Чекати на обіцяння
Моя дочка віддалилася від Церкви, але я знаю, що вона матиме благословення завдяки тому, чого її навчали про євангелію.
Ілюстрація Меган Шаугаард
За три місяці до того, як мені виповнився 21 рік, я охристилася разом зі своєю сестрою, мамою і восьмирічним племінником. Упродовж років ми міцно трималися євангелії, хоча й було багато випробувань.
Коли ми з чоловіком уклали шлюб, то вирішили залишатися активними в Церкві. Народжувалися діти, ми з чоловіком намагалися бути хорошими батьками і навчати євангелії вдома.
Одного разу я була на конференції зі своєю однорічною донькою. На тій конференції територіальний сімдесятник розповідав про обов’язок батьків навчати дітей євангелії. Потім він дав обіцяння, яке справило на мене величезне враження. Він сказав: “Якщо після всіх ваших зусиль навчати євангелії хтось із ваших дітей піде з Церкви, ця дитина й надалі матиме благословення завдяки спогадам про те, що вона відчувала вдома”.
Слова того територіального сімдесятника сповнили мене надією, тому що у мене були племінниці та племінники, які залишили Церкву. Минули роки, і моя дочка, та сама однорічна дівчинка, яку я тримала на руках під час тієї конференції, пішла з Церкви, коли їй було 17 років. Вона зустріла людину, яка не трималася євангелії, і вони одружилися. Після того вона жодного разу не відвідала церкву.
Мені було боляче. Я знову й знову запитувала себе, що зробила не так. Ми з її батьком завжди намагалися дотримуватися заповідей і служити в Церкві. Ми любимо своїх дітей і хочемо для них всього найкращого. Проливши багато сліз і поставивши безліч запитань, ми зрештою прийшли до висновку, що діти виростають, виявляють свою свободу волі й не завжди вірять у те, чого їх навчали вдома.
На жаль, шлюб моєї дочки розпався, і вона досі не хоче повертатися до Церкви. Усе, що я можу робити—це пам’ятати обіцяння, що вона пам’ятатиме те, чого її навчали вдома, і буде мати благословення.
Я продовжую молитися за свою дочку. Я люблю її всім своїм серцем, і мені боляче бачити, що вона відійшла від Церкви. Але я знаю, що, попри мої недосконалості, те, чого я її навчала, є істинним і вірним. Я знаю, що Небесний Батько є справедливим і люблячим. Він чує наші молитви. Без жодних сумнівів у серці я знаю, що якщо я роблю свою частину, Він відповість на них у відповідний час, який Він вважатиме правильним.