Розділ 2
Прапор для народів, світло для світу
“Це пора, щоб бути сильними. Це час, щоб без сумнівів рухатися вперед, добре усвідомлюючи значення, широчінь і важливість нашої місії”.
З життя Гордона Б. Хінклі
Невдовзі після повернення з місії, відслуженої ним в Англії, Гордон Б. Хінклі виконав одне останнє завдання від свого президента місії, Джозефа Ф. Меррілла. Президент Меррілл, який був і членом Кворуму Дванадцятьох Апостолів, попросив Гордона дати звіт Першому Президентству: Президенту Геберу Дж. Гранту і президентам Дж. Рубену Кларку молодшому та Девіду О. Мак-Кею. Гордон звʼязався із секретарем Першого Президентства, і йому була призначена зустріч.
Коли Гордон увійшов у кімнату нарад Першого Президентства, Президент Грант та його радники тепло привітали його. Потім Президент Грант сказав: “Брате Хінклі, ми дамо вам пʼятнадцять хвилин, щоб розказати нам, що ж старійшина Меррілл хоче, аби ми почули”. Гордон вийшов з тієї кімнати через годину і пʼятнадцять хвилин. За пʼятнадцять наданих йому хвилин він розповів про те, що непокоїло президента його місії: місіонерам потрібні були кращі друковані матеріали, які б допомагали їм в роботі. Його стисла розповідь привела до розпитувань з боку Першого Президентства і до годинної бесіди.
Виконавши це завдання, Гордон відчув, що “його місія тепер вже справді закінчена і настав час рухатися вперед та складати плани на майбутнє”. Він вже мав диплом Університету Юти за спеціальністю “Англійська мова” і хотів отримати ступінь магістра в галузі журналістики в Колумбійському університеті у Нью-Йорку. Однак телефонний дзвінок, який пролунав через два дні після його зустрічі з Першим Президентством, змінив його плани. Дзвонив президент Мак-Кей, який сказав: “Брате Хінклі, учора на зборах Президентства і Дванадцятьох ми обговорили те, про що говорили під час вашої зустрічі з нами. І щоб задовольнити окреслені вами потреби, ми створили комітет, в який входять шість членів Кворуму дванадцятьох, а головою комітету є Стівен Л Річардс. Ми хотіли б запросити вас прийти й працювати в цьому комітеті”1.
Гордон прийняв це запрошення й був прийнятий на роботу в якості виконавчого секретаря новоствореного Церковного комітету у справах радіомовлення, видавництва та місіонерської літератури. Він так ніколи й не навчався в Колумбійському університеті і ніколи не працював журналістом, щоб публікувати новини світу. Натомість він розпочав справу публікації доброї євангельської новини, якою займався до кінця свого життя. Ці обовʼязки розширилися пізніше, коли він служив генеральним авторитетом.
Розвинувши здібність ясно висловлюватися навіть у складних ситуаціях, Гордон Б. Хінклі часто отримував доручення давати інтервʼю репортерам. Як Президент Церкви, він і далі продовжував з радістю користуватися такими можливостями, допомагаючи цим виводити Церкву Ісуса Христа “з мороку” (УЗ 1:30). Він заявляв:
“Я вірю і свідчу, що місія Церкви полягає в тому, щоб бути прапором для народів і світлом для світу. Ми взяли на себе велике всеохоплююче завдання, від якого не можна ні відсахнутися, ні відмовитися. Ми прийняли завдання і вирішили виконати його, і з допомогою Бога ми це зробимо”2.
“Місія Церкви полягає в тому, щоб бути прапором для народів і світлом для світу”.
Учення Гордона Б. Хінклі
1
Як той камінь у сні Даниїла, Церква котиться вперед, щоб наповнити собою всю землю.
Ця Церква почалася зі смиренної молитви юнака Джозефа Сміта в гаю на фермі його батька. З тієї дивовижної події, яку ми називаємо Першим видінням, й пішла ця робота. … Це є втіленням Даниїлового видіння, в якому він побачив камінь, що відірвався сам від гори й покотився вперед, наповнюючи всю землю (див. Даниїл 2:44--45)3.
Коли Церква була організована у 1830 р., там було лише шість її членів [та] жменька віруючих; усі вони були жителями майже нікому невідомого селища. … Сьогодні коли Сіону процвітають у кожному штаті Сполучених Штатів, у кожній провінції Канади, у кожному штаті Мексики, у кожній країні Центральної Америки та по всій Південній Америці.
У нас є громади на Британських островах і в Європі, де за ці роки до Церкви приєдналися тисячі. Ця робота досягла країн Балтії, а також Болгарії, Албанії та інших країв тієї частини світу. Вона поширюється по безкраїй Росії. Вона досягла Монголії і поширюється через країни Азії до Тихоокеанських островів, Австралії і Нової Зеландії, а також до Індії та Індонезії. Вона процвітає у багатьох країнах Африки. …
І це тільки початок. Ця робота буде й далі посилюватися, успішно проводитися й поширюватися на землі4.
2
Перші провідники Церкви мали пророче бачення долі цієї Господньої роботи.
24 липня 1847 р. загін наших людей-піонерів прибув у Долину [Солоного озера]. Головна група прибула туди за день чи два до цього. Бригам Янг прибув у суботу. Наступного дня, у неділю, було проведено богослужіння і вранці, і увечері. Не було ніякого залу, щоб їм було де провести збори. Я гадаю, що тієї спекотної липневої неділі вони сиділи хто на дишлах своїх фургонів, хто на землі, обпершись на колеса, а брати говорили до них. Час посівної вже давно минув. Пора була вже пізня [для посіву], і перед ними постало непомірно складне й невідкладне завдання---вирішити, чи варто їм сіяти зерно, щоб виростити врожай на наступний рік. Однак президент Янг благав, щоб вони не порушували Суботній день ні тоді, ні у майбутньому.
Наступного ранку вони розділилися на групи, щоб обстежити свої навколишні місця. Бригам Янг, Уілфорд Вудрафф та жменька їхніх товаришів пішки пішли з їхнього наметового містечка. … Вони піднялися на вершину гори, що нагадувала купол; для президента Янга зробити це було нелегко через його недавню хворобу.
Брати, стоячи на тій вершині, бачили долину, що розляглася на південь від них. Це була переважно неродюча місцевість, на якій були лише верби та очерет, що росли вздовж струмків, якими вода з гір стікала в озеро. Не було ніяких будівель, але Бригам Янг сказав у суботу за тиждень до цього: “Ось це місце”.
Вершину, на якій вони стояли, було названо Ensign Peak [Ензайн-Пік (Пік Прапора)], відповідно до цих прекрасних пророчих слів Ісаї: “І підійме [мається на увазі Бог] прапора народу здалека, і засвище йому з кінця краю, і прийде він хутко та легко”. (Ісая 5:26).
“І поганам підійме Він прапора, і згромадить вигнанців Ізраїля, і розпорошення Юди збере з чотирьох країв світу!” (Ісая 11:12). …
Я думаю, [ті Брати] тоді говорили також і про будівництво храму … на виповнення ось цих слів Ісаї:
“І станеться на кінці днів, міцно поставлена буде гора дому Господнього на шпилі гір, і піднята буде вона понад згірʼя,---і полинуть до неї всі люди.
І підуть численні народи та й скажуть: “Ходіть та зберімось на гору Господню, до дому Бога Якового, і доріг Своїх Він нас навчить, і ми підемо стежками Його! Бо вийде з Сіону Закон, і слово Господнє---з Єрусалиму”. (Ісая 2:2–3).
“Це ж безглуздо”,---міг би сказати той, хто чув цих чоловіків того липневого ранку 1847 р. Вони не були схожі на державних діячів з чудовими мріями. Вони не були схожі на правителів, що зосереджено вивчають карти й проектують імперію. Вони були вигнанцями, яких прогнали з їхнього прекрасного міста на [ріці] Міссісіпі в цей безлюдний край на Заході. Але у них було бачення, основане на Писаннях і словах одкровення.
Я захоплююся далекоглядністю тієї маленької групи. Це було і відважно, і сміливо. Це було майже неймовірно. Тут вони були за майже тисячу миль [1600 кілометрів] від найближчого поселення на сході та майже за вісімсот миль [1300 кілометрів] від узбережжя Тихого океану. Клімат тут був несприятливий. Земля відрізнялася від того чорного суглинку, який був в Іллінойсі та Айові, де вони ще недавно жили. Вони тут ніколи не вирощували зернових. Вони ще не знали, яка тут зима. Вони не збудували ще тут жодної будівлі. І ось ці пророки, одягнені в старий, зношений в дорозі одяг, стоячи у взутті, в якому вони пройшли більше тисячі миль від Наву до цієї долини, говорили про тисячолітнє видіння. Вони говорили про пророче бачення дивовижної долі цієї справи. Вони зійшли того дня з піку й пішли працювати, щоб їхня мрія стала реальністю5.
Через два дні після прибуття в Долину Солоного озера Бригам Янг з кількома іншими братами піднявся на вершину гори, яка за формою нагадувала купол і яку назвали Ензайн-Пік; звідти вони оглянули навколишню місцевість.
3
Ми ніколи не повинні втрачати з поля зору божественне призначення Божої роботи і тієї ролі, яку ми в ній відіграємо.
Інколи в наші дні, коли ми йдемо своїми вузькими стежками й забиваємося у маленькі ніші своєї відповідальності, ми втрачаємо бачення грандіозності всієї картини. Коли я ще був малим хлопчам, тяглових коней було багато. Важливою частиною збруї була вуздечка. На вуздечці були шори, по одній з кожного боку. Вони надівалися на коня так, щоб він міг бачити тільки прямо перед собою, а не з боків. Шори призначалися для того, щоб не дати коневі злякатися чи відволікатися, але зосереджувати свою увагу на дорозі, що була в нього під ногами.
Дехто з нас виконує свою роботу, неначе з тими шорами на своїх очах. Ми бачимо тільки свій невеличкий, вузький шлях. Ми не дивимося ширше. Наша відповідальність у Церкві може бути незначною. Виконувати цю відповідальність старанно---це добре. І добре знати, як ця відповідальність сприяє реалізації великої загальної програми зростання Божого царства.
Президент Гарольд Б. Лі якось сказав, … наводячи слова невідомого автора: “Оглядайте великі поля й обробляйте маленькі”.
Моє тлумачення цих слів таке: ми повинні усвідомлювати, наскільки можливо, широчінь і глибину, і височину---грандіозне й прекрасне, велике й всеохоплююче---Господньої програми, а потім старанно трудитися, щоб виконати свій обовʼязок в дорученій нам частині цієї програми.
Кожний з нас має маленьке поле, щоб обробляти його. Роблячи так, ми ніколи не повинні губити з поля зору ширшу картину, складнішу композицію божественного призначення цієї роботи. Вона дана нам Богом, нашим Вічним Батьком, і кожний з нас має відігравати певну роль у тканні її розкішного гобелену. Наш особистий внесок може бути невеликим, але він не є неважливим. …
… Виконуючи частину, яку ви були покликані виконувати, ніколи не губіть з поля зору всю цю прекрасну й дивовижну картину---призначення цього розподілу повноти часів. Красиво вплітайте свою маленьку ниточку у величезний гобелен, візерунок для якого дав нам Бог Небесний. Високо тримайте прапор, під яким ми йдемо. Будьте старанними, будьте справжніми, будьте чесними, будьте вірними, щоб в тому прапорі не було дефекту.
Бачення цього царства---це не легкий нічний сон, що зникає при сході сонця. Це справді план і робота Бога, нашого Небесного Батька. Виконувати їх мають всі Його діти.
Знищуючи полин на цих західних рівнинах [Юти], щоб закласти основи для створення громади, виконуючи всі земні справи, необхідні, щоб вижити і зростати, наші предки[-піонери] завжди бачили перед собою грандіозність цієї великої справи, до якої вони були залучені. Це та робота, яку ми повинні виконувати з тим самим баченням, яке мали вони. Це та робота, яка буде продовжуватися після того, як ми зійдемо з цієї сцени. Нехай же Бог допоможе нам, слугам, покликаним за Його божественною волею, виконувати її якнайкраще, рухати її вперед і будувати царство недосконалими руками, які поєднані спільною справою---виконанням досконалого плану6.
4
Ми можемо стати прапором для народів, від якого люди землі можуть набратися сили.
Мої брати і сестри, настав час стати нам трішечки вищими, звести вгору свої очі й сягнути своїм розумом більшого осмислення й розуміння грандіозної тисячолітньої місії цієї Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів. Це пора, щоб бути сильними. Це час, щоб без сумнівів рухатися вперед, добре усвідомлюючи значення, широчінь і важливість нашої місії. Це час робити все правильно, незважаючи на всі можливі наслідки. Це час довести, що ми виконуємо заповіді. Це пора, щоб з добротою й любовʼю простягнути руку допомоги тим, хто у відчаї, і тим, хто блукає у темряві й страждає від болю. Це час бути тактовними, доброзичливими й ввічливими у всіх наших стосунках одне з одним. Іншими словами, бути більше схожими на Христа7.
Якщо світ не змінить курс своїх нинішніх тенденцій (а він навряд чи їх змінить) і якщо, з іншого боку, ми будемо й далі дотримуватися вчень пророків, то ми будемо все більше й більше ставати особливими й своєрідними людьми, яких світ буде помічати. Наприклад, тоді як цілісність сімʼї розпадається під натиском світу, наша позиція відстоювати священність сімʼї ставатиме все більш очевидною і навіть ще більш особливою, якщо в нас є віра, щоб дотримуватися цієї позиції.
Тоді як все більше поширюється потурання сексу, доктрина Церкви, якої послідовно навчали впродовж більш як півтора століття, ставатиме все більш унікальною і для багатьох навіть дивною.
Тоді як споживання алкоголю та зловживання наркотиками щороку все більше стає звичним у нашому суспільстві, наша позиція, заявлена Господом ще більш як півтора століття тому, ставатиме все більше незвичайною для світу. …
Тоді як Суботній день дедалі все більше стає днем торгівлі й розваг, ті, хто дотримується приписів закону, написаного перстом Господа на Синаї, а пізніше підтвердженого через сучасне одкровення, будуть здаватися все більше дивними.
Завжди було нелегко жити у світі і не належати до нього. Ми не можемо жити тільки самі по собі або тільки самі для себе і не хочемо цього. Ми повинні спілкуватися з іншими. При цьому ми можемо бути любʼязними. Ми можемо не ображати. Ми можемо уникати будь-якого духу чи ставлення самовдоволення. Але ми можемо дотримуватися наших норм. …
Оскільки ми дотримуємося цих та інших норм, яких вчить Церква, багато хто у світі буде поважати нас і знаходити в собі силу підтримувати те, що, як знають і вони також, є правильним.
“І,---за словами Ісаї,---підуть численні народи, та й скажуть: “Ходіть та зберімось на гору Господню, до дому Бога Якового, і доріг Своїх Він нас навчить, і ми підемо стежками Його! Бо вийде з Сіону Закон, і слово Господнє---з Єрусалиму”. (Ісая 2:3).
Нам не треба йти на компроміс. Ми не повинні йти на компроміс. Свічка, запалена Господом в цьому розподілі, може стати світлом для всього світу, й інші люди, бачачи наші добрі справи, можуть почати прославляти нашого Батька Небесного й наслідувати у своєму житті наш приклад, який вони помітили.
Починаючи з нас з вами, весь народ, який завдяки доброчесності свого життя у себе вдома, у себе на роботі, навіть у своїх розвагах, може стати як те місто на вершині пагорба, на яке люди можуть дивитися й навчатися, і як той прапор для народів, від якого люди землі можуть набиратися сили8.
Якщо ми хочемо тримати цю Церкву як прапор для народів і як світло для світу, то ми індивідуально і в наших особистих обставинах повинні більше відбивати світло, що було в житті Христа. Відстоюючи правду, ми не повинні боятися наслідків цього. Ми ніколи не повинні лякатися. Сказав Павло Тимофію:
“Бо не дав нам Бог духа страху, але сили, і любови, і здорового розуму.
Тож, не соромся засвідчення Господа нашого” (2 Тимофію 1:7–8)9.
Ви просто не можете нехтувати цією справою, яка є справою Христа. Ви просто не можете стояти на бокових лініях грального поля й спостерігати за боротьбою сил добра і зла. …
… Я закликаю вас з усією силою, яку маю, виконувати обовʼязок, що стоїть вище вимог нашого щоденного життя, тобто, стійко триматися, навіть стати лідером у захисті тих справ, які роблять нашу цивілізацію сяючою і які дають втішення та мир в нашому житті. Ви можете бути лідером. Ви повинні бути лідером як член цієї Церкви у тих справах, які відстоює ця Церква. Не дозвольте страху завадити вашим старанням10.
Вам нічого боятися. Бог стоїть за штурвалом. Він поведе до успіху цієї роботи. Він проллє дощ з благословень на тих, хто ходить у послуху Його заповідям. Таким є Його обіцяння. Ніхто з нас не може сумніватися в Його здатності виконати те обіцяння.
… Наш Спаситель, Який є нашим Викупителем, Великим Єговою, могутнім Месією, пообіцяв: “Я йтиму перед вашим лицем. Я буду праворуч і ліворуч від вас, і Мій Дух буде у ваших серцях, а Мої ангели—навколо вас, щоб підтримувати вас” (УЗ 84:88).
“Отже, не бійся, черідко мала; творіть добро; нехай земля і пекло обʼєднаються проти вас, а якщо вас збудовано на Моїй скелі, вони не зможуть подолати. …
Звертайтеся до Мене в кожній думці; не вагайтеся, не бійтеся.
Подивіться на рани, які прокололи Мій бік, і також на сліди цвяхів на Моїх руках і ногах; будьте вірними, виконуйте Мої заповіді, і ви успадкуєте царство небесне” (УЗ 6:34, 36–37).
Згуртовано, працюючи пліч-о-пліч, ми будемо рухатися вперед як слуги живого Бога, виконуючи роботу Його Улюбленого Сина, нашого Господаря, Кому ми служимо і Чиє імʼя ми прагнемо прославляти11.
Ми повинні стояти твердо. Ми повинні стримувати світ. Якщо ми так робимо, то Всемогутній буде нашою силою і нашим захисником, нашим дороговказом і нашим одкровителем. Ми будемо втішатися, знаючи, що ми робимо те, що Він хоче, аби ми робили. Інші люди можуть не погоджуватися з нами, та я впевнений, що вони поважатимуть нас. Ми не залишимося самі. Є багато тих, [хто] не нашої віри, але хто відчуває так, як ми. Вони будуть підтримувати нас. Вони будуть підтримувати нас в наших зусиллях12.
Давайте ж захоплюватися цією чудовою порою в Господній роботі. Давайте не будемо гордовитими або зарозумілими. Давайте будемо смиренно вдячними. І нехай кожний з нас прийме рішення додавати яскравості цій прекрасній роботі Всемогутнього, щоб вона могла сяяти по всій землі як маяк сили й добра, на який дивився б весь світ13.
“Якщо ми хочемо тримати цю Церкву як прапор для народів і як світло для світу, то ми повинні більше відбивати світло, що було в житті Христа”.
Рекомендації для вивчення і навчання
Запитання
-
Читаючи підрозділ 1, що ви відчуваєте, коли думаєте про зростання Церкви з 1830 р. по сьогоднішній день?
-
Прогляньте розповідь Президента Хінклі про прибуття перших піонерів у Долину Солоного озера (див. підрозділ 2). Що ми можемо дізнатися з цієї розповіді? Яку користь ми можемо отримати завдяки цьому пророчому баченню перших провідників Церкви? Що, на вашу думку, означає бути “прапором для народів”? (Див. Ісая 5:26; 11:12).
-
У підрозділі 3 Президент Хінклі заохочує нас бачити “грандіозну картину” й мати “ширше бачення” Божої роботи. Чому нам потрібно бачити цю грандіозну картину? Чому ми іноді губимо її з поля зору? Як саме наші незначні зусилля сприяють зростанню Божого царства?
-
Прогляньте, як саме, за словами Президента Хінклі, святі останніх днів стають більш “особливими й своєрідними людьми” (підрозділ 4). Як нам набути ширшого бачення й більшої сміливості у просуванні вперед Божої роботи? Як ми можемо жити у світі, але бути не від світу? Як ми можемо “більше відбивати світло, що було в житті Христа”? Чому для нас важливо відстоювати те, що є правильним?
Відповідні уривки з Писань
Матвій 5:14–16; 1 Нефій 14:14; УЗ 1:1–6; 65:1–6; 88:81; 115:5–6
Допомога у вивченні
“Переконайтеся, що ви не вважаєте себе тим “справжнім вчителем”. Вважати так означає допускати серйозну помилку. … Стережіться, аби не стати вам на цей шлях. Головна роль вчителя---підготувати шлях, йдучи яким люди матимуть можливість для духовного зростання з Господом” (Джин Р. Кук, процитовано в Навчати---немає покликання величнішого [2000], с. 41).