Книга Мосії 5
    Footnotes

    Розділ 5

    Святі стають синами і дочками Христа через віру—Тоді їх називають іменем Христа—Цар Веніямин закликає їх бути стійкими і непохитними в добрих ділах. Близько 124 р. до р.х.

    1 І ось, сталося, що коли цар Веніямин промовив таке до свого народу, він послав до них, бажаючи довідатися від свого народу, чи вірять вони словам, з якими він звернувся до них.

    2 І вони всі заволали в один голос, кажучи: Так, ми віримо всім словам, які ти сказав нам; і ми знаємо також про їхню надійність і істинність, через Духа Господа Вседержителя, Який звершив сильну азміну в нас, або в наших серцях, що ми вже не маємо бажання чинити бзло, але постійно чинити добро.

    3 І ми самі також, через нескінченну великодушність Бога і прояви Його Духа, маємо велике бачення того, що має прийти; і якби це було доцільно, могли б пророкувати про все.

    4 І це саме віра, яку ми мали в те, про що наш цар сказав нам, привела нас до того великого знання, через яке ми втішаємося такою надзвичайно великою радістю.

    5 І ми бажаємо увійти в азавіт з нашим Богом, щоб виконувати Його волю, і бути послушними Його заповідям у всьому, що Він заповідатиме нам, у всі наші дні, що залишилися, аби ми не навернули на себе ніколи бнескінченну муку, як було сказано вангелом, щоб не випили ми з чаші гніву Бога.

    6 І ось, це є ті слова, яких цар Веніямин хотів від них; і отже, він сказав їм: Ви сказали ті слова, яких я бажав; і завіт, який ви склали, є праведним завітом.

    7 І ось, через той завіт, який ви склали, вас будуть називати адітьми Христа, Його синами, і Його дочками; бо знайте, цього дня Він духовно бнародив вас; бо ви кажете, що ваші всерця змінилися через віру в Його імʼя; отже, ви гнародилися від Нього і стали Його дсинами і Його дочками.

    8 І під такою назвою вас зроблено авільними, і немає ніякої біншої назви, за допомогою якої вас можна було б зробити вільними. Не дано ніякого іншого вімені, через яке приходить спасіння; отже, я б хотів, щоб ви гвзяли на себе імʼя Христа, усі ви, хто увійшов у завіт з Богом, що ви будете послушними до кінця свого життя.

    9 І станеться так, що хто б не зробив це, той стане праворуч від Бога, бо він знатиме імʼя, яким його називають; бо його називатимуть імʼям Христа.

    10 І ось станеться, що того, хто не візьме на себе імʼя Христа, мусять називати якимось аіншим іменем; отже, той опиниться бліворуч від Бога.

    11 І я б хотів, щоб ви також памʼятали, що аімʼя, яке, як я сказав, я дам вам, ніколи не буде викреслене, як тільки через провину; отже, будьте обережні, щоб ви не грішили, щоб це імʼя не було викреслено з ваших сердець.

    12 Я кажу вам, я б хотів, щоб ви не забували азберігати це імʼя завжди записаним у ваших серцях, щоб ви не опинилися ліворуч від Бога, але щоб чули і знали голос, яким вас покличуть, а також те імʼя, яким Він покличе вас.

    13 Бо як може азнати людина господаря, якому вона не служила, і хто є незнайомцем для неї, і далеко від думок і намірів її серця.

    14 І ще, чи бере людина осла, який належить її сусіду, і утримує його? Я кажу вам: Ні; вона навіть не дозволить того, щоб той годувався в її отарі, але вона вижене його геть і знехтує ним. Я кажу вам, що саме так буде серед вас, якщо ви не будете знати імені, яким вас називають.

    15 Отже, я б хотів, щоб ви були стійкі і непохитні, завжди багаті на добрі справи, щоб Христос, Господь Бог Вседержитель, міг азапечатати вас до Себе, щоб вас могли привести на небеса, щоб ви могли мати довічне спасіння і вічне життя, через мудрість, і силу, і справедливість, і милість Того, Хто бстворив усе, на небесах і на землі, Хто є Бог над усім. Амінь.