Чи може вивчення мови моїх предків допомогти мені зібрати Ізраїль?

Ісак Смайлер

Я відчув спонукання вивчити мову своїх предків, щоб краще спілкуватися з ними. Але я й не підозрював, скільки можливостей це мені відкриє.

Мій прадід був останнім носієм мови маорі в моїй родині. Я часто дивився відео з його участю й слухав, як він розмовляє мовою нашого народу, мріючи зрозуміти його. Хоча між нами було лише пару поколінь, в мене не було такого зв’язку з нашою спадщиною.

Я служив у місії на Філіппінах, і мені там дуже подобалося. Мені подобалася мова, люди—все. І оскільки я намагався налагодити контакт з людьми, яким я служив і яких навчав, я поринув у їхню культуру.

Це була чудова можливість, але я зрозумів, що ніколи не намагався таким саме чином встановити зв’язок із власною культурою та народом. Хоча я допомагав збирати Ізраїль під час своєї місії, я відчув, що можу допомогти збирати його і вдома, зокрема у власній родині.

Мій друг-маорі, який також нещодавно повернувся зі служіння на Філіппінах, розповів мені про сон, в якому йому наснилася бабуся. Вона з’явилася йому уві сні й запитала, чому він вивчає інші культури, але не свою власну.

Його сон знайшов відгук і в мене. Я, як ніколи раніше, відчув спонукання дізнатися про своїх предків і встановити з ними зв’язок.

Зрозуміти обіцяння Іллі

Я щойно почав навчатися в медичному коледжі, коли вирішив вивчити мову свого народу. Тому в доповнення до свого напруженого графіка я почав відвідувати вечірні курси з вивчення мови маорі.

На самому початку занять я відчував самотність і невпевненість, чи потрібно рухатися далі. Але що більше я спілкувався з однокласниками, то більше розумів, що багато хто з них теж відчули спонукання відчути зв’язок зі своєю спадщиною, вивчаючи маорі.

Із часом вивчення мови маорі дійсно стало для мене духовним досвідом. Я почав розуміти обіцяння про те, що Ілля “приверне … серце батьків до синів, і серце синівське до їхніх батьків” (Малахія 4:6). Мої предки ставали для мене реальнішими.

Вивчення мови також відкрило двері в моє повсякденне життя. Я виявив, що знання мови маорі допомагає мені краще спілкуватися з людьми, яким я надаю медичну допомогу. Я допоміг організувати курси маорі в своєму університеті й побачив, що багато хто з інших студентів-медиків також бажали б вивчати мову, аби надавати якіснішу медичну допомогу.

Хоча ця мова стає дедалі менш поширеною, можливість спілкуватися з тими, для кого вона є рідною, допомогла мені служити певним групам населення. Я бачив, як мої пацієнти, що є носіями мови маорі, відчувають, що я їх краще чую та розумію, коли ми спілкуємося їхньою мовою. Цей досвід показав мені, що значить служити одній окремій людині.

Ми можемо допомагати одне одному збирати Ізраїль

Президент Рассел М. Нельсон навчав: “Коли ми говоримо про збирання Ізраїля по обидва боки завіси, то, звичайно, маємо на увазі місіонерську, храмову та сімейно-історичну роботу. Ми також маємо на увазі зміцнення віри і свідчення у серцях тих, з ким живемо, працюємо і служимо”¹. Вивчення мови маорі безумовно допомогло мені встановити зв’язок зі своєю спадщиною і предками по той бік завіси, і я планую працювати для них, коли знову відкриється храм в Гамільтоні, Нова Зеландія. Але це допомогло мені служити і по цей бік завіси.

Приналежність до церкви, яка вірить у зв’язок з предками, додає в моє життя багато радості. Ми віддаємо пріоритет храмовій та сімейно-історичній роботі, тому що віримо, що кожен член нашої родини, коли б він не жив, повинен мати можливість прийняти євангелію Ісуса Христа. І ми можемо допомогти один одному зробити це.

Вивчення мови маорі стало для мене одним із способів допомогти у збиранні Ізраїля. Але кожен з нас може взяти участь у цій роботі багатьма іншими способами, і вони не обов’язково повинні бути складними. Відвідування храму й допомога родичам, дослідження наших родинних дерев, індексація й навіть вивчення історії наших бабусь і дідусів та прабабусь і прадідусів—усе це чудові можливості для зв’язку з предками.

Врешті-решт, кінцева мета кожного з нас—повернутися до Небесного Батька й жити з Ним і нашими сім’ями вічно. І завдяки зусиллям поглиблювати зв’язки з іншими людьми, особливо з нашими предками—ми можемо зміцнити свою відданість Христу й не забувати про цю мету.