2020
Маленький візок з хлібом
Липень 2020


Маленький візок з хлібом

Автор живе у штаті Вермонт, США.

“Коли ви служите вашим ближнім, то ви тільки служите вашому Богові” (Мосія 2:17).

Зображення
The Little Bread Wagon

Семмі розплющив очі й позіхнув. Він відчув запах чогось смачненького.

“Мммм, тато пече хліб!”,— подумав Семмі.

Тато пік хліб для сім’ї кожної суботи. Семмі любив спостерігати, як він виймає рум’яні буханці з духовки. Тато завжди відрізав Семмі перший шматок.

“Але ж сьогодні не субота,—подумав Семмі.— Чому ж тато пече хліб?”

Семмі вислизнув з ліжка і пішов на кухню. Він запитав у тата, що відбувається?

“Ти пам’ятаєш, що єпископ попросив нас робити?”— запитав тато.

Семмі кивнув. “Він попросив нас допомагати людям. І я допоміг сестрі Мартін піднести нагору її сумку, пам’ятаєш?”

“Ти чудово справився,—сказав тато.— Я молився про те, як я можу допомогти. У мене виникла ідея напекти хліба, яким я можу поділитися”.

Семмі заглянув у духовку. Він порахував хлібини.

“Одна … дві … три … чотири. А кому ти понесеш хліб?”

“От у цьому мені потрібна буде твоя допомога,—сказав тато.— Ось хлібина для сестри Мартін. І дві хлібини для сім’ї Міллер. А кому ми віддамо четверту хлібину?”

Семмі замислився.

“Може пану Лі?”— запитав Семмі. Пан Лі жив у їхньому багатоквартирному будинку. Він не дуже часто виходив на вулицю. Більшість часу він спостерігав за людьми з вікна.

“Прекрасна ідея”,—сказав тато.

Після того як хліб спікся, Семмі допоміг татові запакувати його. Потім він дістав свій візок. Вони поклали в нього хлібини.

“Візок з хлібом рушає!”— сказав Семмі.

Тато допомагав Семмі везти візок. Серце Семмі випромінювало радість і тепло, як і ті хлібини, якими вони збиралися поділитися! ●