Навчатися від сучасних пророків
З виступу на вогнику Церковної системи освіти 4 березня 2007 року, виголошеного старійшиною Андерсеном за два роки до його покликання у Кворум Дванадцятьох Апостолів.
Чи можемо ми, зосереджуючи свою увагу на пораді й повчаннях Братів, краще сприймати їх, уважно вивчати і швидше реагувати на них?
Звичайно ж, ми любимо Президента Томаса С. Монсона, двох радників у Першому Президентстві і Кворум Дванадцятьох Апостолів. Але на підтвердження нашої любові і прихильності до них, я хочу запитати: «Чи можемо ми, зосереджуючи свою увагу на пораді й повчаннях Братів, краще сприймати їх, уважно вивчати і швидше реагувати на них?”
Чотири запитання, які треба поставити
Подумайте, як би ви відповіли на такі запитання:
-
Чи можете ви назвати мені трьох членів Першого Президентства і ім’я кожного, хто входить у Кворум Дванадцятьох Апостолів? Це ті 15 чоловіків, яких ви і я підтримуємо як пророків, провидців і одкровителів.
-
Якби перед вами був загальний портрет цих Братів, чи впізнали б ви кожного з них? Ми рідко коли звертаємо увагу на того, кого не впізнаємо або не знаємо.
-
Ви можете назвати мені пораду, дану Першим Президентством і Кворумом Дванадцятьох Апостолів на останній генеральній конференції? І чи можете ви сказати, які питання піднімали Президент Монсон, президент Айрінг і президент Ухтдорф у “Посланнях Першого Президентства” в номерах Ліягони за цей рік?
-
Та мабуть більш важливо ось що—чи можете ви розповісти мені про якесь своє нещодавнє рішення, завдяки якому ви щось змінили у своєму житті і яке ви прийняли, дослухавшись до поради одного з цих п’ятнадцятьох чоловіків?
Господній взірець
Причини, чому наші відповіді на ці запитання є такими важливими, полягає в самій суті покликання і відповідальності Першого Президентства і Дванадцятьох Апостолів. Коли б Господня Церква не встановлювалася, завжди Господь покликав пророків і апостолів. Спаситель сказав: “Не ви Мене вибрали, але Я вибрав вас, і вас настановив” (Іван 15:16). Цим чоловікам таке висвячення приносить духовну силу і священну відповідальність—силу знати і свідчити та відповідальність навчати і благословляти. Воно приносить відповідальність і обіцяння також і нам. Ми маємо відповідальність слухати і виконувати; і ми маємо обіцяння, що благословення прийдуть, якщо ми віримо їхнім словам і чинимо відповідно до них.
Коли Господь після Свого воскресіння покликав дванадцятьох учнів в Америці, Він так навчав народ: “Благословенні ви, якщо звернете увагу на слова цих дванадцятьох, яких Я обрав з-поміж вас священнослужити вам і бути вашими слугами” (3 Нефій 12:1). У наші дні, у дуже важкі часи, Господь пообіцяв святим: “І якщо Мої люди прислухатимуться до Мого голосу і до голосу Моїх слуг, яких Я призначив вести Мій народ, ось, істинно Я кажу вам, їх не буде зрушено з цього місця” (УЗ 124:45).
Це Господній взірець. Він прикликає 15 чоловіків від їхніх “звичайних занять життя”1 і дарує їм ключі та силу спрямовувати й вести нас. Нас не змушують слухатися; це не примус. Але якщо ми будемо уважні до їхніх слів, якщо ми будемо реагувати на них і будемо готові змінити нашу поведінку, коли Святий Дух підтверджує їхню пораду, нас не буде зрушено з нашого місця—тобто, ми будемо міцно триматися за жезл із заліза і завжди будемо в безпеці на шляху, що веде до дерева життя.
Фотографія Крейга Дімонда © IRI; фон: thinkstock/istockphoto