2019
“Ви вважаєте, що знову побачитеся зі своїм братом?”
Березень 2019 р.


“Ви вважаєте, що знову побачитеся зі своїм братом?”

Венді Дженнінгс (у переказі Лії Бартон)

шт. Юта, США

Зображення
man at the grocery store

Ілюстрація Аллена Гарнса

Був пізній вечір, я була єдиним черговим касиром, і в усьому гастрономі не було жодної душі. Я, протираючи прилавок, почала наспівувати.

Наспівування швидко переросло у спів. Я почала співати “Вперед, святі” (Гімни, № 17). Зазвичай я не співаю гімни, щоб розважити себе, однак я співала енергійно, поки мене не зупинило те, що я когось побачила.

Підійшов літній чоловік.

“Я знаю цю пісню,—сказав він.— Звідки ви її знаєте?”

“Це гімн, який ми співаємо в моїй церкві”,—сказала я.

“Ви—мормонка?”

Я відповіла ствердно.

Він сказав, що його дружина була святою останніх днів і що вона померла від раку в 2011 році. Він сказав, що гімн “Вперед, святі” співали на її похороні. Я висловила своє співчуття і сказала, що мій старший брат помер у 2011 році під час служіння на місії. Ми також співали цей гімн на його похороні. Дух зворушив наші серця, коли ми дивувалися такому “співпадінню”.

“То ви вважаєте, що знову побачитеся зі своїм братом?”—запитав він.

Я ставила собі це запитання безліч разів. У важкі місяці після смерті брата я боролася із сумнівами. Згодом Небесний Батько благословив мене чудовим знанням, що сім’ї існують вічно. Я все ще мала запитання, однак я перехопила погляд того чоловіка й твердо сказала: “Так!”

“У вас сильна віра—сказав чоловік.— Моя дружина зазвичай казала, що ми повинні мати “справжню яскравість надії”. Я погодилася і процитувала до кінця 2 Нефій 31:20, що ми повинні мати любов до Бога і до всіх людей, просуватися вперед, бенкетувати словом Христа і вистояти до кінця.

“Саме так!—сказав чоловік зі сльозами на очах.— Це вона завжди казала! Звідки ви про це дізналися?”

Я сказала, що то було в Книзі Мормона. Він запитав, де він може взяти примірник. Я розповіла, як він може зробити це он-лайн. Чоловік потиснув мою руку, подякував, назвавши мене по імені, й пішов.

Мати віру—означає довіряти Богові навіть тоді, коли ми не знаємо всіх відповідей. Я вдячна, що коли треба було дати відповідь на питання того чоловіка, я змогла покладатися на свою віру в істини, які дійсно знаю. Моя віра не була досконалою, однак я знала, що вона була достатньою в очах Господа.