У повному й зразковому порядку: будьте гідними храму—і в хороші, і в погані часи
Старійшина Квентін Л. Кук
З Кворуму Дванадцятьох Апостолів
Дотримання священних євангельських принципів дозволить нам бути гідними храму, знайти радість у цьому житті й приведе нас назад у небесний дім.
Пророк Легій проголосив: “Якщо немає праведності, то й щастя немає”1.
Супротивник успішно насаджує один великий міф у розум багатьох людей. Він та його емісари заявляють, що справжній вибір, який у нас є,—це вибір між щастям і задоволенням тепер, у цьому житті, та щастям у житті прийдешньому (а його, як стверджує супротивник, може й не бути). Цей міф є вибором хибним, але він дуже спокусливий2.
Кінцева благородна мета Божого плану щастя для праведних учнів та навернених сімей—бути об’єднаними в любові, злагоді й мирі в цьому житті3 й отримати целестіальну славу у вічностях з Богом Батьком, нашим Творцем, і Його Улюбленим Сином, Ісусом Христом, нашим Спасителем4.
Коли я був молодим місіонером, призначеним служити в Британській місії, то моїм першим районом був тодішній Брістольський округ. Один з місцевих церковних провідників наголошував на тому, що місіонери, які служать в цьому районі, мають бути “у повному й зразковому порядку”.
Спочатку я не міг зрозуміти, чому він так казав. Невдовзі я дізнався про історію й значення цього морського вислову—“у повному й зразковому порядку”. Свого часу Брістоль був другим найжвавішим портом в Об’єднаному Королівстві. Висота припливу була дуже високою—43 фути (13 м), вона була другою за висотою у світі. Під час відпливу, коли вода відступала, старі кораблі могли сісти на дно і впасти на бік, і якщо кораблі не були добре збудовані, вони могли зазнати пошкоджень. Крім того, усе, що не було ретельно складено на певній відстані або не прив’язано, могло хаотично змитись і розбитись чи пошкодитись5. Після того як я зрозумів значення цього вислову, мені стало ясно: цей провідник казав нам, що ми, місіонери, повинні бути праведними, дотримуватися правил і бути підготовленими до складних ситуацій.
Цей самий заклик стосується й кожного з нас. Я б описав стан бути “у повному й зразковому порядку” як бути “гідними храму”—у хороші часи і погані часи.
Коливання висоти хвиль у Брістольському каналі є до певної міри передбачуваним і до нього можна бути готовими, а ось бурі й спокуси цього життя часто бувають непередбачуваними. Але ми знаємо те, що вони прийдуть! Щоб подолати труднощі й спокуси, з якими кожен з нас неминуче зустрінеться, буде необхідна праведна підготовка і застосування божественно наданого захисту. Ми повинні вирішити, що будемо гідні храму, якими б не були наші обставини. Якщо ми підготовлені, ми не будемо боятися6.
Щастя в цьому житті і щастя в житті прийдешньому взаємопов’язані праведністю. Навіть в період між смертю і Воскресінням “духи тих, хто праведні, буде прийнято до стану щастя, який називається раєм, станом відпочинку, станом спокою”7.
На початку Свого земного священнослужіння в Ізраїлі, а пізніше серед нефійців, Спаситель звертався до питання щастя як в цьому житті, так і у вічності. Він підкреслював важливість обрядів, але також особливо наголошував на моральній поведінці. Наприклад, Його учні будуть благословенні, якщо у них буде голод і спрага за праведністю, якщо вони будуть милостиві, чисті серцем, будуть миротворцями та дотримуватимуться й інших моральних принципів. Ясно, що основним доктринальним посланням, на якому наголошував наш Господь Ісус Христос, були праведне ставлення і праведна поведінка у щоденному житті. Його вчення не тільки заміняли елементи закону Мойсея й виходили за їх межі8, але також були й відмовою від хибних людських філософій.
Упродовж багатьох століть євангелія Ісуса Христа надихала на віру і встановлювала норми поведінки стосовно того, що є праведним, бажаним і моральним та приносить щастя, процвітання і радість. Однак принципи та основи моралі, про які навчав Спаситель, зазнають серйозних нападок у сучасному світі. Християнство піддається нападкам. Багато хто вважає, що уявлення про те, що є моральним, а що ні, суттєво змінилось9.
Ми живемо у важкі часи. Дедалі сильнішою стає тенденція “називати зло добром, а добро—злом”10. Світ, який наголошує на своєму самозвеличенні та світськості, викликає велике занепокоєння. Один відомий письменник, не нашого віросповідання, сказав про це так: “На жаль, я бачу мало доказів того, що люди справді є щасливішими у період, в який ми вступаємо, або що їхні діти кращі, або що справа соціальної справедливості знаходиться в доброму стані, або що рівень занепаду шлюбів і все тонші й тонші сімейні дерева … обіцяють щось інше, крім більшої самотності для більшості й застою в цілому”11.
Очікується, що ми, учні Спасителя, будемо планувати й готуватися. У плані щастя моральна свобода вибору є центральним організуючим принципом і питанням нашого вибору12. Спаситель наголошував на цьому впродовж Свого священнослужіння, в тому числі і в притчах про нерозумних дів та про таланти13. У кожній з них Господь схвалював підготовку й дію та засуджував зволікання й лінощі.
Я визнаю: незважаючи на неперевершене щастя, яке втілене в божественному плані Бога, іноді воно може відчуватися таким далеким і відокремленим від наших існуючих обставин. Попри всі учнівські старання, воно може здаватися для нас недосяжним. У нашому обмеженому полі зору теперішні спокуси й принади можуть здаватися звабливими. З іншого боку, нагороди за відмову піддатися цим спокусам можуть видаватися далекими й недосяжними. Але справжнє розуміння Батькового плану показує, що нагороди за праведність доступні прямо зараз. Злочестивість же, наприклад, аморальна поведінка, ніколи не приносить радості. Про це Алма ясно сказав своєму сину Коріантону: “Ось, я кажу тобі, злочестивість ніколи не була щастям”14.
Наше вчення чітко передано Амулеком в Алма 34:32 : “Бо знайте, це життя є часом для людей підготуватися до зустрічі з Богом; так, ось цей день цього життя є днем для людей чинити діяння свої”.
То ж як нам підготуватися в такий важкий час? Крім того, що треба бути гідними храму, є багато принципів, які сприяють праведності. Я наголошу на трьох з них.
Перший: праведність у самоконтролі й поведінці
Я вважаю, що іноді наш люблячий Небесний Батько повинен дивитися на нас з тим захопленням, яке відчуваємо ми, дивлячись на своїх маленьких дітей, коли вони навчаються і зростають. Ми всі спотикаємося й падаємо, набуваючи досвіду.
Я вдячний президенту Дітеру Ф. Ухтдорфу за виступ на конференції в 2015 році15, в якому він розповів про знаменитий експеримент із зефіром, проведений в Стенфордському університеті в 1960-х роках. Ви згадаєте: чотирирічним дітям дали по одному зефіру. Якби вони змогли витримати 15–20 хвилин і не покуштували цей зефір, то отримали б ще один зефір. Експеримент було знято на відео, де можна побачити, до чого тільки не вдавалися діти, щоб не скуштувати той зефір16. Дехто таки не витримав.
Минулого року професор, який проводив той оригінальний експеримент, доктор Уолтер Мішель, написав книгу, в якій повідомив, що це дослідження було проведене завдяки його інтересу до питання самоконтролю, а також через його власну звичку до куріння. Він особливо був стурбований після загальної доповіді головного лікаря США в 1964 році, який прийшов до висновку, що куріння викликає рак легенів17. Основуючись на багаторічних дослідженнях, один з його колег-фахівців повідомив, що “самоконтроль—як той м’яз: чим більше ним працювати, тим сильнішим він стає. Уникнення одного разу чогось того, що спокушає, допомагатиме вам розвинути здатність не піддаватися іншим спокусам у майбутньому”18.
Принцип вічного розвитку такий: здійснюючи самоконтроль і живучи праведно, ми зміцнюємо свою здатність протистояти спокусі. Це вірно як в духовній сфері, так і в матеріальних справах.
Чудовим прикладом цього є наші місіонери. Вони розвивають в собі риси, притаманні Христу, і надають особливого значення послуху та духовності. Від них очікується дотримання насиченого розкладу і проведення їхніх днів у служінні іншим. Вони одягнені скромно, в класичній традиції, а не недбало чи нескромно, як це дуже поширено сьогодні. Їхня поведінка та вигляд передають моральне, серйозне послання19.
У нас приблизно 230000 молодих людей, які служать зараз місіонерами або які повернулися з місіонерського служіння в останні п’ять років. Вони розвинули в собі дивовижну духовну силу та самодисципліну, які потрібно буде й далі виявляти, інакше ці якості атрофуються так само, як і м’язи, якими не користуються. Усім нам потрібно розвивати й демонструвати поведінку та мати належний зовнішній вигляд, які вказують, що ми—справжні послідовники Христа. Ті, хто відмовляється або від праведної поведінки, або від достойного, скромного вигляду, віддаються стилю життя, який не приносить ні радості, ні щастя.
Відновлена євангелія дає нам проект плану щастя й стимул, щоб розуміти його і виявляти самоконтроль та уникати спокуси. Вона також навчає нас, як каятись, коли допускаються порушення.
Другий: шанування Суботнього дня збільшуватиме праведність і буде захистом для сім’ї
Рання християнська Церква перенесла дотримання Суботнього дня із суботи на неділю в пам’ять про Господнє воскресіння. Інші основні священні цілі Суботнього дня залишилися незмінними. Для юдеїв і християн Суботній день символізує великі труди Бога20.
Недавно ми з дружиною та двоє моїх колег зі своїми дружинами були запрошені взяти участь в єврейському шабаті на запрошення нашого дорогого друга Роберта Абрамса та його дружини Діани у них вдома у Нью-Йорку21. Святкування єврейського шабату почалося у п’ятницю ввечері. У центрі його було вшанування Бога як Творця. Святкування розпочалося із благословення сім’ї та з гімну, що співають в шабат22. Ми приєдналися до церемоніального обмивання рук, до благословення хліба, молитов, куштування кошерної їжі, цитування Писань та співу у святковому настрої пісень, які співають в шабат. Ми слухали слова івриту, слідкуючи за їх перекладом англійською мовою. Найважливіші уривки з Писань, які були прочитані зі Старого Завіту, були дорогі й нам, і це були слова з книги Ісаї, які проголошували Суботу приємністю23, і з книги Єзекіїля про те, що Субота “стан[е] знаком поміж Мною та між вами, щоб пізнати, що Я—Господь, Бог ваш!”24
Невимовне враження залишив цей чудовий вечір завдяки любові й відданості, що відчуваються в цій сім’ї, а також їхній відповідальності перед Богом. Коли я думав про цю подію, то згадував про страшні переслідування, яких впродовж століть зазнавали євреї. Очевидно, шанування Суботнього дня було “постійним завітом”, який зберігав і благословляв єврейський народ на виповнення сказаного у Писаннях25. Це також сприяло тому надзвичайному сімейному життю й щастю, що спостерігаються в житті багатьох з єврейського народу26.
Для членів Церкви Ісуса Христа Святих Останні Днів шанування Суботнього дня є виявом праведності; воно благословляє і зміцнює сім’ї, поєднує нас з Творцем і збільшує щастя. Суботній день може допомогти нам відділитися від того, що є легковажним, недоречним або аморальним. Він дозволяє нам бути у світі, але не від світу.
За останні шість місяців у Церкві відбулася одна найпомітніша зміна. Вона стосується реакції членів Церкви на оновлений акцент, зроблений Першим Президентством і Кворумом дванадцятьох на Суботньому дні, та на заклик президента Рассела М. Нельсона зробити Суботній день приємністю27. Багато членів Церкви розуміє, що справжнє дотримання Суботнього дня у святості є прихистком від штормів цього життя. Це також і ознака нашої відданості Небесному Батьку та більш глибокого розуміння священності причасних зборів. І хоч у нас попереду довга дорога, але ж ми маємо чудовий її початок. Я закликаю всіх нас продовжувати й далі дослухатися до цієї поради і покращити наше поклоніння в Суботній день.
Третій: божественний захист надається, коли ми праведні
За божественним планом Бога ми благословенні мати дар Святого Духа. Цей дар є “право[м] кожного гідного … на напарництво Святого Духа”28. Цей член Божества служить діючою очищувальною силою, якщо євангелія стоїть на першому місці в нашому житті. Він також є голосом попередження проти зла та голосом захисту проти небезпеки. Коли ми пливемо морями життя, вкрай необхідно прислухатися до спонукань Святого Духа. Дух допомагатиме нам уникати спокус і небезпек, Він втішатиме нас і вестиме через труднощі. “А плід духа: любов, радість, мир, довготерпіння, добрість, милосердя, віра”29.
Дотримання священних євангельських принципів дозволить нам бути гідними храму, знайти радість у цьому житті й приведе нас назад у небесний дім.
Мої дорогі брати і сестри, життя—нелегке, інакшим воно й не може бути. Це час перевірки і випробування. Як і для старих кораблів у Брістольській гавані, настануть часи, коли прийде відлив і здаватиметься, що ніби все, що нас тримає на плаву в цьому світі, зникає. Ми можемо сісти на дно і навіть перекинутися на бік. У цих випробуваннях, я обіцяю вам: якщо жити гідно храму, завжди підтримуючи цю гідність, то це утримуватиме разом те, що справді має значення. Солодкі благословення миру, щастя і радості разом з благословеннями вічного життя та целестіальної слави з нашим Небесним Батьком та Його Сином, Ісусом Христом, виповняться. Я про це свідчу в ім’я Ісуса Христа, амінь.