Контроль

У вересні цього року мине шістдесят чотири роки відтоді, як я повернувся додому після служіння на місії в Англії. Через три дні після повернення я і один мій друг завітали до Університету Юти на вечір танців “Хелло Дей”. Він розповів мені про чарівну другокурсницю Барбару Боуен, з якою, на його думку, мені було б варто познайомитися. Він підвів її до мене, представив нас одне одному, і ми почали танцювати.

На жаль, це був “вільний танець”, як ми його називали, і це означало, що танцювати з дівчиною можна було лише до миті, коли хтось поплескає тебе по плечі і займе твоє місце. Барбара була жвавою і популярною, тож ми не встигли потанцювати з нею і хвилини, як інший юнак “перехопив” її в мене.

Але для мене це було неприйнятним. Навчившись на місії важливості тримати питання на контролі, я дізнався номер її телефону і зателефонував їй наступного дня, щоб запросити на побачення, але в неї не було часу через навчання і громадські справи. На щастя, на місії я навчився бути настійливим, навіть стикаючись з розчаруванням, і зрештою зміг призначити побачення. Після цього побачення ми почали зустрічатися. Якимось чином під час тих побачень мені вдалося переконати її, що я саме той “єдиний істинний і живий” колишній місіонер—принаймні в тому сенсі, що стосувалося її особисто. Зараз, 64 роки потому, наші семеро дітей та багато внуків і правнуків є живим доказом важливої істини, що незалежно від того, яким би гарним не було ваше послання, у вас може не бути шансу поділитися ним, якщо постійно і наполегливо не тримати питання на контролі.

Можливо саме тому я відчув чітке спонукання нагадати сьогодні про два мої виступи на попередніх генеральних конференціях.

На жовтневій конференції 2011 р. я закликав усіх пам’ятати ці важливі слова Господа: “Бо так буде Мою Церкву названо в останні дні, а саме: Церква Ісуса Христа Святих Останніх Днів”¹.

Цими словами Господь наголошує, що це не лише офіційна назва, але також і назва, якою слід називати Його Церкву. Маючи Його чітку заяву, нам не слід називати Церкву будь-якою іншою назвою, зокрема “Мормонською Церквою” або “Церквою СОД”.

Термін мормон може належним чином вживатися у певному контексті, що стосується членів Церкви, зокрема мормонських піонерів або організацій, таких, як Мормонський хор скинії. Члени Церкви широко відомі як мормони і під час спілкування з людьми, що не належать до нашої віри, ми можемо доречно називати себе мормонами, за умови, що при цьому згадується повна назва Церкви.

Якщо члени Церкви навчаться використовувати правильну назву Церкви у поєднанні зі словом мормон, це наголошуватиме на тому, що ми християни, члени Церкви Спасителя.

Брати і сестри, давайте поставимо це питання на контроль і розвинемо звичку завжди чітко пояснювати, що ми належимо до Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів.

Друге послання, про яке, як я відчуваю, мені слід нагадати, було проголошено на останній генеральній конференції, коли я закликав членів Церкви молитися, щоб до Різдва їх було приведено до хоча б однієї людини, яку б вони могли запросити дізнатися про відновлену євангелію. Багато членів Церкви розповіли мені про особливі події, які сталися внаслідок того, що вони звернулися до Господа з проханням надати їм можливості взяти участь у місіонерській роботі.

Наприклад, один колишній місіонер спеціально молився про те, щоб його було приведено до “тієї самої” людини, яка відгукнеться на його послання. У його уяві з’явилося ім’я колишньої однокурсниці, з якою разом вони навчалися в коледжі. Він знайшов її у Фейсбуці і дізнався, що вона молилася, щоб зрозуміти мету і сенс свого життя. Він знову провідав її саме тоді, коли вона шукала істину, і в грудні її було охрищено.

Мені розповіли, що багатьом людям подібним чином робили запрошення, але лише в небагатьох випадках людей провідували, як це зробив цей брат.

Я дуже вірю в принцип контролю. Як сказано в місіонерському путівнику Проповідуйте Мою євангелію: “Запрошення без контролю, це все одно, що вирушити в подорож і не дійти до кінця, або купити квиток на концерт і не піти в театр. Без завершальної дії зобов’язання є порожнім”².

У Проповідуйте Мою євангелію всіх навчають не лише як запрошувати, але також і як провідувати людей після цього, поставивши це питання на контроль. За визначенням, мета місіонерської роботи полягає в тому, щоб запрошувати “людей прийти до Христа, допомагаючи їм прийняти відновлену євангелію через віру в Ісуса Христа і Його Спокуту, покаяння, хрищення, прийняття дару Святого Духа і терпіння до кінця”³.

Запрошувати—це, безперечно, одна зі складових процесу. Але, зверніть увагу на те, що місіонерська робота членів Церкви є чимось набагато більшим, ніж просто запрошувати людей послухати місіонерів. Це також і контрольні візити з місіонерами для зміцнення віри, спонукання до покаяння, підготовки до укладання завітів і терпіння до кінця.

Цей принцип контролю проілюстровано у книзі Дії:

“А Петро та Іван на дев’яту годину молитви йшли разом у храм.

І несено там чоловіка одного, що кривий був з утроби своєї матері. Його садовили щоденно в воротях храму, що Красними звалися, просити милостині від тих, хто до храму йшов.

Як побачив же він, що Петро та Іван хочуть у храм увійти, став просити в них милостині.

Петро ж із Іваном поглянув на нього й сказав: “Подивися на нас!”

І той подивився на них, сподіваючися щось дістати від них.

Та промовив Петро: “Срібла й золота в мене нема, але що я маю, даю тобі: У Ім’я Ісуса Христа Назарянина—устань та й ходи!”

Це сильне запрошення від Господнього слуги, чи не так? Але Петро не зупинився на самому лише запрошенні. У тексті Писань далі сказано, що “узявши його за правицю, він підвів його. І хвилі тієї зміцнилися ноги й суглобці його!

І, зірвавшись, він устав та й ходив, і з ними у храм увійшов, ходячи та підскакуючи, і хвалячи Бога!”⁴

Іншими словами, Петро не просто застосував свою владу священства і запросив цього чоловіка устати і ходити. Після цього запрошення він також зробив певні дії—підійшов до чоловіка, взяв його за правицю, підвів його і увійшов разом із ним у храм.

У дусі прикладу Петра, я хотів би порекомендувати всім нам більш регулярно долучатися до місіонерської роботи, замінивши свій страх справжньою вірою, запрошуючи по одній людині принаймні раз на квартал, або чотири рази кожного року, навчатися у місіонерів повного дня. Вони підготовлені навчати Духом зі справжнім і щирим натхненням від Господа. Зробивши запрошення, ми разом можемо провідувати цих людей, взяти їх за руку, підвести і супроводжувати у їхній духовній подорожі.

Щоб допомогти вам у цьому, я запрошую всіх членів Церкви, незалежно від вашого теперішнього покликання або рівня активності в Церкві, отримати примірник путівника Проповідуйте Мою євангелію. Його можна придбати у наших розподільчих центрах, а також он-лайн. Он-лайн версію можна читати або безкоштовно завантажити. Це путівник для місіонерської роботи—і це означає, що це путівник для всіх нас. Читайте його, вивчайте його і тоді застосовуйте вивчене, і це допоможе вам зрозуміти, як приводити душі до Христа через запрошення і контрольні візити. Як сказав Президент Томас С. Монсон: “Зараз для членів Церкви і для місіонерів настав час іти разом, працювати разом, трудитися разом у Господньому винограднику, щоб приводити душі до Нього”⁵.

Ісус Христос навчав Своїх учнів:

“Жниво справді велике, та робітників мало;

тож благайте Господаря жнива, щоб на жниво Своє Він робітників вислав”⁶.

Господь відповів на ці благання у наші дні найбільшою кількістю місіонерів повного дня за всю історію світу. Цією новою хвилею відданих робітників Господь дав нам ще одну нагоду допомогти Йому в цьому великому жниві душ.

Є дієві способи, у які члени Церкви можуть допомагати і надавати підтримку нашим чудовим місіонерам. Наприклад, ви можете сказати місіонерам, що ви вивчаєте путівник Проповідуйте Мою євангелію, і попросити їх показати вам, що вони опановують під час свого вивчення. Коли ви будете ділитися одне з одним, безперечно зростатиме більша впевненість членів Церкви і місіонерів одне в одному, саме так, як повелів Господь:

“Але щоб [кожний чоловік і жінка могли] говорити в ім’я Господа Бога, саме Спасителя світу”⁷.

І “Ось, Я послав вас свідчити і попереджати людей, і належить кожній людині, яку було попереджено, попередити свого ближнього”⁸.

Брати і сестри, чи можете ви уявити собі той вплив, який станеться, якщо члени сім’ї і друзі включатимуть те, що вони опанували під час особистого вивчення путівника Проповідуйте Мою євангелію, у свої листи та повідомлення, що надсилаються електронною поштою, до своїх місіонерів повного дня? Чи можете ви уявити собі благословення, які отримають сім’ї, коли вони краще знатимуть і розумітимуть те, що їхні сини і дочки будуть вивчати і чого навчати під час свого служіння на місії? Чи можете ви хоча б почати осягати той величезний потік спокутної благодаті, яка зіллється на нас, як особисто, так і на всіх разом, згідно з обіцянням Спасителя всім тим, хто виголошує свідчення, запрошуючи душі прийти до Нього, і після цього здійснюючи контрольні візити.

Господь сказав через пророка Джозефа Сміта: “Вас благословлено, бо свідчення, яке ви принесли, записано на небі, щоб ангели дивилися на нього; і вони радіють за вас, і ваші гріхи прощено вам”⁹.

“Бо Я прощу вам ваші гріхи з цією заповіддю—залишайтеся непохитними … у донесенні цілому світові свідчення про те, що передано вам”¹⁰.

Якщо ми провідуємо людей, Господь допомагатиме нам. Я бачив, як невимовна радість сповнює серця членів Церкви по всьому світу, коли вони, натхнені свідченням, запрошують людей і після цього віддано їх провідують. Під час недавнього відвідування Аргентини я закликав членів Церкви запросити якусь людину до церкви перед цією генеральною конференцією. Восьмирічний Джошуа дослухався і запросив свого найкращого друга і його сім’ю на день відкритих дверей у їхньому приході в Буенос-Айресі. Дозвольте мені зачитати з нещодавно отриманого мною листа, де пояснюється, як Джошуа зробив запрошення і потім віддано тримав це питання на контролі:

“Кожні кілька хвилин [Джошуа] вибігав до воріт, щоб побачити, чи не йдуть запрошені. Він сказав, що знає, що вони прийдуть.

Наближався вечір, друг Джошуа не прийшов, але Джошуа не здавався. Він з вірою підходив до парадних воріт через кожні кілька хвилин. Настав час згортати експозицію, коли, ось, Джошуа почав радісно підстрибувати і оголосив: “Вони тут! Вони вже тут!” Я подивився і побачив, як вся сім’я підходила до церкви. Джошуа вибіг, щоб привітати їх і обійняв свого друга. Вони зайшли і, здається, день відкритих дверей справив на них дуже приємне враження. Вони взяли брошури і вділили багато часу, щоб познайомитись з кількома новими друзями. Як чудово було бачити віру цього маленького хлопчика і знати, що діти з Початкового товариства також можуть бути місіонерами”¹¹.

Я свідчу, що коли ми будемо працювати разом—шукати “ту саму” одну людину, запрошувати її і ставити питання на контроль з довірою і вірою, Господь усміхатиметься нам і сотні тисяч Божих дітей знайдуть мету і мир у Церкві Ісуса Христа Святих Останніх Днів. Хай Господь благословить усіх нас у наших зусиллях прискорити роботу зі спасіння, про це я смиренно молюся, в ім’я Ісуса Христа, амінь.