2013
Два нові диякони
Вересень 2013


Два нові диякони

Ентоні Поуту, Нова Зеландія

Кілька років тому я мав привілей служити порадником у кворумі дияконів. У нашому кворумі було три активні диякони, і всі вони були покликані служити в президентстві кворуму.

Під час одних зборів це юне президентство вирішило, що вони хочуть допомогти двом менш активним дияконам відвідувати церковні збори і заходи. Вони з молитвою встановили дату, до якої мають досягнути своєї мети—це мала бути неділя через шість тижнів. Юнаки молилися, щоб мати успіх у цій священній роботі і з молитвою пообіцяли робите наступне:

  • Регулярно молитися разом.

  • Поститися разом.

  • Відвідати кожного диякона в списку.

  • Запланувати заходи, аби кожен диякон, який повернеться, залучився до ретельно спланованої програми.

Президентство мало сильне відчуття, що ці цілі були волею Господа, тож вони взялися за справу з вірою та впевненістю.

Упродовж наступних тижнів ці три юнаки робили те, що пообіцяли, сподіваючись, що на їхні молитви надійде відповідь. Вони разом молилися, постилися, відвідували менш активних дияконів і запрошували їх повернутися, готували заходи і вірили, що їм треба бути готовими до зростання відвідуваності.

Попри всі їхні старання жоден диякон не прийшов—ні в церкву, ні на інші заходи. Дата наближалася, і хоча хлопці були розчаровані, що члени їхнього кворуму не повертаються до Церкви, вони не втрачали впевненості в тому, що Небесний Батько відповість на їхні молитви.

Настала та неділя, яку вони встановили за кінцевий термін, і ніхто з молодих чоловіків, з якими працювало президентство, не прийшов до церкви. Але під час причасних зборів єпископ оголосив, що два 12-річних юнаки, які цікавилися Церквою, будуть того вечора христитися.

Яким благословенням було для тих двох нових членів Церкви приєднатися до кворуму з таким президентством. І яким благословенням було для того президентства бачити, що на їхні зусилля і їхні молитви надійшла така безпосередня відповідь, та знати, що Господь дотримується Своїх обіцянь.

У тому кворумі відчувався такий бадьорий настрій, що один з членів президентства сказав: “Давайте зробимо це ще раз”.