Дні відкритих дверей храму відкрили моє серце
Рікардо Матаморос, Ауачапан, Сальвадор
Коли оголосили про дні відкритих дверей храму, мені здалося, ніби Господь особисто запрошував мене увійти в Його дім.
Ілюстровано Бредлі Кларком
Я охристився, коли мені було 15 років. Багато людей не розуміли моєї нової віри. Дехто, серед них і мої друзі, глузували з мене за рішення приєднатися до Церкви. Мої батьки не були членами Церкви, тож підтримки в мене не було.
Внаслідок цього мені стало важко постійно ходити до церкви і жити за євангелією. Коли мені виповнилося 19 років, я перестав ходити до церкви.
Через десять років я почув, що в Сальвадорі побудують храм. Я був здивований, почувши, що дім Господа буде збудовано в моїй країні. Через чотири роки храм у Cан-Сальвадорі, Сальвадор, було завершено і оголошено про дні відкритих дверей. Коли я дізнався, що у дні відкритих дверей матиму можливість увійти до храму, я відчув, ніби Господь особисто запрошував мене увійти в Його дім.
Той день, коли я побував у храмі, став одним з найкращих днів у моєму житті. Під час днів відкритих дверей я більше дізнався про те, що відбувається всередині освячених храмів. Я також дізнався про священні храмові завіти, які люди укладають з Богом.
Коли я проходив кожною кімнатою храму, то відчував присутність Бога. Я відчував спокій. Відвідування храму викликало в мені бажання повернутися до Церкви й знову жити за євангелією. Коли я усвідомив, що можу брати участь у величній Божій роботі, то захотів виконати храмову роботу за своїх предків і застосовувати священство.
Те, що відбулося зі мною у храмі того дня, змінило мене. Зараз я допомагаю членам свого приходу готуватися до храму і вести сімейну історію, аби вони могли виконувати храмову роботу для своїх предків.
Ніколи не пізно повернутися до Церкви. Ніколи не пізно робити добро. Господь зі Своєю безмежною любов’ю завжди поруч з нами. Храм—це місце, яке поєднує нас із Ним і дає можливість одного дня повернутися і жити з Ним.