Важлива роль релігії для всього світу
Старійшина Даллін Х. Оукс
З Кворуму Дванадцятьох Апостолів
Старійшина Оукс звернувся з цим виступом 9 червня 2016 року в Оксфордському університеті в Англії під час симпозіуму, присвяченому релігійній свободі.
Якщо релігія перестане впливати на наше суспільне життя, під великою загрозою опиняться всі наші свободи.
Фотографії від Getty Images
Більше 30 років я є одним з Дванадцятьох апостолів Ісуса Христа. Під проводом Першого Президентства ми керуємо нашою всесвітньою Церквою, яка зараз нараховує майже 16 мільйонів вірян, об’єднаних у понад 30 тисяч церковних підрозділів. Ми навчаємо і свідчимо про божественність Ісуса Христа і Його священство та про повноту Його вчення. Унікальним у нашій доктрині є наше знання про те, що Бог продовжує покликати пророків і апостолів для того, щоб отримувати одкровення і навчати, як застосовувати Його заповіді за сучасних обставин.
1. Важливість релігії для всього світу
Я займаюся питаннями релігійної свободи все своє життя. Моєю першою публікацією, коли 54 роки тому я був ще молодим викладачем Університету в Чикаго, була книга, присвячена стосункам церкви і держави у Сполучених Штатах1.
Сьогодні ще більше, ніж тоді, жоден з нас не може залишати поза увагою велике значення, яке має релігія по всьому світу—в політиці, вирішенні конфліктів, економічному розвитку, гуманітарній допомозі та інших сферах. 84 відсотки світового населення заявляє про свою належність до певної релігії2, однак 77 відсотків світового населення живе у країнах з високими або дуже високими обмеженнями релігійної свободи3. Розуміння релігії та її відношення до питань всесвітнього масштабу й урядів є важливим для пошуку шляхів покращення світу, в якому ми живемо.
Хоча релігійної свободи немає у більшій частині світу і їй загрожує секуляризм та екстремізм у іншій частині, я буду виступати на захист ідеалу, в якому свободи, які прагне захищати релігія, є Богом дані та невід’ємні, але вони втілюються шляхом взаємодоповнюючих стосунків з урядами, які прагнуть благополуччя для своїх громадян.
Отже уряд має забезпечувати релігійну свободу своїм громадянам. Як вказано у 18 статті важливої Загальної декларації прав людини, прийнятою ООН: “Кожна людина має право на свободу думки, совісті і релігії; це право включає свободу змінювати свою релігію або переконання і свободу сповідувати свою релігію або переконання як одноособово, так і разом з іншими, прилюдним або приватним порядком в ученні, богослужінні і виконанні релігійних та ритуальних обрядів”4.
Додатковим обов’язком релігії, який втілюється її послідовниками, є дотримання законів і повага до культури країни, яка забезпечує свободу релігії. Коли релігійні свободи забезпечуються, таке ставлення є сплатою боргу, яка здійснюється з радістю.
Якби сталося так, що ці загальні принципи приймалися і застосовувалися повсюди, у нас не було би потреби для цього обговорення свободи релігії. Але, як ми всі знаємо, наш світ роздирають конфлікти, спричинені недотриманням цих загальних принципів. Наприклад, багато видатних людей зараз ставить під сумнів саму ідею надання особливого захисту для релігії. Одна така книга має назву Freedom from Religion (Свобода від релігії), а інша Why Tolerate Religion? (Навіщо бути терпимими до релігії?)5.
Інші голоси намагаються не надавати особливого значення релігії та віруючим шляхом зведення релігійної свободи до проповідування в церквах, синагогах та мечетях, в той же час забороняючи виявляти релігійні вірування в громадських місцях. Такі спроби, звичайно ж, є порушенням Загальної декларації, де проголошується право сповідувати релігію або вірування “прилюдним або приватним порядком”. Необхідно також застосовувати вільне сповідування релігії, коли віруючі діють як громада у таких сферах як освіта, медицина чи культура.
2. Соціальна цінність релігії
Релігійні вірування і практики також критикуються за їхню ірраціональність як такі, що суперечать важливим урядовим та соціальним цілям. Звичайно ж, я виступаю за те, що релігія, як ніщо інше, має велику цінність для суспільства. Один з атеїстів визнав у нещодавно опублікованій книзі: “Не обов’язково бути віруючою людиною, аби зрозуміти, що основоположні цінності Західної цивілізації основуються на релігії, та відчувати занепокоєння через те, що занепад активного сповідування релігії підриває ці цінності”6. Однією з тих “основоположних цінностей” є поняття про те, що люди народжуються з почуттям гідності й цінності.
За годинниковою стрілкою, починаючи зліва вгорі: Матір Тереза, д-р Мартін Лютер Кінг мол., Президент США Авраам Лінкольн, єпископ Десмонд Туту, Уільям Уілберфорс.
Ось сім прикладів соціальної цінності релігії:
1. Багато з найвизначніших успіхів Західного суспільства у сфері моралі були вмотивовані релігійними принципами, а доводи для ухвалення їх урядовцями проповідувалися з церковних кафедр. Так було з відміною работоргівлі в Британській імперії, Прокламацією про звільнення рабів у Сполучених Штатах та рухом за громадянські права за останні півстоліття. Ці вдосконалення не мотивувалися й не просувалися секулярною етикою, але насамперед здійснювалися людьми, які мали чітке релігійне бачення того, що було морально правильним.
2. У Сполучених Штатах наш величезний приватний сектор благодійності—в освіті, у лікарнях, у наданні допомоги бідним і безлічі інших важливих благодійних організацій—зародився в релігійних організаціях і досі спонсорується головним чином релігійними організаціями або людьми, що керуються релігійними цінностями.
3. Країни Заходу функціонують успішно передусім не тому, що до цього спонукає закон, що насправді було б малоефективним, але, і це найважливіше, тому, що громадяни добровільно підкоряються не приписаним законом правилам, а керуються внутрішніми нормами правильної поведінки. Для багатьох саме релігійне вірування в правильне і хибне та підзвітність вищій силі, яка чекає попереду, є основою такої добровільної саморегуляції. В дійсності, релігійні цінності та політичні реалії настільки взаємопов’язані з часу появи і становлення розвитку країн Заходу, що якщо релігія перестане впливати на наше суспільне життя, під великою загрозою опиняться всі наші свободи.
4. Разом з приватними організаціями, які відстоюють ті ж самі цінності, релігійні організації служать посередницькою інституцією, яка формує і регулює вторгнення держави в життя окремих людей та приватних організацій.
5. Релігія надихає багатьох віруючих служити іншим людям, що, загалом, приносить величезну користь громадам і країнам.
6. Релігія зміцнює соціальне полотно суспільства. Як навчав рабин Джонатан Сакс: “[Релігія] залишається найпотужнішим будівничим громад з часів заснування світу. … Релігія—це найкращий антидот індивідуалізму в цю епоху споживання. Думка, що суспільство може обійтися без неї, суперечить історичному досвіду”7.
7. І останнє, Клейтон М. Крістенсен, святий останніх днів, якого вважають у світі “авторитетом” у галузі керування бізнесом та інновацій8, написав, що “релігія—це основа демократії та процвітання”9. Набагато більше можна було б розказати про позитивний вплив релігії на економічний розвиток.
Я підтримую думку, що релігійні вчення і основані на релігійних поглядах дії віруючих людей є важливими для вільного і процвітаючого суспільства і продовжують заслуговувати на особливий захист з боку законодавства.
3. Взаємодоповнюючі обов’язки релігії
Поки що я говорив лише про обов’язки урядів перед віруючими та релігійними організаціями. А зараз я поговорю про взаємодоповнюючі обов’язки, які релігійні організації та віруючі мають перед своїми урядами.
Очевидно, що уряди мають право очікувати законопослушності й поваги до культури з боку тих, кого вони захищають. Уряди найбільше переймаються збереженням непорушності своїх національних кордонів та захистом здоров’я і безпеки своїх громадян. Вони, безперечно, мають право наполягати на тому, щоб усі організації, у тому числі релігійні, не навчали ненависті й утримувалися від дій, які можуть призводити до насильства або кримінальних дій по відношенню до інших людей. Жодна країна не повинна брати під захист організації, що сприяють тероризму. Релігійна свобода не є перепоною для застосування державної влади за будь-яких із цих обставин.
Сьогодні взаємодоповнюючі функції релігії та уряду проходять суворе випробування в Європі. Масивний приплив біженців переважно з мусульманського регіону та відповідної культури в країни з іншою культурою та іншими релігіями вочевидь створює серйозні труднощі політичного, культурного, соціального, фінансового та релігійного характеру.
Біженці перетинають кордон з Сирії до Туреччини.
Який вклад можуть зробити релігія та релігійні організації, аби допомогти біженцям і країнам, які їх прийняли—найближчим часом і в далекій перспективі? Ми знаємо, що дехто з професіоналів скептично ставиться до ролі релігійних організацій у цих питаннях, а деякі навіть вважають релігію деструктивним елементом. Я спробую не суперечити поглядам, які основуються на невідомих мені фактах. Я лише розповім про заходи і досвід Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів, які, як я вважаю, проілюструють позитивний вплив, який релігійні організації можуть і повинні мати в близькій і в далекій перспективі.
Ми, кого називають святими останніх днів, або мормонами, в буквальному сенсі застосовуємо вчення Христа про те, що треба нагодувати голодних і дати прихисток мандрівникам (див. Maтвій 25:35). Ми також керуємося сучасним одкровенням, яке іде з того ж джерела: “Пам’ятайте в усьому бідних і нужденних, хворих і страждальців, бо той, хто не робить цього, той не є Моїм учнем” (УЗ 52:40).
Турбота про бідних і нужденних у нашій Церкві не є чимось необов’язковим або випадковим. Ми виявляємо її по всьому світу. Наприклад, у 2015 році у нас було здійснено 177 проектів надання невідкладної допомоги у 56 країнах. Крім того, ми здійснили сотні проектів, які покращили життя більше мільйона людей у сімох інших категоріях надання допомоги, таких як постачання чистої води, імунізація і лікування зору. Упродовж понад 30 років ці проекти здійснюються на суму понад 40 млн. американських доларів щорічно.
Ми уникаємо одного із заперечень, які висуваються релігійним організаціям, чітко відділяючи своє гуманітарне служіння від місіонерського проповідування по всьому світу. Наша гуманітарна допомога надається незалежно від релігійної приналежності, оскільки ми хочемо, аби наша місіонерська робота сприймалася і розглядалася без огляду на надану допомогу, їжу або інші послуги.
4. Що можуть робити церкви?
Що можуть робити церковні організації крім того, що робить Організація об’єднаних націй або окремі країни? Повторю, я звертаюся до досвіду нашої Церкви. Хоча кількість членів Церкви—половина з яких живе у Сполучених Штатах, а половина по всьому світу—є невеликою, маючи на увазі здатність допомогти, у нас є три великі переваги, які збільшують наш вплив.
Перше, традиції служіння наших членів Церкви дають нам ресурс відданих і досвідчених волонтерів. Звернуся до мови цифр: у 2015 році наші волонтери здійснили 25 млн. годин праці в проектах за програмою благополуччя, гуманітарною програмою та в інших спонсорованих церквою проектах10, не враховуючи того, що наші члени Церкви робили приватно.
Друге, завдяки грошовим внескам членів Церкви на гуманітарні потреби, ми приходимо зі своїм власним фінансуванням. В той час як ми спроможні діяти незалежно від бюрократичних структур і асигнувань, ми також маємо бажання координувати свої зусилля з окремими урядами і агенціями ООН, аби досягати найкращого результату. Ми закликаємо їх краще придивитися до сильних сторін релігійних організацій.
Третє, по всьому світу в нас є організації, до яких входять звичайні громадяни і які можна мобілізувати негайно. Наприклад, коли виникла світова проблема з біженцями, у березні 2016 року Перше Президентство і наші генеральні президенти Товариства допомоги, Товариства молодих жінок і Початкового товариства розіслали послання до членів Церкви по сьому світу, нагадуючи їм про основоположні християнські принципи надання допомоги бідним і “мандрівникам”, які є серед нас (Maтвій 25:35). Вони запросили дівчат і жінок будь-якого віку згуртуватися для надання допомоги біженцям у їхніх громадах11.
Яскравим прикладом того, як наші члени Церкви відгукнулися на цей заклик у Європі є такий: одного вечора у квітні 2016 року понад 200 мормонів та їхніх друзів у Німеччині вийшли на волонтерське служіння і спакували 1061 “вітальний пакет” для дітей у шести центрах для біженців у Німеччині в районах Гессен та Рейнланд-Пфальц. Пакети містили новий одяг, предмети гігієни, ковдри і набори для малювання. Одна з жінок, яка керувала проектом, сказала: “Хоча я не можу змінити трагічні обставини, що змусили [біженців] втікати зі своїх домівок, я можу змінити [їхнє] оточення, відіграваючи активну роль у [їхньому] житті”.
Ось два приклади нашого офіційно влаштованого гуманітарного служіння. У 2015 році за повноцінного партнерства фонду AMAR, розташованого в Британії, благодійна організація Церкви LDS Charities побудувала центри первинної медично-санітарної допомоги для національної меншини єзидів у північному Іраку, які стали мішенню жорстокого переслідування з боку Ісламської держави. Ці центри надання медичної допомоги повністю обладнані лабораторіями, засобами надання невідкладної допомоги, аптекою і апаратами УЗД, допомагають населенню, яке потерпає як фізично, так і духовно. В центрах працюють медики-єзиди та волонтери, які допомагають своєму народові з урахуванням культурних особливостей цих людей.
Голова AMAR, баронеса Емма Ніколсон, зі старійшиною Джеффрі Р. Холландом у Лондоні, Англія.
У 2004 році спустошуючий землетрус і цунамі, як наслідок його, вразив південно-східну Азію 26 грудня, забравши життя 230 тис. чоловік у 14 країнах. Наша благодійна організація LDS Charities прибула на місце катастрофи наступного дня і активно працювала там 5 років. Лише у регіоні Банда-Ачех, який дуже постраждав, наша благодійна служба побудувала 900 стаціонарних будинків, систему водопостачання у 24 селах, 15 початкових шкіл, 3 медичні центри і 3 громадські центри, які також можна використовувати як мечеті. Крім того, ми надали примірники святого Корану і килимки для молитви, аби допомогти тим громадам у їхньому поклонінні.
Це лише кілька ілюстрацій того, наскільки важливою є релігія у культурі. Ми не лише відстоюємо це в релігійних громадах, але і вимагаємо забезпечення релігійної свободи, яку ми вважаємо першою свободою.