“Знаряддя в руках Господа”, Ліягона, лип. 2022.
“За Мною йдіть”
Естер
Знаряддя в руках Господа
Якщо ми діємо за спонуканнями Духа і маємо небайдуже серце, Господь скерує нас до того, що ми маємо робити за Його волею.
Ілюстрація Діллін Марш
Насправді бути знаряддям у руках Господа досить легко. Нам лише треба дозволити Духові скеровувати нас і мати сміливість діяти за Його спонуканнями. Так було, коли батьки моєї дружини приєдналися до Церкви в 1968 році. Юний місіонер, який хотів бути знаряддям у руках Господа, допоміг їхній сім’ї прийти до Церкви.
Родина моєї дружини зустрілася з місіонерами один раз, але після цього мій тесть більше не хотів продовжувати бесіди. Потім у їхню місцевість перевели нового місіонера, старійшину Фетцера, і цей молодий місіонер та його напарник відчули спонукання відвідати цю сім’ю і служити їй. Старійшина Фетцер спромігся зворушити серця членів сім’ї у такий спосіб, як не вдавалося попереднім місіонерам.
Наступні шість місяців місіонери служили сім’ї, допомагаючи у вирішенні потреб. З часом Дух торкнувся батьків моєї дружини, і вони приєдналися до Церкви. Вони отримали благословення, які приносить укладання й дотримання завітів. Завдяки їм більше сімей приєдналося до Церкви й отримало благословення євангелії.
Це сталося частково завдяки юнаку з Юти, який мав бажання, аби “Бог був понад усе” у його житті. Він мав сміливість залишити комфортне домашнє життя, вивчити нову мову і служити Господу в Бразилії.
Проста розмова
Приблизно рік тому моя дружина Алессандра отримала текстове повідомлення на свій телефон від однієї сестри з нашого приходу в Бразилії. Минуло два роки з того часу, як вони востаннє бачилися. Ця сестра написала: “В один з найважчих днів мого життя я навіть не знаю, як спромоглася прийти до церкви. Коли я увійшла, ви побачили мене. Ви взяли мене за руку і запросили сісти поруч. Я з вами розмовляла. Ви мене вислухали і дали пораду”.
Здається, що то була проста розмова. Але вона дала можливість моїй дружині стати руками Господа. Вона послужила милій сестрі, яка переживала складні часи. Алессандра про це й не думала. Вона просто відчула спонукання вислухати і втішити та діяла за спонуканням. Зараз, коли минуло більше двох років, Алессандра отримала текстове повідомлення від тієї сестри зі словами вдячності.
Завдяки цим подіям я зрозумів, що нам не потрібно мати покликання, аби бути знаряддям у Господніх руках. Нам лише потрібно мати бажання. “Отже, якщо ви маєте бажання служити Богові, вас покликано до роботи” (Учення і Завіти 4:3).
“На час, як оцей”
У Старому Завіті ми читаємо про ще одну людину, яка стала знаряддям у Божих руках. Естер була молодою жінкою, яка в ранньому віці втратила батьків. Її виховував двоюрідний брат Мордехай.
Після розлучення з царицею Вашті цар Ахашверош обрав Естер собі за нову царицю. “І цар покохав Естер понад усіх жінок, і вона мала прихильність та ласку перед його обличчям” (Eстер 2:17). Естер була юдейкою, але цар про це не знав.
Гаман, один царевих радників, був підвищений понад усіх інших князів, які були поруч з ним (див. Eстер 3:1). І він вчинив змову, щоб “щоб були повигублювані, побиті та понищені всі юдеї від хлопця й аж до старого” (Eстер 3:13).
Коли Естер дізналася про змову Гамана, Мордехай переконав її поговорити з царем. Це було особисто для неї дуже ризиковано, але слова Мордехая сповнили її сміливістю. Він сказав: “А хто знає, чи не на час, як оцей, досягла ти царства!” (Eстер 4:14).
“А якщо я загину, то загину”,—сказала вона (Eстер 4:16) і пішла до царя без запрошення. То був вчинок, за який карали смертю. Завдяки своїй сміливості Естер змогла вплинути на царя. Внаслідок цього він видав наказ, щоб спасти юдеїв. У ньому він “дав право юдеям, які живуть у кожному місті, зібратися й стати за своє життя” (Eстер 8:11).
Кожна роль є важливою
Естер хотіла бути знаряддям у руках Господа. Вона підготувалася до цього, виявляючи у своєму житті послух та відданість. Коли я думаю про те, як вона йшла у внутрішнє подвір’я царя, не будучи запрошеною, я в захваті від її сміливості. Це нагадало мені про запрошення Президента Рассела М. Нельсона до всіх нас: хай Бог буде понад усе в нашому житті1. Естер хотіла, щоб Бог був для неї понад усе.
Мордехай, двоюрідний брат Естер, також був знаряддям у руках Господа. Він гарно виховав Естер. Він надавав їй підтримку, сміливість та натхнення. У кожного з нас є роль, і кожна роль однаково важлива й вирішальна.
Господь помістив Естер у дім царя з певною метою—врятувати юдеїв. Так само, як це було з Естер, Господь поміщає нас туди, де ми можемо допомагати в здійсненні Його цілей. Тому ми повинні бути готові й гідні, коли постанемо перед наданими Ним можливостями.
Можливості навколо нас
Можливості стати знаряддям у руках Господа є повсюди. Наша відповідальність—бути готовими до дій. Часто ми не знаємо, коли або як ті можливості з’являться. Нам потрібно жити гідно присутності Святого Духа і мати небайдуже серце. Тоді Господь скерує нас до тієї роботи, яку ми маємо для Нього виконати.
В Ученні і Завітах 35:3 Господь каже Сідні Рігдону: “Я подивився на тебе і на твої діяння. Я почув твої молитви, і підготував тебе для більшої роботи”.
Господь знає нас і має роботу для кожного з нас. Іноді це та робота, яку можемо виконати лише ми. Ми можемо виконувати цю роботу вдома як батьки, які допомагають сину чи доньці в складній ситуації. Або це може стосуватися виконання наших обов’язків у Церкві. В дійсності це може бути будь-коли, будь-де і з будь-ким.
Президент Дітер Ф. Ухтдорф, у той час другий радник у Першому Президентстві, сказав: “Існує причина, чому Господь дав вам ваші обов’язки. Можуть бути такі люди і такі серця, до яких лише ви можете дотягнутися й торкнутися їх. Мабуть ніхто інший не зміг би зробити це так, як ви”2.
Президент Ухтдорф також сказав: “Якщо ми наслідуємо досконалий приклад [Спасителя], наші руки можуть стати Його руками, наші очі—Його очима, а наше серце—Його серцем”3.
Подібно до Естер, Мордехая, старійшини Фетцера, моєї дружини та багатьох інших ми всі можемо бути знаряддям у руках Господа.