“Урок 5 Підготовчий матеріал для уроку: Поява Книги Мормона”, Підґрунтя Відновлення. Матеріал для вчителя (2019)
“Урок 5 Підготовчий матеріал для уроку”, Підґрунтя Відновлення. Матеріал для вчителя
Урок 5 Підготовчий матеріал для уроку
Поява Книги Мормона
Перед тим, як Мороній заховав нефійський літопис, він пророкував про його появу в останні дні: “Ніхто не може мати силу вивести його до світла, якщо це не дано йому Богом” (Мормон 8:15). Поміркуйте, чому Небесний Батько вибрав юного, неосвіченого сільського хлопця перекладати і опублікувати одну з найбільш впливових книг нашого часу.
Розділ 1
Як Джозеф Сміт явив Книгу Мормона силою Бога?
Кілька дивовижних подій сталися в часи появи Книги Мормона, які свідчать про те, що її було перекладено силою Бога (див. Святі: Розповіді про Церкву Ісуса Христа в останні дні, том. 1, Стяг істини, 1815–1846 [2018], сс. 21–30, 39–64).
Ангел служив Джозефу Сміту і розповів йому про стародавній літопис.
Ввечері 21 вересня 1823 року ангел Мороній явився Джозефу Сміту і сказав йому, що Бог мав роботу, яку він мав виконати (див. Джозеф Сміт—Історія 1:33).
Вивчайте у підготовці до уроку
Прочитайте Джозеф Сміт—Історія 1:34–35.
Джозеф Сміт переклав книгу, незважаючи на те, що був юним і малоосвіченим.
Джозефу Сміту було 17 років, коли ангел Мороній вперше відвідав його і коли він вперше побачив золоті пластини. У віці від 18 до 21 року Мороній відвідував його раз на рік і давав йому “настанови і знання” (Джозеф Сміт—Історія 1:54). Коли Джозефу виповнився 21 рік, йому було дозволено взяти пластини, щоб їх можна було перекладати. У 22 роки він переклав текст з частини пластин, а Мартін Гарріс допомагав йому в якості писаря. (Цей рукопис, який складався зі 116 сторінок, невдовзі було загублено, і його не було перекладено знову). У 23 роки Джозеф завершив решту перекладу, а Олівер Каудері та інші допомагали йому в якості писарів.
Емма Сміт, дружина Пророка Джозефа Сміта, пояснювала: “[У той час] Джозеф Сміт … не міг ані написати, ані продиктувати грамотного і правильно складеного листа, не кажучи вже про те, щоб диктувати таку книгу, як Книга Мормона. І хоча я була активним учасником подій, які відбувалися, і була присутня під час перекладу пластин … це все дивовижно для мене—“диво і чудо”—так само, як і для будь-кого іншого. … Книга Мормона дійсно має божественне походження, і я не маю щодо цього жодних сумнівів”. (“Last Testimony of Sister Emma”, The Saints’ Herald, Oct. 1, 1879, 290).
Джозеф Сміт завершив переклад за винятково короткий період часу.
Підраховано, що Джозеф Сміт завершив переклад за “шістдесят п’ять або менше робочих днів”, переклавши книгу, “яка у нинішньому виданні налічує 531 сторінку. За розрахунками це, в середньому, вісім сторінок на день. Зверніть на це увагу, коли самі будете перекладати книгу або коли будете планувати графік власного читання Книги Мормона” (Russell M. Nelson, “A Treasured Testament”, Ensign, July 1993, 61–62).
Джозеф Сміт перекладав, не роблячи приміток і не переглядаючи рукопис.
Емма описала процес перекладу своєму синові, Джозефу Сміту III, незадовго до своєї смерті у 1879 році:
[Я] вірю, що Церква мала бути встановлена за божественним скеруванням. Я абсолютно вірю в це. …
[У Джозефа] не було ні рукопису, ні книги, з яких міг читати [під час перекладу]. …
Він не міг мати щось таке, що міг би приховати від мене. …
Пластини часто лежали на столі без жодної спроби сховати їх, замотані у невелику лляну скатертину, яку я дала йому, щоб загортати їх. Якось я торкнулася пластин, коли вони так лежали на столі, маючи змогу відчути їх контур і форму. Вони здавалися податливими, як товстий папір, і шелестіли металевим звуком, коли великим пальцем торкалися їхніх країв, як іноді ми проводимо великим пальцем по краях сторінок, аби швидко їх перегорнути. …
Я переконана, що жодна людина не могла диктувати текст рукописів, якщо це не було дано їй через натхнення; бо коли я була писарем, ваш батько диктував мені година за годиною, а коли ми відновлювали роботу, попоївши або після перерви, він відразу ж починав з того місця, на якому ми зупинилися, навіть не зазирнувши в рукопис і не прочитавши хоча б його частини. Це було для нього звичайною річчю. Це було б малоймовірно, якби таке робила навіть вчена людина, але для когось такого неосвіченого і необізнаного, як він, це було просто неможливо. (Emma Smith, in “Last Testimony of Sister Emma”, The Saints’ Herald, Oct. 1, 1879, 289–290)
Джозеф Сміт отримав інструменти, які допомагали йому в перекладі.
Джозеф не перекладав Книгу Мормона у звичайний спосіб. Він не знав мови оригіналу пластин, щоб перекладати її англійською мовою. Натомість він перекладав текст з однієї мови на іншу через одкровення—“даром і силою Бога” (Учення і Завіти 135:3).
Джозеф і його писарі писали про два інструменти, які використовувалися для перекладу Книги Мормона. Один інструмент, який називався в Книзі Мормона “тлумачами” (Мосія 8:13), краще відомий святим останніх днів як “Урім і Туммім” (Джозеф Сміт—Історія 1:35). Олівер Каудері казав, що, “дивлячись крізь” Урім і Туммім, Джозеф міг “читати англійською мовою реформовані єгипетські ієрогліфи, які були вигравіювані на пластинах” (“Book of Mormon Translation”, Gospel Topics, topics.ChurchofJesusChrist.org).
У деяких пізніших розповідях зазначається, що Джозеф іноді використовував інший інструмент у перекладі Книги Мормона. Цим інструментом був невеликий овальний камінь, який іноді називають каменем провидця, який Джозеф знайшов за кілька років до того, як отримав золоті пластини. У цих розповідях зазначається, що Джозеф клав тлумачі або камінь провидця у капелюх, щоб унеможливити потрапляння світла, що дозволяло йому краще побачити слова, які з’являлися на них. (Див. “Book of Mormon Translation” (Переклад Книги Мормона), topics.ChurchofJesusChrist.org; див. також Richard E. Turley Jr., Robin S. Jensen, and Mark Ashurst-McGee, “Joseph the Seer”, Ensign, Oct. 2015, 51).
Більше ніж через рік після публікації Книги Мормона під час зборів Джозефа попросили розповісти деякі конкретні факти стосовно появи Книги Мормона. У протоколі зборів сказано, що він “сказав, що не було наміру розповідати світові всі подробиці появи Книги Мормона” і що “для нього не є доцільним розповідати про це” (“Minutes, Oct. 25–26, 1831”, in Minute Book 2, 13, josephsmithpapers.org).
Старійшина Ніл А. Максвелл, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, пояснив:
Багато тих, хто читав Книгу Мормона, мають зрозуміле бажання більше дізнатися про її появу і, зокрема, про те, як відбувався процес її перекладу. … Те, що нам відомо про саму появу Книги Мормона, є достатнім, але не вичерпним знанням. …
Можливо, подробиці перекладу утримуються … тому, що ми маємо занурюватися у суть книги, а не надто перейматися процесом, завдяки якому отримали її”. (Neal A. Maxwell, “By the Gift and Power of God”, Ensign, Jan. 1997, 39, 41)
Розмірковуйте, готуючись до уроку
Чому, на вашу думку, ми більше мусимо перейматися “суттю книги”, аніж “процесом, завдяки якому отримали її”?
Розділ 2
Яким чином свідчення свідків Книги Мормона посилюють доказ про її істинність?
Під час перекладу Книги Мормона Джозеф і Олівер Каудері дізнались, що Господь покаже пластини трьом особливим свідкам (див. Етер 5:2–4). Олівер, Девід Уітмер і Мартін Гарріс “відчули натхненне бажання бути трьома особливими свідками” (Учення і Завіти 17, заголовок до розділу).
У червні 1829 року Оліверу, Девіду і Мартіну у дивовижний спосіб були показані пластини. Вони свідчили про те, що “ангел Божий зійшов з небес, приніс і поклав ці пластини перед нами, аби ми дивилися і бачили ці пластини і письмена, вигравіювані на них” (“Свідчення трьох свідків”, Книга Мормона).
Відразу ж після того, як Три свідки зустрілися з ангелом, Джозеф Сміт повернувся в дім Уітмерів і вигукнув своїм батькам: “Батьку! Мамо!—ви не уявляєте, який я щасливий! Господь дозволив, щоб пластини було показано ще трьом людям, окрім мене,—вони бачили ангела, який свідчив їм; і їм доведеться свідчити про істинність того, про що я говорив; бо тепер вони знають самі, що я не обманюю людей. І я відчуваю себе так, ніби з мене зняли тягар, який мені було майже [занадто] важко нести; і це приносить радість моїй душі, що я більше не буду зовсім один у світі”. (“Lucy Mack Smith, History, 1845”, 153–154, josephsmithpapers.org)
Пізніше Джозеф показав пластини ще Восьми свідкам. Вони проголосили, що “ми тримали в руках ті пластини. Ми також бачили письмена, вигравіювані на цих пластинах. … І напевно знаємо, що [Джозеф Сміт] має ці пластини, про які ми говоримо” (“Свідчення Восьми свідків”, Книга Мормона).
Попри розбіжності з Джозефом Смітом, через які шляхи кожного з Трьох свідків розійшлися з Церквою ([Олівер] Каудері і [Мартін] Гарріс пізніше повернулися), вони продовжували підтверджувати своє свідчення як свідки протягом усього їхнього життя. Кожен з Восьми свідків так само підтверджував своє свідчення стосовно огляду пластин, хоча дехто з них зрештою залишив Церкву. Спільна вага їхніх численних заяв, які вони робили протягом багатьох років, і попри те, що їхнє ставлення до Джозефа Сміта і Церкви змінювалося, є могутнім свідченням достовірності заяв, які вони опублікували у Книзі Мормона.. (“Свідки Книги Мормона”, Church History Topics, ChurchofJesusChrist.org)
Записуйте свої думки
Запишіть події з вашого життя, які допомогли вам дізнатися про істинність Книги Мормона. Якщо ви бажаєте, вам буде надана можливість поділитися вашим власним свідченням під час уроку.