Мої молитви вдячності
Автор живе в штаті Невада, США.
Долаючи економічні труднощі, я відчувала, що в нас так багато потреб, про які треба молитися. Чи могла я у своїх молитвах зосередитись лише на подяці?
Декілька років тому ми з чоловіком придбали дім, який нам надзвичайно подобався, і витратили багато часу і грошей, щоб його відремонтувати. Через півтора роки після цього почався економічний спад. Нам доводилося витрачати так важко зароблені заощадження на виплату великої застави і на купу непередбачених витрат.
Минали місяці випробувань і економічних труднощів. Один місяць був надзвичайно важким: ремонт будинку та автомобіля, рахунки за медичне обслуговування і зменшення зарплати. Наші заощадження швидко зникли.
Пам’ятаю, як я молилася і постійно просила про речі, які нам були необхідні. Стрес настільки поглинув мене, що я не мала сил належним чином піклуватися про наших дітей та сімейні потреби, і відчувала, що мене охоплює депресія і розпач. Однак я продовжувала молитися, шукаючи втішення і знаючи, що це стане якорем, який не дасть мені ще глибше зануритися в темряву.
Після багатьох місяців молитов про допомогу я почала думати, як молитися зі ще більшим запалом. Дух нагадав мені про пораду, яка міститься в настановах провідників священства і в Писаннях, про те, як важливо висловлювати вдячність Небесному Батькові. Ці спонукання допомогли мені усвідомити, що мені необхідно більше дякувати за свої благословення і менше просити про ті речі, які були потрібні моїй сім’ї та мені. Я вирішила, що упродовж одного тижня не буду звертатися в молитвах зі своїми щоденними благаннями, а висловлюватиму лише вдячність.
Було важко. Я бачила, що моїй сім’ї так багато всього потрібно. Я відчувала, ніби спостерігаю, як моя сім’я тоне, а я не прошу про благословення, які нам так сильно потрібні. Як же Господь мене благословить, якщо я про це не прошу?
Попри свої хвилювання, я все-таки спробувала. Невдовзі я зрозуміла, що мої молитви більше не були монотонними проханнями. Я знову здобула здатність помічати потреби інших людей і окрім проблем бачити й благословення, які я дійсно мала. Моя вдячність наближала мене до Спасителя, втішала мене так, як ніщо інше.
На думку спав вірш з Писань: “І коли польову ту траву, що сьогодні ось є, а взавтра до печі вкидається, Бог отак зодягає,—скільки ж краще зодягне Він вас, маловірні?” (Матвій 6:30). Цей вірш з Писань упокорив мене у моїх повсякденних молитвах. Завдяки вдячності я змогла більше дізнатися про істинне смирення.
Дні того тижня минали, і мої молитви змінилися з “я дякую Тобі за їжу, одяг і дах над головою” на “я дякую Тобі за сім’ю, яку Ти зберігаєш, про яку піклуєшся і продовжуєш охороняти. Я дякую Тобі за їжу, якою Ти продовжуєш нас благословляти”. Я також не забувала молитися: “Я дякую Тобі за те, що ми можемо на Тебе покладатися, що Ти думаєш про нас і вказуєш підготований Тобою шлях, аби ми могли уникнути залежності, якою б вона не була”. На певному етапі мої молитви стали не лише молитвами вдячності і смирення, але також і віри. Не просячи про благословення, я виявляла віру в те, що Господь про нас попіклується, і моя віра надзвичайно зросла.
Упродовж тих молитов мої думки часто зосереджувалися на жертві перших святих, і я запитувала себе, чим я готова пожертвувати. Минуло ще кілька днів, і ми виставили свій милий дім на продаж. Ситуація на ринку нерухомості була дуже несприятливою, але дивовижним чином ми мали благословення продати свій будинок. Хоча ми втратили багато грошей, як і передбачали, зараз наша сім’я починає будувати більш надійний мирський фундамент.
Однак не продаж будинку в такі складні часи став для мене дивом, яке я запам’ятала завдяки отриманому досвіду. Дивом є віра, яку я розвинула, і розуміння, яке я здобула. Президент Джеймс Е. Фауст (1920–2007), другий радник у Першому Президентстві, сказав, що вдячність—це “спасительний принцип”1. Я думаю, що відчула часточку того, про що він казав, коли звернулася серцем в молитві до Небесного Батька і здобула втішення, мир і скерування. Моє щойно здобуте свідчення про вдячність надихає бути смиренною, смирення заохочує до віри, а віра робить чудеса.
Фотографія Крейга Дімонда © IRI