Усе почалося з буклету
Молодий поштар з Кореї знайшов відповіді, які давно шукав. Але як поставиться до цього сім’я?
Якось влітку 1969 року молодий місіонер в Чунчеоні, Республіка Корея, вручив буклет про мету життя чоловікові на пошті, який розносив закордонну пошту. Молодий старійшина, мабуть, не мав жодної уяви, який ланцюжок навернень він розпочав.
Так само і поштар, який взяв той буклет. Чо Юнг Х’юн не знав, чому робота на державній службі вимагала того, щоб він поїхав так далеко від свого дому, який знаходився в Санчеоні, що на південному мисі Корейського півострова. Лише пізніше він зрозумів, що мав знаходитися у тому місці, щоб отримати той буклет.
Завдяки цьому незначному випадку навернулася вся його сім’я, а також багато інших людей, з якими вони пізніше спілкувалися. Але навернення не відбувалися легко. “Поки вся сім’я охристилася, знадобилося понад 20 років”,—каже він. Завдяки зусиллям Чо Юнга його батьки, брати, сестри та їхні подружжя і діти змогли пізнати радість євангельських благословень.
Навіть навернення Чо Юнга не було легким. Буклет, який йому дав місіонер, був, за його словами, “дійсно хорошим”. В ньому містилися відповіді про мету життя, яких він ніколи не міг знайти у тій християнській церкві, до якої колись належав. Однак йому здавалося, що не слід ставитися серйозно до невідомої американської церкви, отже, він кинув буклет у шухляду і на якийсь час забув про неї.
Він забув про буклет аж до того часу, коли одного разу, прокинувшись рано-вранці після ще одного вечора, проведеного з друзями за більярдом і випивкою, він лежав і думав про те, що слід змінити життя. Потім він згадав про буклет, який відповідав на його запитання.
Коли він вперше відвідав збори святих останніх днів у неділю, вони не справили на нього ніякого враження. Він пригадує, що орендована будівля була маленькою, а все зібрання в неділю складалося з місіонерів, їхнього повара, бабусі з двома дітьми і пари студентів.
Але через ті відповіді, що містилися в буклеті, і завдяки смиренню та свідченню молодих старійшин, він продовжував спілкуватися з місіонерами, хоча все ще ставився до Церкви з недовірою. Він згадує, як сперечався зі старійшинами про релігію. Коли вони цитували вірші з Книги Мормона, то він про себе подумав: “Ці хлопці непогано все це підлаштували. Звучить, як Біблія”. Вони дали йому Книгу Мормона з написаним на ній від руки уривком з Мороній 10:3–5, у якому міститься обіцяння, що читач дізнається про істинність книги через Святого Духа. Пам’ятаючи історію про Джозефа Сміта, Чо Юнг Х’юн пішов до свого улюбленого місця в горах, щоб помолитися. Але він не отримав негайної відповіді.
“Вони істинні”
Після того він якось сидів у бібліотеці й читав Книгу Мормона та Учення і Завіти і чітко почув голос, що звертався до нього: “Вони істинні, вони Мої”. Він озирнувся, щоб побачити, чи ще хтось чув цей голос. Коли він зрозумів, що послання адресувалося лише йому, по обличчю потекли сльози.
Після хрищення і конфірмації в 1969 році, світ для Юнг Х’юна змінився. Люди і речі, з якими він не міг погодитися, перестали бути такими. Він побачив красу навколо себе, хоча нічого не змінилося. Він разом з місіонерами ходив від дому до дому, ділячись своїм свідченням.
На певний час йому довелося відкласти місіонерську роботу, оскільки він служив у збройних силах під час війни у В’єтнамі. Він знову почав ділитися євангелією, коли повернувся додому в Санчеон в середині 1970-х років.
У місті крім нього не було членів Церкви. Він намагався змінити цю ситуацію, зокрема, роздаючи Книгу Мормона людям, яких зустрічав. “Я вважав, що повинен ділитися цією цінною книгою”,—каже він. Однак це не дало майже ніякого результату. Найбільший місіонерський успіх чекав на нього серед власних братів і сестер.
Чо Сунг’я, його наймолодша сестра (корейські жінки зберігають своє дівоче ім’я після шлюбу), пригадує, що спочатку її брат просто проводив домашні сімейні вечори з братами і сестрами і навчав євангельських принципів. Але згодом він познайомив їх з місіонерами.
Наймолодша сестра з радістю прийняла євангелію. Вона відчувала, що Святий Дух свідчить їй про Перше видіння Джозефа Сміта. Люди з іншої церкви показали їй вірш з книги Об’явлення, де застерігалося про те, що до тієї книги більше не можна нічого додавати (див. Об’явлення 22:18–19). Але коли вона одного разу відкрила Книгу Мормона і прочитала 2 Нефій 29, то певні вірші з цього розділу вказували на необхідність додаткового одкровення (див. вв. 11–14), і вона знову відчула, як Дух свідчить, що це істина.
Батько був проти того, щоб вона приєдналася до Церкви, але зрештою, завдяки її молитвами, він дав свою згоду. Вона охристилася і була конфірмована в 1976 р. в 16-річному віці.
Надійний провідник
Як і старший брат Юнг Х’юн, який був піонером, Сунг’я хотіла ділитися євангелією, яку вона знайшла. Вона відкрито розповідала про неї друзям у школі, і згодом п’ятеро з них також охристилися і були конфірмовані.
Чо Йонг Х’юн, другий за старшинством брат Сунг’ї, прослухав місіонерські бесіди зі своїми братами і сестрами. Їхні батьки були зайняті сімейним ресторанним бізнесом, а на Юнг Х’юна часто покладалася відповідальність за молодших братів і сестер. Усі його брати і сестри любили його і довіряли його думці. “Я по-справжньому поважав свого старшого брата, тож коли він вперше познайомив мене з євангелією, я зміг її прийняти”,—каже Йонг Х’юн.
Але навернення Йонг Х’юна не основувалося лише на свідченні його брата. Він отримав особисте сильне свідчення про істину і, ставши членом Церкви, присвятив себе вірному служінню.
Завдяки цій відданості під час навчання у коледжі в нього виникло бажання служити на місії. Однак батько був проти цього рішення. Але Йонг Х’юн виборов згоду батька, пообіцявши, що після повернення з місії буде навчатися краще. І він стримав своє обіцяння.
За кілька років батько і син мали ще одну сутичку через Церкву, коли Йонг Х’юну запропонували посаду в Церковній системі освіти. На той час у нього була хороша робота на нафтопереробній компанії, але він погодився працювати на Церкву і з 1986 року служить координатором ЦСО в районі Гванг’ю на півдні Кореї. Батько був проти цієї зміни, вважаючи, що син вчинив нерозумно, залишивши роботу в престижній фірмі заради якоїсь маловідомої церкви, яка зародилася в Америці. Пізніше батько казав, що гірко плакав через прийняте Йонг Х’юном рішення і мало не зрікся його. На щастя, це непорозуміння владналося.
Усі брати і сестри Чо скажуть вам, що їхній батько чинив найбільші перепони, не даючи їм вивчати євангелію і жити за нею. Він міг бути дуже вимогливим, а його традиційна роль глави сім’ї вимагала від них послуху.
Відповідь містилася в служінні
Але дехто з братів і сестер мали власне упередження щодо Церкви. Друга донька—Чо Гіл Я—мала сумніви, основані на тому, що її старші брати мали так багато служити у своїй Церкві без усякої платні на відміну від священиків у інших церквах. Вона зустрічалася з хлопцем, потім вийшла заміж і виховувала дітей. Лише після цього вона прийняла пропозицію свого брата послухати місіонерів.
Коли вони попросили її читати Книгу Мормона, вона настільки захопилася читанням, що прочитала книгу за три дні. Вона прийняла настанову Моронія молитися про те, чого книга навчає, і отримала міцне підтвердження, що це істина. Вона розповідає про той час: “Я відчувала, що могла б щось зробити для Бога”. Враження, яке вона отримала у відповідь на своє бажання, спонукало її ходити до церкви і служити.
Гіл Я навчилася служити, маючи перед собою взірець. Її мама завжди жила за цим принципом, служачи членам Церкви ще до того, як вона сама приєдналася до Церкви.
Мама полюбила членів Церкви і сестер-місіонерок, які хотіли навчати її. Але було важко відмовитися від традиційної релігії. У своїй комірчині вона тримала фігурку Будди, якій молилася щодня. Поворотним моментом її навернення став сон, у якому вона молилася Будді. В цей час з його намальованих очей потекли сльози і повільно він повернувся до неї спиною. Вона зрозуміла цей сон так, що настав час приєднатися до нової релігії.
Через три роки після її хрищення і конфірмації її чоловік, який на той час був єдиним членом сім’ї, що залишався поза Церквою, нарешті погодився послухати євангелію і навернувся. Як тільки він приєднався до Церкви, то став іншою людиною. За словами його дітей, він став м’якшим, добрішим, більш толерантним.
Сім’я об’єдналася
Минуло 26 років з дня хрищення Чо Юнг Х’юна, і нарешті вся сім’я приєдналася до Церкви. Знаменною подією для всієї сім’ї став день, коли батько і мати запечаталися в Сеульському храмі. Зворушливий момент для всієї сім’ї настав тоді, коли вони пізніше всі зібралися і всі діти сім’ї Чо заспівали своєму батькові колискову, яку він співав їм, коли вони були маленькими.
Їхня мати вірно служила в Церкві до кінця свого життя. Навіть у лікарні, страждаючи від раку шлунку, вона була місіонеркою для молодої жінки, що лежала на сусідньому ліжку, і знайомила її з євангелією.
Її сини й дочки продовжують традицію служіння. У сім’ї Чо є два президенти. Йонг Х’юн працює координатором ЦСО, він служив у багатьох покликаннях у провідництві священства, а зараз є президентом колу в Гванг’ю. Чо Юнг Х’юн, який відкрив дорогу до Церкви для всієї сім’ї, також служив провідником у різних покликаннях у Санчеоні, у тому числі президентом округу. Зараз він служить президентом філії Санчеон. Чо Гіл понад 16 років служила президентом Товариства допомоги у приході та в колі. Інші брати й сестри в сім’ї залишаються активними членами Церкви в тій місцевості, де живуть, і всі вони уклали шлюб з активними членами Церкви.
Семеро дітей та онуків з сім’ї Чо вже відслужили на місії, а інші ще готуються до служіння. Деякі з дітей та онуків уклали шлюб з колишніми місіонерами. Зараз у Церкві зростає вже четверте покоління сім’ї Чо. Їхнє життя не позбавлене труднощів, але завдяки послуху приходять благословення.
Місіонер, який вручив буклет молодому поштарю майже сорок років тому, не знав, що виросте з маленького, посіяного ним зернятка. А врожай виявився щедрим. І все це, можливо, лише початок.