Молоді
Місіонерка без таблички
Автор живе в штаті Юта, США.
У школі в мене був учитель з таким характером, що було страшнувато висловлювати погляди, які суперечили його думкам. Одного дня ми обговорювали тему місіонерів СОД. Я знала, що могла відповісти на його запитання, але відчувала, що мені не слід. Тож я сказала лише стільки, аби відповідь задовольнила його на той момент.
Наступні кілька тижнів я не могла не думати про нашу розмову. Нарешті мені спало на думку, що слід подарувати йому Книгу Мормона, в якій позначити кілька фраз про місіонерську роботу. Така думка мене злякала, але вона не відступала. Я знала, що мені слід було діяти за тим спонуканням.
Приблизно через два місяці Книга Мормона була готова. Весь день мені здавалося, що книга пропалить дірку в моєму рюкзаку. Три секунди, які мені знадобилися, аби вручити її вчителю перед зимовими канікулами, були найстрашнішою миттю мого життя.
У перший день після канікул я проходила повз його клас, але побоялася увійти. Тоді я почула, як він мене покликав і вручив картку. Я прочитала її в коридорі. Він написав, що “докладно” вивчив усі позначені уривки і почав краще розуміти мою віру.
Я отримала радість від того, що вже зараз ділюся євангелією, і я буду радіти ще більше, коли невдовзі служитиму Небесному Батькові на місії.