Голос застереження
“Нечистого не торкайтеся” (Ісая 52:11).
Ґрунтується на справжніх подіях
Краплі поту стікали по обличчю Теда, коли він тягнув кошик зі скошеною травою через ворота до алеї. Цього спекотного суботнього дня Тед не міг думати ні про що інше, як тільки про ковток холодної води. Коли він відкрив металевий контейнер для сміття, щоб викинути туди траву, то побачив, що на дні лежить журнал.
Тед нахилився, щоб узяти його, і коли він виймав журнал, його рука торкнулася гарячого металевого краю контейнера. Ой! Він випрямився і поглянув на журнал, що тримав у руках. З обкладинки до нього посміхалася нескромно одягнена жінка.
Тед пам’ятав, що тато застерігав його про журнали з такими фотографіями. Мабуть, хтось викинув журнал у контейнер зі сміттям, проходячи алеєю.
“Теде, хочеш пити?”— покликала його мама з-за будинку.
Серце у Теда підстрибнуло. Він знав, що має залишити журнал разом зі сміттям, але він не був до цього готовий.
“Я зараз підійду, матусю”,—прокричав Тед у відповідь. Він швидко згорнув журнал, заправив його в джинси і закрив футболкою. Він висипав скошену траву й попрямував назад до воріт. Мама дала йому склянку лимонаду.
“Дякую, матусю”,—сказав він.
“Дякую тобі за те, що скосив галявину,—відповіла мама.— А тепер зайди в дім. Ти геть червоний від спеки”. Вона повернулася і пішла назад у будинок.
Тед знав, що його обличчя, швидше, було червоним від страху через те, що його викриють. Коли він поставив свою порожню склянку на кухні, раптом увійшов тато. Тед підскочив.
—Привіт, Теде! Ти закінчив роботу у дворі?— запитав тато.
—Так.
—Ти мені можеш допомогти лагодити машину прямо зараз,—сказав тато.—Що ти на це скажеш?
—Із задоволенням,—відповів Тед.—Я буду за хвилину.
—Дякую,—сказав тато і вийшов.
“Ой-ой! Мало не попався”,—подумав Тед. Він поспішив до своєї кімнати і закрив за собою двері. Він витягнув журнал. Його руки тремтіли, поки він шукав місце, щоб заховати його. Тед жив у кімнаті зі своїм молодшим братом Алексом, і він не хотів, щоб той знайшов журнал. Тед підсунув стілець до стінної шафи. Злізши на стілець і зазирнувши до найдальшої полиці, він шукав порожню картонну коробку, в якій колись лежав його телескоп. Тед засунув журнал у тубус, а потім заштовхнув його назад на полицю. Всередині з’явилося неспокійне відчуття, що він поводився, як боягуз і робив те, що йому не слід було б робити. Але Тед відмахнувся від того відчуття й пішов допомагати батькові.
Решта дня була настільки напруженою, що Тедові довелося забути про журнал. Він був пригнічений і також збентежений. У неділю, збираючись до церкви, йому ставало все більше не по собі. У нього з’явилося важке відчуття, від якого він не міг позбавитися.
“Навіщо я взяв його?—подумав він.—Чому я не залишив його там, де він був?”
У Початковому товаристві клас Теда обговорював те, як вибирати правду, а з хлопчиками говорили про підготовку до отримання священства. Теду було про що подумати по дорозі додому. Він вирішив, що в понеділок після школи спалить журнал. Тепер йому стало легше.
Коли в понеділок Тед дістався зі школи додому, то відразу ж поспішив до своєї кімнати. “Чим швидше я це зроблю, тим краще!”—подумав він. Але, обігнувши ріг, він мало не впав на підлогу, наткнувшись на купу книжок. Сильний свіжий запах фарби привернув його увагу.
Тед зазирнув у свою кімнату й побачив, що мама сидить на його ліжку. На підлозі, застеленій великою тканиною, було розставлено все необхідне для фарбування. Коли мама подивилася на Теда, він зрозумів, що вона знайшла той непристойний журнал.
Серце у Теда закалатало. “А що ти робиш у моїй кімнаті?”—запитав він.
“Я хотіла пофарбувати стіни і в мене виникло сильне відчуття, що мені слід розпочати зі стінної шафи,—сказала мама. Вона зробила Тедові знак, щоб він сів поруч на ліжку. Мама поклала руку йому на плече і якусь мить нічого не казала. —Святий Дух хотів, щоб я знайшла те, що ти заховав у шафі”.
Тед опустив голову. Він боявся того, що мама про нього думає. Очі наповнилися сльозами.
—Де ти це взяв?—запитала мама суворо.
—Я знайшов у контейнері для сміття, що на алеї,—відповів він.—У суботу після обіду.
—Ти дивився журнал?
—Ні, мамо, не дивився. У неділю, знаєш, я відчував, що це неправильно. Я вирішив спалити його сьогодні після школи.
—О, Теде, я рада почути це!—Мама сильніше обійняла його.—Я так хвилювалася за тебе увесь день. Небесний Батько хвилювався за тебе також. Він не хотів, щоб ти дивився на порнографію, тому що твій розум закарбував би ті погані образи.
—Мені так шкода, мамо,—сказав Тед. Йому було так соромно.
—Я бачу, що це дійсно так, Теде. Я увесь день думала про чудовий дар Святого Духа і про голос застереження, яким Він може бути.
Тед був радий, що мама прислухалася до цього голосу. Він вирішив, що наступного разу і він прислухається.
Того вечора Тед став на коліна біля ліжка. В повітрі все ще відчувався запах фарби. Він побачив, як гарно виглядала стінна шафа без подряпин, плям, відбитків пальців. Той непристойний журнал був у його шафі лише протягом вихідних, але ті два дні здалися йому найдовшими, найнеприємнішими днями його життя. Коли Тед почав молитися, то знав, що найперше за що подякує Небесному Батькові—це за маму.
“Святий Дух захистить, щоб нас не було обмануто, але щоб ми усвідомлювали це прекрасне благословення, нам необхідно завжди робити те, що допоможе утримати Духа”.
Старійшина Даллін Х. Оукс, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, “Не обманюйтеся”, Ліягона, лист. 2004 p., с. 46.