Йому було потрібне благословення священства. Чи зможу я його дати?

O’Дейл Джонсон

Я завжди дуже боявся давати благословення священства. Чи буду я готовий, коли з’явиться така можливість?

Одного дня, коли ми з матір’ю їхали додому, якийсь чоловік спускався з невеликого пагорба на велосипеді. Раптом цей велосипедист повернув убік, щоб уникнути зіткнення із зустрічною вантажівкою. Зробивши різкий поворот, за мить, що здавалася вічністю, чоловік втратив контроль над своїм велосипедом, перелетів через руль і сильно вдарився головою об дорогу. Ми негайно ж зупинилися біля узбіччя. У паніці я вистрибнув з машини і побіг до того чоловіка. Він важко дихав, але був непритомним.

Я відразу усвідомив, що цьому чоловіку було потрібне благословення священства, але мене не полишала думка: “Чи зможу я його дати?”

У той момент я пригадав, як чув слова старійшини Джеффрі Р. Холланда, коли був юним носієм Ааронового священства: “Молоді чоловіки, ви дізнаєтеся, якщо вже не дізналися, що в страшні, навіть ризиковані моменти життя ваша віра і ваше священство вимагатимуть найкращого від вас і найкращого з того, що ви можете прикликати з небес.

. . . Може настати день,---насправді, я впевнений, що він дійсно настане,---коли несподівані обставини або часи критичної потреби, образно кажучи, вдарять блискавкою і майбутнє буде у ваших руках. Готуйтеся до цього дня” (“Освятіться”, Ensign, Nov. 2000, 39, 40; Ліягона, січ. 2001, сс. 47, 49).

Подолати свій страх

Коли я був юнаком, ці слова глибоко запали мені у серце і допомогли підготуватися стати гідним носієм Мелхиседекового священства. Але протягом років після отримання священства я не міг змусити себе давати благословення священства, і найбільшою причиною того був страх.

Я боявся, що не був гідним, або що можу сказати щось неправильне. Через цей страх я не міг використовувати владу священства, яку мені було довірено, щоб прикликати сили небес для благословення інших. Але в глибині душі я знав: якщо я хочу звеличувати священство, то маю зробити так, щоб ці почуття змінилися. Мені потрібно було подолати мої страхи і невпевненість щодо використання Божої сили для благословення інших.

Виявляючи віру в Господа і діючи згідно з натхненною порадою Його слуг, я привів своє життя у відповідність з Його вченнями. Я виділив час, щоб кожного дня виливати свою душу в молитві, і молився, щоб зміцнитися духовно під час вивчення Писань. Я ділився віршами з Писань з будь-ким, хто спадав мені на думку під час читання. Я слухав виступи з генеральної конференції. Я свідчив іншим про євангелію. І я постився, коли потребував більше сили.

Коли я виконував ці прості настанови, рішуче прагнучи підкорити свою волю Божій волі, я міг більше відчувати Святого Духа, мій духовний потенціал зростав, а мій зв’язок з силами небес зміцнювався. Врешті-решт я насмілився давати благословення втішення і поради.

Я пам’ятаю, як спершу нервував і хвилювався стосовно того, що сказати. Але коли Дух сповнив мене, мій страх зник, а замість хвилювання знайшлися ті слова, які я мав сказати! Відчувалось, що це дуже правильно, наче саме цього мені постійно не вистачало!

Відтоді мене просили давати благословення стільки разів, що й порахувати не можу, і мені це дуже подобається! Щоразу, коли я даю Господні благословення Його дітям, я і сам отримую неосяжні благословення. Благословення священства дійсно стає благословенням для усіх, хто бере у цьому участь.

Прикликати Господню силу, коли це дійсно важливо

Як і пророкував старійшина Холланд, того дня, у дорозі, вдарила блискавка у вигляді несподівано травмованого велосипедиста. Якби я не звертався до Господа протягом цих років, щоб подолати свій страх давати благословення за безпечніших обставин, то і я, і той чоловік були би безпомічними у цій ситуації, що потенційно загрожувала життю. Але з допомогою Господа, який скеровував і зміцнював мене, я став на коліна біля нього і тихо прошепотів слова, які отримав натхнення сказати, коли благословляв його.

Коли я закінчив, то подивився вгору і побачив, що поруч зі мною стоїть помічник шерифа. Так сталося, що увесь цей час він їхав прямо за нами і викликав “Швидку”. А травмований чоловік швидко отямився і, наполягаючи на тому, що з ним вже все гаразд, поїхав на велосипеді, оминаючи по дорозі “Швидку допомогу”. Хоча я й розумію, що не кожне благословення священства настільки швидко приносить результати, цього досвіду я ніколи не забуду. Я дуже вдячний за те, що коли настав час, я був готовий.