, до Солт-Лейк-Сіті.

У подальші десятиліття Гордон Б. Хінклі ще багато разів повертався в ці священні місця Відновлення. На духовному Різдвяному вечорі з Першим Президентством 3 грудня 2000 р. він поділився власним досвідом про відвідування Священного гаю:

“Кілька років тому я був призначений головувати на конференції в Рочестерському Нью-Йоркському колі. У неділю я сказав братам, що були зі мною: “Давайте встанемо рано-вранці, раннім недільним ранком, та й сходимо перед конференцією у Священний гай”. Вони погодились. Отже рано-вранці того весняного Суботнього дня президент місії, президент колу, регіональний представник і я вирушили до Пальміри і пішли в той гай. Там нікого більше не було. Було спокійно і прекрасно. Вночі пройшов дощ. На деревах було малесеньке свіже листячко.

Ми тихо перемовлялися один з одним. Ми стали на коліна на вологу землю і молилися. Ми не чули чутного голосу. Ми не бачили видіння. Але якимось незбагненним чином нам було сказано в нашому розумі, кожному з нас, що дійсно, це відбулося тут саме так, як Джозеф і сказав, що відбулося. Саме тут Бог, наш Вічний Батько, і Його Улюблений Син, воскреслий Господь Ісус Христос, явилися 14-річному юнакові й говорили з ним. Їхнє незрівнянне світло впало на нього, і йому було сказано, що він мав робити.

Та грандіозна подія, Перше Видіння, розсунула завіси, через які на землю прийшло відновлення Церкви Христа. Вона вийшла з пустелі темряви, з похмурості минулих віків в славну зорю нового дня. Книга Мормона прийшла як ще одне свідчення про Господа Ісуса Христа. Його Святе небесне священство було відновлено під руками тих, хто тримав його у давнину. Ключі й повноваження були передані пророку та його товаришам у служінні. Давня Церква знову була на землі з усіма благословеннями, повноваженнями, ученнями, ключами та принципами, які були в ній у попередніх розподілах. Це Церква [Христа]. Вона носить Його імʼя. Вона керується Його священством. Немає під небом іншого імені, яким люди повинні бути спасенними. Джозеф Сміт … став Його видатним свідком”².

Першим Видінням розпочався “останній розділ в довгій хроніці Божих справ з чоловіками і жінками на землі”.

Учення Гордона Б. Хінклі

Після Спасителевої смерті Церква, яку Він встановив, поступово опинилася у стані відступництва.

[Ісус Христос] був і є визначною центральною фігурою в історії людства, зенітом часів і епох всього людства.

Незадовго до Своєї смерті Він висвятив Своїх Апостолів. Протягом певного часу справу продовжували вони. Його Церкву було встановлено³.

Після Спасителевої смерті Церква, яку Він встановив, поступово опинилася у стані відступництва. Здійснилися слова Ісаї, який сказав: “Й осквернилась земля під своїми мешканцями, бо переступили закони, постанову порушили, зламали вони заповіта відвічного” (Ісая 24:5)⁴.

Листи Павла закликали послідовників Христа бути сильними, щоб вони не зійшли на шляхи нечестивого. Але дух відступництва таки зрештою переміг⁵.

Минули століття. Хмара темряви оповивала землю. Ісая так описав це: “Бо темрява землю вкриває, а морок---народи” (Ісая 60:2).

То була пора грабунку й страждань, позначена довгим і кривавим конфліктом. … То була епоха безнадії, час господарів і наймитів.

Перша тисяча років минула, закінчувалося й друге тисячоліття. Його перші століття були продовженням попереднього. Це був час, сповнений страху і страждань⁶.

Відродження і Реформація допомогли підготувати шлях для відновлення євангелії.

Але якимось чином у цю довгу пору темряви була запалена свічка. В епоху Відродження прийшов розквіт освіти, мистецтва і науки. Виник рух сміливих і безстрашних чоловіків та жінок, які дивилися вбік неба і визнавали Бога та Його божественного Сина. Ми називаємо цю пору Реформацією⁷.

Реформатори, такі як: Лютер, Меланхтон, Гус, Цвінглі і Тіндейл, трудилися, щоб змінити [християнську] церкву. Це були люди великої сміливості, через свої вірування дехто з них був відданий на жахливу смерть. Протестантизм народився з їхнього волання про реформацію. Коли та реформація не відбулася, реформатори організували свої власні церкви. Зробили вони це без повноваження священства. Їхнім бажанням було знайти свого роду нішу, в якій би вони могли поклонятися Богу так, як, на їхнє відчуття, Він хотів, щоб вони поклонялися.

Коли це велике сумʼяття розтривожило весь християнський світ, пішли в рух також і політичні сили. Потім розпочалася війна за незалежність в Америці, вона привела до народження країни, в Конституції якої було проголошено, що уряд не повинен простягати свою загребущу руку в питання релігії. Розпочався новий день, славетний день. Тут вже не було державної церкви. Не віддавалася перевага жодній вірі.

Після століть темряви, страждань і боротьби настав час для відновлення євангелії. Давні пророки казали про цей час як про довгоочікуваний день.

Уся минула історія вказувала на цю епоху. Століття з усіма їхніми стражданнями і всіма їхніми надіями пройшли й відішли. Усемогутній Суддя народів, Живий Бог, визначив, що часи, про які говорили пророки, настали. Даниїл передбачив це як камінь, що відірвався від гори без рук і який став великою горою й заповнив собою всю землю [див. Даниїл 2:35, 44]⁸.

Відновлення розпочалося з явлення Батька і Сина Джозефу Сміту.

Після багатьох поколінь людей на землі—і багато з них прожили у війнах, ненависті, темряві й злочестивості—настав величний новий день Відновлення. Ця славетна євангелія розпочалася з явлення Батька і Сина юнакові Джозефу⁹.

Яким дійсно дивовижним було те видіння в 1820 році, коли Джозеф молився серед дерев і там перед ним постали обоє---Батько і Син. Один з Них звернувся до нього, називаючи його імʼя, і сказав, указуючи на іншого: “Це Мій Улюблений Син, слухай Його!” (Джозеф Сміт—Історія 1:17).

Нічого подібного до цього ніколи не відбувалося. Хтось може подумати, а чому це так важливо, що явились обоє---Батько і Син. Я думаю це було тому, що Вони відкривали розподіл повноти часів---останній і завершальний розподіл євангелії, коли все з попередніх розподілів мало бути зібрано в одне. Він мав стати останнім розділом в довгій хроніці Божих справ з чоловіками і жінками на землі¹⁰.

Кожна заява, яку ми робимо стосовно божественного повноваження, кожна істина, яку ми пропонуємо стосовно дійсності цієї роботи,---усе це коріниться у Першому видінні юнака-пророка. Без нього нам не було б що говорити. Воно було тим, що могутньо розсунуло завісу на розподілі повноти часів, коли Бог пообіцяв, що Він відновить всю владу, дари, благословення всіх попередніх розподілів¹¹.

Повноваження і ключі священства були відновлені.

Повноваження і ключі Мелхиседекового священства були відновлені на землі як частина Відновлення.

При відновленні священства Ааронового воскреслий Іван Христитель поклав свої руки на голови Джозефа Сміта і Олівера Каудері і сказав: “Вам, мої товариші у служінні, в імʼя Месії я передаю священство Аарона, яке володіє ключами священнослужіння ангелів, і євангелії покаяння, і хрищення зануренням для відпущення гріхів; і його ніколи вже не буде забрано знову з землі, до того часу, як сини Левія пожертвують знову жертву Господу в праведності” (УЗ 13:1)¹².

Після нього прийшли Петро, Яків та Іван, апостоли Господа Ісуса Христа, які дарували Джозефу та Оліверу Каудері Мелхиседекове священство, яке ці апостоли отримали під руками Самого Господа¹³.

Троє зі [Спасителевих] апостолів---Петро, Яків і Іван---явилися Джозефу та Оліверу десь “у глушині” біля річки Сасквеганни (див. УЗ 128:20). Вони поклали свої руки на їхні голови і передали їм цю святу владу. …

Я можу відслідкувати лінію мого священства прямо до цієї події. Вона проходить так: я був висвячений Девідом О. Мак-Кеєм; який був висвячений Джозефом Ф. Смітом; який був висвячений Бригамом Янгом; який був висвячений Трьома свідками; які були висвячені Джозефом Смітом молодшим і Олівером Каудері; які були висвячені Петром, Яковом і Іваном; які були висвячені Господом Ісусом Христом.

Подібним чином воно приходить до [кожного носія Мелхиседекового священства]. Кожний з вас, брати, хто має це священство, також отримав його по прямій лінії від Петра, Якова та Івана¹⁴.

Через Джозефа Сміта Господь відкрив істини, завдяки яким ми відрізняємося від інших церков.

Дозвольте назвати кілька з багатьох учень і практик, які відрізняють нашу Церкву від усіх інших церков, і всі вони прийшли через одкровення молодому пророкові. Вони знайомі вам, проте вони варті того, щоб їх повторювати і над ними розмірковувати.

Божество

Перше з них …---це явлення Самого Бога і Його Улюбленого Сина, воскреслого Господа Ісуса Христа. Це величне явлення Божества людині, на мою думку, є найважливішою подією після народження, життя, смерті та Воскресіння нашого Господа у середині часів.

Ми не маємо запису про жодну подію, рівну цій.

Протягом століть люди збиралися і сперечалися стосовно природи Божества. У 325 році Костянтин зібрав у Нікеї богословів різних спрямувань. Після двох місяців гарячих дебатів вони дійшли компромісного висновку стосовно природи Божества, який протягом багатьох поколінь був доктринальним постулатом для християн.

Я пропоную вам прочитати це визначення і порівняти його з твердженням хлопчика Джозефа. Він просто каже, що Бог стояв перед ним і розмовляв з ним. Джозеф міг бачити Його і міг чути Його. Бог мав вигляд людини, матеріальної істоти. Поруч з Ним стояв воскреслий Господь, окрема істота, Якого Бог назвав Своїм Улюбленим Сином, і з Яким Джозеф також розмовляв.

Я стверджую, що протягом короткого часу, поки продовжувалося те величне видіння, Джозеф дізнався про Божество більше, ніж усі богослови й церковники минулого.

У цьому божественному видінні безсумнівно було підтверджено реальність буквального воскресіння Господа Ісуса Христа.

Це знання про Божество, яке було прихованим від світу протягом століть, стало тим першим і величним, що відкрив Бог Своєму обраному слузі¹⁵.

Книга Мормона---свідок, як і Біблія

“Книга Мормона … промовляє, наче голосом з праху, даючи свідчення про Сина Божого”.

Тепер я буду говорити про ще одну важливу річ, яку відкрив Бог.

Християнський світ приймає Біблію як слово Боже. Але більшість людей не має жодного уявлення, як вона до нас дійшла.

Не так давно я закінчив читати нову книгу відомого вченого. З інформації, яку він наводить, очевидним стає те, що різні книги в Біблії були зібрані разом без усякої системи. У деяких випадках записи про події були зроблені через довгий час після того, як ці події відбулися. Може виникнути запитання: “Чи Біблія істинна? Чи справді вона є словом Божим?”

Ми відповідаємо, що вона є словом Божим настільки, наскільки правильно її перекладено. Рука Божа керувала її створенням. Але зараз ця книга є не єдиною [книгою Писань]. Існує ще одне свідчення про суттєві й важливі істини, що в ній містяться.

Писання проголошують, що “кожна справа хай станеться вироком двох чи трьох свідків” (2 Коринтянам 13:1).

Книга Мормона була явлена даром і силою Бога. Вона промовляє, наче голосом з праху, даючи свідчення про Сина Божого. У ній розповідається про Його народження, служіння, розпʼяття і воскресіння та про Його прихід до праведних в землі Щедра на Американському континенті.

Це матеріальна річ, яку можна взяти в руки, прочитати і перевірити її істинність. На її сторінках міститься запевнення стосовно її божественного походження. Зараз уже мільйони людей перевірили її і зрозуміли, що вона є істинним і священним літописом. …

Так само, як Біблія є свідченням Старого світу, Книга Мормона є свідченням Нового світу. Вони поєднані разом, проголошуючи, що Ісус є Сином Батька. …

Ця священна книга, що зʼявилась як одкровення Всемогутнього, справді є ще одним свідченням про божественність нашого Господа¹⁶.

Влада священства і церковна організація

Священство—це повноваження діяти від імені Бога. … Нещодавно я прочитав [одну] книгу, в якій написано про відступництво Церкви в давнину. Якщо повноваження тієї Церкви було втрачено, як його можна було замінити?

Повноваження священства прийшло з єдиного місця, з якого воно й може прийти, тобто з небес. Це повноваження було дароване під руками тих, хто мав його, коли Спаситель ходив по землі. …

Як прекрасно, що було дано взірець відновлення, яке привело до організації Церкви у 1830 році. … Саму назву Церкви було дано через одкровення. Чия це була Церква? Джозефа Сміта? Олівера Каудері? Ні, це була Церква Ісуса Христа, відновлена на землі в ці останні дні¹⁷.

Сім’я

Ще одне чудове й виняткове одкровення, дане пророкові, стосувалося плану вічного життя сім’ї.

Сім’я—це створіння Всемогутнього. Вона є уособленням найсвященніших стосунків. Вона є найсерйознішим з усіх починань. Вона є основною в організації суспільства.

Через одкровення від Бога Його пророкові було дано вчення і повноваження, завдяки яким сім’ї запечатуються разом не лише на це життя, але і на всю вічність¹⁸.

Невинність малих дітей

Невинність малих дітей---ще одне одкровення, яке Бог дав через пророка Джозефа. Загальною є практика христити немовлят, щоб зняти з них те, що називається гріхом Адама і Єви. Учення відновлення пояснює, що мета хрищення---відпущення особистих гріхів людини. Хрищення стає завітом між Богом і людиною. Його виконують, коли людина досягає віку підзвітності і є достатньо дорослою, щоб відрізняти добро від зла. Хрищення зануренням є символічною смертю і похованням Ісуса Христа і Його підняттям з мертвих завдяки воскресінню¹⁹.

Спасіння померлих

Далі я назву ще одну істину, дану через одкровення. Нам сказано, що Бог “не дивиться на обличчя”, однак я не знаю жодної іншої церкви, де піклуються про те, щоб померлі отримали всі ті благословення, які доступні живим. Лише в цій Церкві є велике вчення про спасіння померлих. … Померлим надається така сама можливість, як і живим. Я знову повторюю: яку славетну і прекрасну можливість надав Всемогутній через одкровення Своєму пророкові²⁰.

Природа, мета і потенціал Божих дітей

Було відкрито вічну природу людини. Ми—сини і дочки Бога. Бог---Батько наших духів. Ми жили до того, як прийшли сюди. Ми були особистостями. Ми народилися в цьому житті згідно з Його планом. Ми знаходимося тут, щоб довести свою гідність, діючи відповідно до свободи волі, даної нам Богом. Коли ми помираємо, то продовжуємо жити. Наше вічне життя складається із трьох частин: перша—це доземне існування, друга—земне існування, а третя—життя після смерті. Вмираючи, ми помираємо для цього світу і перетинаємо завісу, входячи до тієї сфери, в яку ми гідні увійти. Це вчення Церкви також є унікальним, неповторним і цінним, яке прийшло через одкровення²¹.

Сучасне одкровення

Я пропоную цей короткий перелік надзвичайного виливу знань і повноважень від Бога на голову Його пророка. … Є ще одне вчення, про яке я повинен сказати. Це принцип сучасного одкровення. В Уложенні віри, написаному Пророком, сказано:

“Ми віримо всьому, що Бог відкрив, усьому, що Він відкриває тепер, і ми віримо, що Він відкриє ще багато великого і важливого стосовно Царства Божого” (Уложення віри 1:9).

Зростаюча Церква, Церква, що поширюється по всій землі в цей складний час, потребує постійного одкровення від небесного трону, яке буде її спрямовувати й рухати вперед.

З молитвою і щирим прагненням знати волю Господа, ми свідчимо, що напрямок вказано, що одкровення приходять і що Господь благословляє Свою Церкву на шляху її долі.

На міцній основі божественного покликання пророка Джозефа й одкровень Божих, які було отримано через Нього, ми йдемо вперед²².

Стоячи 15-м в лінії [священства] від Джозефа Сміта і носячи пророчу мантію, яка прийшла до нього, я урочисто проголошую своє свідчення про те, що розповідь пророка Джозефа про [події Відновлення] є правдивою, що Батько … свідчив про божественність Свого Сина, що Син настановляв юнака-пророка і що далі сталася низка подій, які привели до організації “єдиної істинної й живої Церкви на лиці всієї землі” [УЗ 1:30]²³.