Сила молитви
За кого ти можеш сьогодні помолитися?
“Моліться один за одного” (Якова 5:16).
Тато покликав усіх до комп’ютера. Люсі залишила плюшевого жирафа, з яким вона гралася, і швиденько підбігла. Що відбувається? Чи настав час подзвонити бабусі он-лайн?
Тато вказав на екран комп’ютера. “Я хочу показати вам уривок одного виступу з генеральної конференції”.
Люсі уважніше придивилася. То була не бабуся. То був президент Айрінг. Він був першим радником у Першому Президентстві.
Тато увімкнув виступ. Президент Айрінг навчав про те, що потрібно підтримувати провідників Церкви. Він пояснював, як провідникам Церкви потрібно, щоб за них молилися.
“Саме тому ми молимося за пророка, так тату?”—запитав її молодший братик Девід. Тато і мама разом кивнули.
“Так,—сказав тато.—Але я також постійно думаю про президентство нашої філії. Я думаю, що президенту Альваресу і його радникам також потрібні наші молитви”.
Люсі подобався президент Альварес і його радники. Вони завжди були привітні до неї. Вона хотіла їм допомогти!
“Я буду за них молитися,—сказала Люсі.—І ми можемо молитися за них також під час сімейних молитов”.
“Думаю, це чудова ідея,—сказала мама.— Давайте це зробимо”.
Наступні кілька днів Люсі намагалася не забувати молитися за президентство філії кожного разу, коли промовляла молитву. Для цього треба було всього кілька секунд. Легко!
Наступної неділі під час причасних зборів президент Альварес підвівся після співу гімну. Потім він сказав те, що дуже здивувало Люсі.
“Як президентство філії ми хочемо подякувати вам за те, що ви за нас молитеся,—сказав він.—Ми відчули справжню силу завдяки тим молитвам. Нам дійсно потрібні ваша віра і ваші молитви, щоб виконувати наші покликання. Дякую!”
Люсі усміхнулася. Вона поглянула на Девіда. Він також усміхався. Вона не могла в це повірити! Їй було так радісно, що важко було всидіти на місці. Вона нахилилася і притиснулася до маминого плеча.
“Mамо!—прошепотіла вона.—Ти чула, що сказав президент Альварес?!” Їй хотілося підстрибнути. “Це спрацювало! Наші молитви дійсно спрацювали!”
Після церкви Люсі разом із сім’єю йшла пішки додому.
“Бог дійсно чує наші молитви,—сказала мама.—І хіба не дивовижно бачити, яку силу має молитва, коли кілька людей моляться за когось?”
Люсі відчула всередині тепло і спокій. Разом з Девідом вона підстрибувала на тротуарі, а мама і тато йшли за ними. Вона знала, що Небесний Батько почув молитви її сім’ї. Вони дійсно змінювали світ. І лише за допомогою молитви!
Того вечора Люсі готувалася до молитви. Вона думала про вчительку Початкового товариства та інших провідників Церкви, яким потрібні були додаткові благословення. Можливо, вона помолиться і за них? Люсі склала руки і схилила голову. Вона знала, що треба казати.