Віра—не випадковість, а вибір
Старійшина Ніл Л. Андерсен
Кворум Дванадцятьох Апостолів
Віра в Ісуса Христа є даром з небес, який приходить, коли ми вибираємо вірити, та прагнемо й зберігаємо його.
Спаситель знав силу або слабкість віри тих, хто оточував Його. Він схвально сказав: “Твоя віра велика”1. Іншим з журбою промовив: “Маловірні!”2 Ще інших запитував: “Де ж ваша віра?”3 Ісус знаходив ще й інших: “[В усьому Ізраїлі] Я не знайшов був такої великої віри!”4
Я запитую себе: “Якою Спаситель бачить мою віру?” І сьогодні я запитую вас: “Якою Спаситель бачить вашу віру?”
Віра в Господа Ісуса Христа не є чимось ефірним, що вільно плаває у повітрі. Віра не звалюється на нас випадково, і не залишається нам за первородством. Вона, як сказано в Писаннях: “Підстава …, доказ небаченого”5. Віра випромінює духовне світло, і те світло є помітним6. Віра в Ісуса Христа є даром з небес, який приходить, коли ми вибираємо вірити7, та прагнемо й зберігаємо його. Ваша віра може або зростати, або слабшати. Віра є принципом сили, і є важливою не лише у цьому житті, а й у нашому розвитку за завісою8. Благодаттю Христа одного дня нас буде спасенно завдяки вірі в Його ім’я9. Майбутня доля вашої віри залежить не від якогось випадку, а від вашого вибору.
Віра молодого бразильця
Місяць тому в Бразилії я зустрів Аролдо Кавалканте. Він охристився, коли йому був 21 рік, і був першим членом Церкви у своїй сім’ї. Його віра яскраво палала і він відразу ж почав готуватися до служіння на місії. На жаль, матері Аролдо діагностували рак. Три місяці потому, лише за кілька днів до її смерті, вона розповіла Аролдо про те, що найбільше непокоїло її: Родичів, які могли допомогти, не було. Аролдо потрібно було узяти повну відповідальність за двох своїх молодших сестер і молодшого брата. Він урочисто пообіцяв це своїй матері, яка помирала.
Вдень він працював в банку, а ввечері відвідував університет. Він продовжував виконувати свої завіти, укладені під час хрищення, однак його сподівання служити на місії повного дня, розвіялися. Його місією стало піклування про свою сім’ю.
Кілька місяців потому, готуючись до виступу на причасних зборах, Аролдо вивчав слова Самуїла, який з докором сказав царю Саулу: “Послух,—прочитав він,—ліпший від жертви”10. Аролдо отримав на вигляд нездійсненне спонукання, що йому потрібно дослухатися до заклику пророка служити на місії. Незважаючи на перешкоди перед ним, він просувався вперед з великою вірою.
Аролдо заощаджував кожен бразильський крузейро, який міг. У 23 роки він отримав своє покликання на місію. Він сказав своєму братові, яку суму той має знімати для сім’ї щомісяця з його рахунку. В Аролдо все ще не вистачало грошей, щоб оплатити повну вартість його місії та витрати на життя для свого брата і сестер, але з вірою він увійшов в Центр підготовки місіонерів. Тиждень потому він отримав перше з багатьох благословень. Банк, в якому працював старійшина Кавалканте, неочікувано подвоїв суму грошей, які він мав отримати, коли закінчив працювати там. Це чудо, разом з іншими, забезпечило потрібні кошти, щоб оплатити його місію та проживання його сім’ї, коли він був відсутній.
Минуло двадцять років, і зараз брат Кавалканте служить президентом колу Ресіфе Бразіл Боа Віагем. Згадуючи ті дні, він сказав: “Намагаючись жити праведно, я відчував любов і скерування Спасителя. Моя віра зростала, дозволяючи мені долати численні випробування”11. Аролдо здобув віру не випадково, а зробивши вибір.
Багато християн, як чоловіків, так і жінок, мають глибоку віру в Господа Ісуса Христа, і ми шануємо й поважаємо їх за це.
Більше не на нейтральній території
Але брати, нам було дано дещо більше: священство Бога, силу Бога, відновлену на землі святими ангелами. Цим ви і відрізняєтеся. Ви більше не стоїте на нейтральній території. Ваша віра зростатиме не завдяки випадковості, а завдяки вашому вибору.
Спосіб нашого життя або зміцнює нашу віру, або послаблює її. Молитва, послух, чесність, чистота думок і вчинків та безкорисливість зміцнюють віру. Без цього віра слабнутиме. Чому Спаситель сказав Петру: “Я ж молився за тебе, щоб не зменшилась віра твоя”12? Бо існує супротивник, який насолоджується, руйнуючи нашу віру! Стійко захищайте свою віру.
Чесні запитання
Постановка щирих запитань є важливою частиною зміцнення віри, і для цього ми використовуємо, як наш інтелект, так і наші почуття. Господь сказав: “Я скажу тобі у твоєму розумі і у твоєму серці”13. Не всі відповіді приходитимуть відразу ж, однак на більшість запитань можна отримати відповіді через щире дослідження і пошук відповідей у Бога. Якщо використовувати лише наш розум, не застосовуючи нашого серця, це не принесе духовних відповідей. “Не знає ніхто й речей Божих, окрім [як через] Духа Божого”14. І щоб допомогти, Ісус пообіцяв нам “Втішителя іншого”, і назвав Його “Дух[ом] правди”15.
Віра ніколи не вимагає відповіді на кожне запитання, але шукає запевнення й сміливості просуватися вперед, іноді визнаючи: “Я не знаю всього, але я знаю достатньо, щоб продовжувати іти шляхом учнівства”16.
Якщо занурюватися в постійні сумніви, які підживлюються відповідями невіруючих і віроломних людей, це ослабляє віру в Ісуса Христа і у Відновлення17. “Людина тілесна не приймає речей, що від Божого Духа, бо їй це глупота”18.
Наприклад, запитання щодо пророка Джозефа Сміта не є новими. Його критики пихтіли ними проти пророка з того часу, як почалася ця робота. Дозвольте мені дати дружню пораду всім віруючим людям, які дивляться на події або твердження пророка Джозефа, що мали місце і були сказані ним близько 200 років тому, крізь кольорову призму знань 21 століття, і які мають щирі сумніви щодо них: залиште тепер брата Джозефа у спокої! В майбутньому ви матимете у 100 разів більше інформації, ніж є в усіх сучасних пошукових системах разом узятих, і вона походитиме від Небесного Батька, Який знає все19. Подумайте про життя Джозефа в цілому—він народився в бідності і отримав початкову формальну освіту, однак він переклав Книгу Мормона менше ніж за 90 днів20. Десятки тисяч чесних, відданих чоловіків і жінок долучилися до справи Відновлення. У 38 років Джозеф запечатав своє свідчення власною кров’ю. Я свідчу, що Джозеф Сміт був пророком Бога. Закарбуйте це в своєму розумі і рухайтеся далі!
Дари, які зміцнюють нашу віру
І Біблія, і Книга Мормона, дають нам прекрасне запевнення, що Ісус є Христос, Син Бога. У своїй руці я тримаю примірник першого видання Книги Мормона французькою мовою, виданий Джоном Тейлором, коли він почав працювати у Франції в 1852 році. Певні частини або всю Книгу Мормона зараз перекладено на 110 мов по всьому світу. Вона є духовним і фізичним свідченням про істинність Відновлення. Коли востаннє ви прочитали Книгу Мормона від палітурки до палітурки? Прочитайте її знову. Вона зміцнить вашу віру21.
Ще одним даром від Бога, який укріпляє нашу віру, є скерування Першого Президентства і Кворуму дванадцятьох. Сьогодні ми підтримали трьох нових членів Дванадцятьох, і я вітаю старійшину Разбанда, старійшину Стівенсона і старійшину Ренлунда у священному колі Кворуму дванадцятьох. Павло сказав:
“Він … [покликав] апостолів … [і] пророків, …
щоб приготувати святих … :
Аж поки ми всі не досягнемо з’єднання віри й пізнання Сина Божого. …
Щоб більш не … хита[тися] й не захоплю[ватися] від усякого вітру науки за … оманою та за лукавством до хитрого блуду”22.
Скерування Першого Президентства і Дванадцятьох допомагає захищати нашу віру.
Незважаючи на те, що полум’я вашої віри, яке зароджується, може бути маленьким, праведний вибір породжує більшу впевненість в Богові і ваша віра зростає. Складнощі смертного життя дмуть проти вас, а злі сили, що ховаються в темряві, сподіваються загасити вашу віру. Але, коли ви продовжуватимете робити хороший вибір, довіряти Богові і наслідувати Його Сина, Господь пошле більше світла і знання, і ваша віра стане міцною й непохитною. Президент Томас С. Монсон сказав: “Не бійтеся. … Майбутнє таке ж яскраве, як і ваша віра”23.
Портер, Зейн і Макс Оупеншоу
Віра молодих чоловіків цієї Церкви є дивовижною!
12 червня я отримав електронного листа, в якому мене повідомили, що єпископ з приходу в Юті, його дружина і двоє їхніх дітей загинули в авіакатастрофі. Єпископ Марк Оупеншоу управляв літаком, який злетів з маленького аеродрому, і раптом літак почав падати і розбився об землю. Під час цього нещасного випадку загинули єпископ Оупеншоу, його дружина, Емі, і їхні діти Теннер і Еллі. Дивовижним чином їхній п’ятирічний син, Макс, якого викинуло з літака в його авіакріслі, відбувся лише кількома зламаними кістками.
Я дізнався, що їхній син, старійшина Портер Оупеншоу, служив у Маджурській місії на Маршаллових островах, а їхній 17-річний син, Зейн, перебував у Німеччині за навчальною програмою культурного обміну.
Я зателефонував старійшині Оупеншоу на Острів Різдва. Вбитий горем через неочікувану смерть своєї матері, батька, брата і сестри, старійшина Оупеншоу відразу ж висловив занепокоєння про своїх двох молодших братів.
Зрештою саме старійшина Оупеншоу і його брат Зейн вирішили, що вдома можуть допомогти інші люди, і що Портер має залишитися на своїй місії. Вони знали, що саме цього хотіли б їхні батьки.
Коли я говорив зі старійшиною Оупеншоу, то відчував його сум, але також і невгасимий вогонь віри. “Я впевнений,—сказав він,—і знаю без тіні сумніву, що знову побачу свою сім’ю. … Силу в наших випробуваннях завжди можна знайти в … нашому Господі, Ісусі Христі. … Всемогутня рука Бога була дуже очевидною, коли Він допомагав [мені] і моїм братам пережити [це], вкрай важке, випробування”24.
Вперше я зустрівся з Зейном на похороні. Коли я дивився на чотири труни, що стояли перед нами в каплиці, то дивувався вірі цього 17-річного хлопця, який звертався до зібрання. “Сьогодні,—сказав він,—ми зібралися, маючи смиренні серця і душі, що тужать, щоб згадати про життя моєї мами, батька, Теннера та Еллі. … Ми розмовляли разом, плакали разом, згадували про щось разом і відчували руку Бога разом. …
В той день, коли я почув звістку про цей нещасний випадок, то знайшов у своїй сумці лист від моєї мами. В листі вона писала: “Зейне, пам’ятай, ким ти є, і звідки ти прийшов. Ми будемо молитися за тебе і сумувати за тобою”. Зейн продовжував: “Більш підходящих останніх слів від моєї матері не могло й бути. Я знаю, що вона, разом з Теннером, Еллі та моїм батьком … моляться за [моїх братів і за] мене. Я знаю, що … вони моляться, щоб я пам’ятав, ким я є, … оскільки, як і ви, я є дитиною Бога, і Він послав мене сюди. Я свідчу …, якими б самотніми ми не почувалися, Бог не залишить нас”25.
Мої дорогі друзі, ваша віра взяла свій початок не при народженні, і не закінчиться зі смертю. Віра—це вибір. Зміцнюйте вашу віру і живіть так, щоб заслуговувати на схвальні слова Спасителя: “Твоя віра велика”. Якщо ви робитимете так, я обіцяю вам, що ваша віра, завдяки благодаті Ісуса Христа, одного дня дозволить вам чистими й бездоганними стояти в присутності Бога з тими, кого ви любите. В ім’я Ісуса Христа, амінь.