1 І ось, цар Мосія наказав, щоб усі люди зібралися разом.

2 Ось, було не стільки багато дітей Нефія, або не стільки багато тих, хто був нащадком Нефія, як було ^алюдей Зарагемлі, який був нащадком ^бМулека, і тих, хто пішов з ним у пустиню.

3 І було не стільки багато людей Нефія і людей Зарагемлі, як було Ламанійців; так, їх не було навіть наполовину стільки.

4 І ось усіх людей Нефія було зібрано разом, а також усіх людей Зарагемлі, і їх було зібрано двома групами.

5 І сталося, що Мосія читав і наказав читати літописи Зенифа своєму народові; так, він читав літописи народу Зенифа, з тих пір як вони залишили землю Зарагемлі, і до того, як вони повернулися знову.

6 І він також прочитав розповідь про Алму і його братів, і про всі їхні бідування, з тих пір як вони залишили землю Зарагемлі, і до того, як вони повернулися знову.

7 І тоді, коли Мосія закінчив читання літописів, його люди, які жили на цій землі, були охоплені здивуванням і подивом.

8 Бо вони не знали, що й подумати; бо коли вони побачили тих, кого було ^авизволено з залежності, вони сповнилися надзвичайно великої радості.

9 І ще, коли вони подумали про своїх братів, яких було вбито Ламанійцями, вони сповнилися смутком, і навіть пролили багато сліз печалі.

10 І ще, коли вони подумали про безпосередню великодушність Бога і Його силу у визволенні Алми і його братів з рук Ламанійців та від залежності, вони здійняли свої голоси і склали дяку Богові.

11 І ще, коли вони подумали про Ламанійців, які були їхніми братами, про їхній грішний і розбещений стан, вони сповнилися ^аболем і мукою за добробут їхніх ^бдуш.

12 І сталося, що ті, хто був дітьми Амулона і його братів, які побралися з дочками Ламанійців, були невдоволені поведінкою своїх батьків, і вони не хотіли більше називатися іменами своїх батьків, тому вони взяли собі імʼя Нефія, щоб називатися дітьми Нефія і бути в числі тих, кого називали Нефійцями.

13 І тоді всі люди Зарагемлі були ^апричислені до Нефійців, і це тому, що царство було передано нікому іншому, а тільки тим, які були нащадками Нефія.

14 І тоді сталося, коли Мосія закінчив говорити і читати людям, він побажав, щоб Алма також звернувся до людей.

15 І Алма звернувся до них, коли вони були зібрані разом великими групами, і він ходив від однієї групи до іншої, проповідуючи людям покаяння і віру в Господа.

16 І він закликав людей Лімгія і його братів, усіх тих, кого було визволено від залежності, що вони повинні памʼятати, що саме Господь визволив їх.

17 І сталося, що після того як Алма навчив людей багато чому і закінчив говорити з ними, тоді цар Лімгій виявив бажання, щоб його було хрищено; і всі його люди виявили бажання, щоб їх було хрищено також.

18 Отже, Алма зайшов у воду і ^ахристив їх; так, він христив їх у той самий спосіб, як і своїх братів у ^бводах Мормона; так, і всі, кого він христив, належали до церкви Бога; і це через їхню віру в слова Алми.

19 І сталося, що цар Мосія дозволив Алмі засновувати церкви по всій землі Зарагемлі; і надав йому ^авладу висвячувати священиків і вчителів у кожній церкві.

20 Тож це було зроблено, тому що людей було так багато, що ними не міг керувати один учитель; і не могли вони також чути слово Бога в одному зібранні;

21 Тому вони збиралися разом у різні групи, які називалися церквами; кожна церква мала своїх священиків і своїх учителів, і кожний священик проповідував це слово згідно з тим, як воно було передано йому з вуст Алми.

22 І таким чином, незважаючи на те, що було багато церков, вони всі були однією ^ацерквою, так, саме церквою Бога; бо нічого іншого не проповідувалося в усіх церквах, крім покаяння і віри в Бога.

23 І ось, було сім церков на землі Зарагемлі. І сталося, що хто мав бажання взяти на себе ^аімʼя Христа, або Бога, ті приєднувалися до церков Бога;

24 І вони називалися ^анародом Бога. І Господь пролив Свій Дух на них, і вони були благословенні і процвітали на цій землі.