Написати все правильно
Кара знала істину. Але чи вистачить їй сміливості написати про це?
“Бо я не соромлюсь Євангелії” (Римлянам 1:16).
Кара поклала олівець і не відривала погляду від аркушу паперу на своїй парті. Він був чистий, якщо не брати до уваги її ім’я і великий слід від гумки. “Що я маю написати?”—думала вона.
Через прохід її подруга Лілі вже діловито писала. Кара опустила голову й поклала її на руку.
Карі дуже подобалася її нова школа. Вона знаходилася в церковній будівлі іншої конфесії, а в новому класі було так мало дітей, що вчительці, пані Шмідт, вистачало часу, аби допомогти Карі з математикою. Кожного дня після уроку математики пані Шмідт проводила урок на біблійну тему. Як правило, ці біблійні уроки були подібні до тих, що проводилися у неї вдома і в Початковому товаристві.
Але кілька тижнів тому під час уроку про хрищення пані Шмідт сказала класу, що немовлята, які померли до хрищення, не можуть потрапити на небеса. Потім вона сказала, що одна її дитина померла відразу ж після народження. Коли пані Шмідт про це розповідала, здавалося, що вона хоче заплакати.
“Але немовлята, які помирають дійсно потрапляють на небеса”,—хотіла сказати Кара. Якби тільки пані Шмідт знала це, то більше так не сумувала б. Але Кара була надто сором’язлива, аби щось сказати.
Після школи Кара розповіла мамі про те, що сказала пані Шмідт. “Знання про те, що немовлята потрапляють на небо—це одне з благословень, яке ми маємо завдяки Книзі Мормона”,—сказала мама. Кара сподівалася, що пані Шмідт одного дня прочитає Книгу Мормона. Вона хотіла набратися сміливості, щоб сказати їй про це.
А на сьогоднішньому уроці пані Шмідт сказала класу, що Бог, Ісус Христос і Святий Дух—це одна особа. Кара подумала про те, як Небесний Батько та Ісус Христос явилися Джозефу в Священному гаю. Вона знала, що вони були двома окремими істотами і що у кожного з Них було тіло. Вона була рада, що має впевнене знання про це, навіть ще до розмови на цю тему з мамою або татом.
А потім пані Шмідт сказала: “Клас, візьміть, будь ласка, аркуші паперу і напишіть про те, що ми обговорювали”.
Саме в цю мить від хвилювання у Кари з’явилося неприємне відчуття в животі. Вона хотіла виконати це завдання так, як про це просила вчителька. Чи вистачить їй сміливості написати те, що, як вона знала, є істинним?
Поклавши голову на парту, Кара почала мовчки молитися. “Небесний Батьку, будь ласка, що мені робити?”
Майже відразу Кара почала відчувати всередині спокій і мир. Святий Дух шепотів, що якщо вона напише те, що в неї на серці, то все буде добре.
Кара підняла голову, взяла олівець і почала писати.
Hебесний Батько та Ісус—дві різні істоти. Вони мають тіла з плоті та кісток, як і ми. Святий Дух—це Дух, Який може промовляти до нас у серці.
Написавши ще кілька речень, Кара поклала олівець. Вона не знала, що подумає пані Шмідт про написане нею, але дівчинка відчувала радість від того, що змогла розповісти вчительці щось важливе та істинне.
Ілюстрація Бйорна Торкельсона