Завтра я піду до церкви
Армін Толедо Гонсалес
Чілое, Чилі
Ілюстрація Крістіана Бауергарда
Через два роки після того, як ми з моєю дружиною Маделен охристилися й були конфірмовані, я став менш активним і перестав ходити до церкви. Кожного недільного ранку вона мене заохочувала вставати й іти разом з нею, але я відмовлявся.
“Я втомився. Не заважай мені спати”,—казав я. А пізніше я йшов грати у футбол.
Маделен вставала сама і йшла до каплиці з нашим сином Лукасом. Вона йшла завжди: і в дощ, і в холод.
Озираючись назад, я розумію, що був під впливом Сатани. Він переконував мене, що мені добре й без Церкви. Він казав мені: “Тобі добре, тобі спокійно, тобі зручно”. Однак в дійсності я втратив благословення, розвиток і щастя. Добре, що моя дружина і Небесний Батько допомогли мені побачити все чітко.
Одного разу в п’ятницю вночі, приблизно через рік після того, як я перестав ходити до церкви, у мене був сон. Уві сні я був у красивій сільській місцевості, йдучи за руку з дружиною і сином. Ми були дуже щасливі.
Але потім почало темніти. Темрява була настільки сильною, що я нічого не бачив. Раптом я помітив, що я більше не тримаю за руку дружину і сина. Я покликав їх по імені, сподіваючись, що вони повернуться. Я хотів, щоб вони повернулися, і я хотів, щоб темрява зникла.
У ту мить я відчув, що означає бути по-справжньому нещасним. Я втратив Маделен і Лукаса. Вони пішли вперед без мене. Я залишився сам, оточений темрявою.
Коли наступного ранку я прокинувся, то зрозумів, що мій Небесний Батько дає мені знак. Якщо я не повернуся до Церкви й не поведу свою дружину й сина до храму, щоб запечататися, то втрачу їх. Я не матиму їх у наступному житті. Я заблукаю і буду нещасним.
“Завтра,—сказав я Маделен,—я піду до Церкви”.
З того часу кожного ранку в неділю я іду до церкви зі своєю сім’єю. Я не пропустив жодних зборів з того часу, як побачив сон п’ять років тому. Згодом, у вересні 2016 року, нас запечатали у храмі.
Я вдячний за всі мої благословення. Я особливо вдячний за свою сім’ю і за сміливість, силу та приклад дружини. Я вдячний за те, що ні вона, ні Небесний Батько не махнули на мене рукою. Я той, ким зараз є, завдяки їм.