“Під Господнім скеруванням”, Ліягона, лип. 2022.
Голоси святих останніх днів
Під Господнім скеруванням
Опинившись у складній ситуації, я зрозумів, що можу робити те, що важко.
Ілюстрація Стефані Хок
Оскільки я був медбратом-анастезіологом і резервістом ВМС США, мене було мобілізовано під час пандемії COVID-19 і призначено до лікарні з надання невідкладної допомоги в центрі Джейкоба К. Джевітса в місті Нью-Йорк, де я безпосередньо дбав про пацієнтів під час піку спалаху пандемії COVID-19 у місті.
Коли я приступив до виконання своїх обов’язків, у мене з’явилося багато тривожних думок. Понад усе я переймався тим, як дбати про пацієнтів і боротися з цим виснажливим вірусом.
Я почувався, як Нефій: “Вів мене Дух Божий, бо не знав я наперед, що маю робити” (1 Нефій 4:6). Ця думка допомагала мені довіряти Небесному Батькові й часто молитися, щоб я міг почути Його голос, виконувати Його настанови та якнайкраще піклуватися про своїх пацієнтів.
Під час першого нічного чергування до нас поступив пацієнт у критичному стані. Поки разом з колегами ми намагалися оцінити його ситуацію, я швидко зрозумів, що він може розмовляти лише іспанською. Я був єдиним, хто розмовляв іспанською, оскільки вивчив мову під час служіння на місії у Венесуелі.
Коли я почав розмовляти з пацієнтом, він запитав, чи все буде добре. Я запевнив його, сказавши, що йому надається найкраще лікування. З виразу його очей я помітив, що пацієнт сповнився довіри і заспокоївся. Упродовж тієї ночі я часто підходив до його ліжка, щоб перевірити, як він почувається, і внести записи про його стан у журнал. За кілька днів його стан значно покращився, і його виписали з лікарні.
Під час виконання свого доручення у мене траплялося багато пацієнтів, які розмовляли переважно іспанською. Завдяки тому, що я міг розмовляти з ними, їм ставало легше і вони вірили, що одужають.
Розмірковуючи про те, як я шукав небесного скерування, аби якнайкраще дбати про пацієнтів, мені пригадалася порада старійшини Брука П. Хейлза, сімдесятника. Він сказав, що Небесний Батько знає “деталі нашого життя” і що “ми можемо розраховувати на постійний потік божественного проводу через вплив та натхнення Святого Духа”1.
Я чітко усвідомив, що моя здатність розмовляти іспанською, була такою ж цінною, як і знання медицини. Піклуючись про інших, я також здобув чітке бачення того, що під Господнім скеруванням за непростих обставин я можу справлятися зі складними завданнями.