Ви любите, Він спасає
Автор живе в штаті Юта, США.
Ми молилися про те, щоб серця наших дітей змінилися. Потім прийшло усвідомлення—незручне, однак воно принесло полегшення.
Ми з чоловіком виховували своїх дітей у євангелії. Кожного ранку у нас було сімейне вивчення Писань, сімейна молитва, а кожного тижня ми проводили домашній сімейний вечір. Ми ходили до церкви, разом обідали і їздили у відпустку всією сім’єю. Наші діти регулярно ходили до храму, щоб виконувати хрищення за померлих, вони закінчили семінарію і двоє з них служили на місії.
А потім, ставши дорослими, вони почали досліджувати шляхи та ідеї, які відрізнялися від того, чого ми їх навчали. Один за одним наші діти переставали ходити до Церкви, і зараз лише одна дитина з усіх п’ятьох все ще активна. Ми багато плакали через своїх дітей і думали, що, мабуть, ми нікудишні батьки, а може нам потрібно було щось робити по-іншому.
Ми довго молилися Господу, щоб Він змінив їхні серця, і нарешті Господь відповів на наші молитви. Але не так, як ми сподівалися.
Замість того, щоб просто змінити серця наших дітей, Він показав нам, що ми повинні почати з того, аби змінити власні серця. Хоча батьки відіграють важливу роль у вихованні дітей, Він нагадав нам, що Ісус Христос є їхнім Спасителем і Суддею.
Будучи налаштована спасти своїх дітей, я присвятила багато годин молитвам, читанню Писань і відвідуванню храму, вважаючи, що якщо буду робити все правильно, то стану гідною Божого втручання—нібито мої вчинки змусять Бога знехтувати свободою волі моїх дітей і змусити їх повірити в те, у що вірю сама.
Ми з чоловіком так сильно хотіли спасти їх, однак наша версія спасіння була більше схожа на читання моралі, бурчання або вияв незадоволення їхнім вибором, що згодом призвело до суперечок. Ми розуміли, що відчайдушно намагаючись повернути дітей, ми насправді їх відштовхували. Чим більше засудження і невдоволення від нас вони відчували, тим більше нас уникали.
Мої молитви перетворилися на благання про те, щоб змінилося моє власне серце. Я усвідомила, що причини, які керували моїм бажанням змінити дітей, були неправильними. Я молилася, щоб мати більше любові. Я також молилася, щоб подолати свої почуття сорому й збентеження через те, що моя сім’я не виглядала так, як ті досконалі сім’ї моїх друзів, які я бачила на фото в соціальних медіа із зображенням їхніх дітей під час укладання храмового шлюбу, або онуків під час хрищення.
Коли я звернулася до Спасителя за зціленням, моє серце почало пом’якшуватися по відношенню до моїх дітей. Я зрозуміла, що аби любити їх так, як Він їх любить, необхідно щось змінити. Для Нього любов не була методом—вона була причиною, якою Він керувався в усьому, що робив. Він сказав, що Він “не робить нічого, крім того, що на благо світові; бо Він … любить світ” (2 Нефій 26:24).
Довіряючи Спасителевій здатності виконувати Його роботу (див. 2 Нефій 27:20), я змогла зосередитися на тому, щоб любити своїх дітей і віддати спасіння в руки Господа. Це не означало, що я відмовилася від своїх зусиль їм допомогти, але коли любов до них стала рушійною силою в моїх з ними стосунках, це змінило характер стосунків.
Я почала дивитися на них в іншому світлі. Я почала зосереджуватися на їхніх сильних сторонах та їхніх талантах і почала бачити, які вони люблячі, щедрі, розумні й хороші люди.
Ми з чоловіком більше слухали й менше говорили. Ми ставили запитання про їхнє життя і їхні вподобання. Замість того, щоб судити, ми виявляли зацікавленість. Замість того, щоб критикувати і виявляти невдоволення, ми почали ставитися до них з любов’ю, і наші діти відчували, що вона була щирою.
Наш дім став місцем, де вони відчували, що їх люблять і приймають такими, якими вони є. Вони перестали щось від нас приховувати й почали чесно та відкрито розповідати про те, що відбувається в їхньому житті. Ми стали ближчими.
Наша сім’я й досі працює над собою, але діти люблять приходити в наш дім і проводити з нами час. Вони почуваються безпечно в нашій присутності й завдяки нашій любові, я сподіваюся, вони можуть відчувати любов Бога до них. Я не знаю, чи за цього життя вони повернуться до того, чого ми навчали їх у дитинстві, однак я знаю, що вони в руках Спасителя.