Лише в цифровому форматі: Дорослій молоді
Чи не запізно мені служити на місії?
У 25 років я думав, що в мене вже не буде шансів служити на місії.
Закінчивши школу, я вирішив переїхати до штату Юта, США, де після повернення з місії жили два мої старші брати. Вони заснували свої будівельні компанії та запропонували мені попрацювати на них, поки я намагатимуся зрозуміти, що планую робити в житті.
Обидва вони намагалися переконати мене поїхати на місію. Я завжди відчував бажання служити на місії, але не зміг підготуватися. Замість того, щоб зробити необхідні приготування для такого служіння, я вирішив послужити в іншій якості. У віці 20 років я поступив на службу в армію США санітаром.
Хоча я пішов в армію, бажання служити на місії не покидало мене. Коли розпочався мій останній рік служби, я задумався, що мені робити далі.
“Чи слід мені подовжити армійський контракт? Здобути ступінь бакалавра? Або ж залишити, змінити життя, покаятися й таки підготуватися до служіння на місії? А навіть якщо я хочу служити, чи не занадто я старий для цього?” Такі питання спадали мені на думку.
Коли я розмірковував, чи варто мені служити на місії, у мене виникло сильне відчуття, що деякі люди чекають, коли я запрошу їх прийти до Христа. Це враження стало каталізатором мого рішення—готуватися до служіння на місії. Я вирішив, що навіть якщо є хоч найменший шанс послужити в моєму віці, я маю спробувати.
Думаю, що більшість майбутніх місіонерів охоплює справжній шквал емоцій і сила Святого Духа, коли вони відкривають і читають покликання на місію. Однак в моєму випадку це сталося в той день, коли мені повідомили, що я все ще можу подати документи для служіння.
Коли я покаявся й приготувався до служіння, я відчув величезну вдячність до мого Спасителя, Ісуса Христа, і Небесного Батька. Мені здавалося, що Вони обняли мене й сказали: “Ми прощаємо тебе. Ми приймаємо твоє покаяння, ті зміни, що ти зробив, і те, ким ти став. Ти гідний служити”. Я відчув себе переможцем.
Врешті-решт я отримав покликання служити у Філіппінській місії в Кесон-Сіті.
Прибуття до Центру підготовки місіонерів у віці 25 років було унікальним досвідом. Більшість інших місіонерів були набагато молодші. Багато хто з них недавно закінчили школу чи навчалися на першому курсі в коледжі. Деякі вперше опинилися так далеко від дому й сім’ї. Що стосується мене, то я щойно закінчив чотирирічну службу в армії США та вже звик до багатьох жертв і змін, які все ще були попереду в інших місіонерів. Мій досвід дозволив менше думати про себе й більше співчувати іншим та підбадьорювати їх. Мій вік і досвід також допомогли мені зрозуміти цінність часу й спонукали служити цілеспрямовано, з наміром і старанністю.
Місія завжди буде однією з найважливіших подій в моєму житті, яка справила на нього сильний вплив. Вона зміцнила і зробила непорушним фундамент мого життя, зведеного на скелі мого Викупителя (див. Геламан 5:12). Я безмірно вдячний за те, що в мене була можливість служити.
Я свідчу, що ніхто й ніколи не буває занадто старий для того, щоб приводити душі до Христа—чи то в ролі місіонера повного дня або просто друга й сусіда. Господь приймає всі наші зусилля служити Йому—в будь-якому віці.