Розділ 24
Робота жінок-святих останніх днів: “безкорислива відданість цій прекрасній справі”
“Немає меж всьому хорошому, що можуть зробити наші сестри”.
З життя Джозефа Філдінга Сміта
Президент Джозеф Філдінг Сміт сказав 2 жовтня 1963 року на генеральних зборах Товариства допомоги: “Ми, Брати Церкви, шануємо й поважаємо наших чудових сестер за їхню безкорисливу відданість цій славетній справі”1.
Заявляючи про це, Президент Сміт далі розповів про свій багаторічний досвід. Він усе життя провів, служачи пліч-о-пліч з відданими жінками-святими останніх днів. Це служіння розпочалося ще в кінці 1880-х років, коли йому було десь років 10. У той час жінок-святих останніх днів було закликано здобувати освіту в галузі медицини й охорони здоров’я. Його мати, Джуліна Л. Сміт, прислухалася до цієї поради і пройшла навчання, щоб стати акушеркою. Вона часто будила його посеред ночі, щоб він відвіз її екіпажем до того дому, де мала народитися дитина. Служачи так зі своєю матір’ю, Джозеф Філдінг Сміт побачив, якими сильними й співчутливими були жінки Церкви2. Сестра Сміт пізніше служила радником в генеральному президентстві Товариства допомоги.
Президент Сміт відчував велику повагу до Товариства допомоги, яке він називав “невід’ємною частиною Божого царства на землі”3. Його друга дружина, Етель, 21 рік служила членом генерального правління Товариства допомоги. Сестра Емі Браун Лайман, яка служила з Етель в цьому правлінні, а пізніше генеральним президентом Товариства допомоги, сказала: “Сестра Сміт була однією з найвидатніших жінок, яких я будь-коли знала. Я вважала її найкращим автором і промовцем у [цьому] правлінні”4. Маючи це покликання, Етель відвідувала конференції колів, щоб навчати місцевих сестер Товариства допомоги. Вона й Президент Сміт їздили для виконання деяких церковних доручень разом і часто бувало, що разом виступали з однієї кафедри, навчаючи членів Церкви5.
Після смерті Етель Президент Сміт одружився з Джессі Еванс. Джессі майже завжди їздила з ним, щоб навчати святих. У неї був чудовий співочий голос, і Президент Сміт завжди хотів, щоб вона співала на зборах, які вони відвідували. Старійшина Френсіс М. Гіббонс, який служив секретарем Першого Президентства, розповідав: “Коли б не головував Джозеф Філдінг, він завжди хотів, щоб вона співала, уже хоча б тому, що її спів ніколи не стомлював його. Проте для цього була й інша причина: коли вона співала священні гімни своїм добре поставленим контральто, це додавало зборам особливого відчуття духовності, надихало слухачів і допомагало йому краще виступати. З часом, завдяки наполегливим і пустотливим наполяганням своєї дружини, Джозеф час від часу співав з Джессі дуетом, в якому його красивий баритон гармонійно звучав з її співом. У таких випадках вони зазвичай сиділи разом на сидінні біля піаніно; Джессі акомпанувала, співаючи напівголосом, щоб було чути спів її чоловіка”6.
Як Президент Церкви, Джозеф Філдінг Сміт регулярно працював із сестрою Белл С. Спаффорд, генеральним президентом Товариства допомоги. Сестра Спаффорд пізніше так розповідала про досвід своєї роботи з ним: “Президент Джозеф Філдінг Сміт, людина чуйна й палко любляча людей, у всі часи виявляв глибоке розуміння роботи жінок Церкви і говорив про це президентству Товариства допомоги безліч разів і в самий різний спосіб, розширюючи наше бачення і направляючи наші шляхи”7.
Учення Джозефа Філдінга Сміта
1
Писання розповідають про вірних жінок, які мали обов’язки у Господній Церкві.
Ми можемо прочитати у Дорогоцінній Перлині, що після того, як Адам і Єва відчули наслідки Падіння, Єва промовила проповідь. Єва сказала коротко, проте надзвичайно змістовно, ось її слова:
“…Якби не наша провина, ми б ніколи не мали сімені, і ніколи б не знали добра, і зла, і радості нашого викуплення, і вічного життя, яке Бог дає всім послушним. [Мойсей 5:11].
І Адам та Єва благословили ім’я Бога і [вони] відкрили все це своїм синам та дочкам”. [Алма 5:12; курсив додано]”.
З цього ми дізнаємося, що Єва, як і Адам, отримали одкровення і заповідь навчати своїх дітей шляхам вічного життя8.
Ми читаємо, що в [давні] дні в Ізраїлі жінки були активними і мали виконувати певні обов’язки [див. Вихід 15:20; Суддів 4–5]9.
У Новому Завіті ми читаємо про багатьох вірних жінок, які самі прагнули отримати пораду й давали її. Багато хто з них йшли за Господом і служили Йому [див. Лука 8:1–3; 10:38–42]10.
Упродовж усієї історії Церкви жінки відігравали дуже важливу роль в Господній роботі останніх днів.
2
В останні дні сестри Товариства допомоги відіграють дуже важливі ролі у відновленій Церкві Ісуса Христа.
17 березня 1842 року пророк Джозеф Сміт зустрівся з багатьма сестрами Церкви в Наву й організував їх у товариство, яке було назване “Жіноче товариство допомоги Наву”. … У тому, що воно було організоване через одкровення, не може бути жодного сумніву. Упродовж років ця істина дуже багато разів ставала очевидною, і цінність і необхідність Товариства неодноразово підтверджується й сьогодні11.
Дійсно, Церква Ісуса Христа не була б повноцінно організованою, якби не існувало цієї чудової організації. … Це Відновлення не було б повним без Товариства допомоги, в якому сестри можуть виконувати божественно призначене їм служіння, таке необхідне для благополуччя Церкви12.
“Жіноче товариство допомоги Наву” було організоване пророком Джозефом Смітом за допомогою старійшини Джона Тейлора. Господь відкрив, що жінки Церкви повинні бути організовані в товариство, бо для них є важлива робота—допомогти “розпочати й зміцнити справу Сіону”. [УЗ 6:6.] Перш за все роботою сестер було допомагати жінкам Церкви, підбадьорювати їх і сприяти їхньому всебічному розвитку, щоб вони могли підготуватися в усьому, аби мати місце в целестіальному царстві. Також їм було дано відповідальність сприяти роботі милосердя й приносити полегшення в горі й нужді бідним, хворим і стражденним по всій Церкві. Упродовж усіх років існування цієї організації сестри товариства віддано служили у своїх покликаннях і звеличували їх своєю відданістю у цій роботі. Жодне з даних завдань не було для них надто важким; жодний з обов’язків не був проігнорований, і завдяки їхньому служінню були благословенні тисячі13.
Товариство допомоги … зросло, щоб бути силою в Церкві. І силою абсолютно необхідною—і хоч ми говоримо про нього як про допоміжне, тобто таке, що допомагає, однак роль Товариства допомоги є більш вагомою. Воно є необхідним14.
Я хочу похвалити сестер цієї прекрасної організації за їхню цілісність і відданість, які постійно виявлялися, починаючи ще з часів Наву15.
Господь задоволений вашою роботою. Своїм служінням ви допомагали будувати й зміцнювати Боже царство. У Церкві робота Товариства допомоги є, скажу вам, такою ж необхідною, як і робота кворумів священства. Зараз комусь може здатися, що я трішечки перебільшую, але, на мою думку, та робота, яку ви, наші дорогі сестри, виконуєте, заслуговує на це, і вона є такою ж важливою у побудові цього царства, його зміцненні, його розширенні, закладанні його основи, на якій ми всі можемо будувати, як і робота братів, які мають священство Бога. Ми не можемо справитися з цими завданнями без вас16.
[Сестри Товариства допомоги] належать до найбільшої у світі жіночої організації, організації, яка є невід’ємною частиною Божого царства на землі, і вона призначена і діє, щоб допомагати своїм вірним членам досягнути вічного життя в царстві нашого Батька. …
Товариство допомоги було створено за духом одкровення, і воно [відтоді] направлялося тим же духом, і воно розвинуло в серцях безлічі наших чудових сестер прагнення бути праведними, що є приємним для Господа17.
Товариство допомоги є “найбільшою у світі жіночою організацією, організацією, яка є невід’ємною частиною Божого царства на землі”.
3
Сестри Товариства допомоги турбуються про матеріальне й духовне благополуччя Божих дітей.
Господь у Своїй мудрості покликав сестер допомагати священству. Завдяки їхньому співчуттю, ніжності й доброті, Господь дивиться на [жінок] і покладає на них обов’язок служити нужденним і знедоленим. Він вказав шлях, яким вони мають іти, і Він дав їм цю величну організацію, в якій вони мають повноваження служити під керівництвом єпископів приходів та в злагоді з єпископами приходів, намагаючись задовольнити як духовні, так і матеріальні потреби наших людей.
І Господь може покликати наших сестер, щоб вони йшли в доми й утішали нужденних, допомагали знедоленим, ставали з ними на коліна й молилися з ними; і Господь почує молитви цих сестер, коли вони щиро моляться за хворих, як Він почув би й молитви старійшин Церкви18.
У Товариства допомоги є багато цілей і обов’язків. … Мій батько, Президент Джозеф Ф. Сміт, [сказав]: “Це організація, яку заснував пророк Джозеф Сміт. Отже вона є найдавнішою і найважливішою допоміжною організацією Церкви. Товариство мало не лише допомагати бідним, хворим і нужденним, але й певною мірою—а навіть і більшою мірою—також дбати про духовне благополуччя і спасіння матерів і дочок в Сіоні, слідкувати, щоб ніхто не був знехтуваний, але щоб всі були захищені від біди, лиха, сил темряви і зла, які загрожують їм у світі. Обов’язок Товариства допомоги—дбати про духовне благополуччя членів Товариства і всіх членів Церкви жіночої статі”19.
Обов’язок Товариства допомоги не лише дбати про тих, хто належить до Товариства допомоги, але його робота має поширюватися й поза межі цього товариства. Де б хто не був у біді, потребував допомоги, переживав труднощі, хворів або страждав, ми звертаємося до Товариства допомоги. … Вони можуть виконати велику й чудовоу роботу, підбадьорюючи тих, хто збився на хибний шлях, допомагаючи їм, приводячи їх знову до активності, допомагаючи їм подолати свої слабкості або гріхи й недосконалості і приводячи їх до розуміння істини. Я кажу, що немає меж всьому хорошому, що можуть зробити наші сестри.
… Я не знаю, що робили б у світі наші президенти колів та єпископи у своїх приходах, якби в них не було чудових сестер Товариства допомоги, на яких вони можуть покладатися; яких вони можуть покликати на служіння, і неодноразово, щоб владнати справи в дуже делікатних ситуаціях, де нашим братам зробити це важко, а ось нашим сестрам це вдається просто блискуче. Було б чудово, якби всі члени Церкви були досконалими. У такому випадку в нас усіх було б менше відповідальності, і у чоловіків, і у жінок, але для цього час ще не прийшов. Серед членів Церкви ми маємо наших сестер, яких потрібно підбадьорювати, трошки допомагати як духовно, так і матеріально, і нікому не вдасться зробити це краще, ніж нашим сестрам, які належать до цієї великої й чудової організації.
У цій роботі сестри можуть докладати зусиль, щоб підбадьорювати тих, хто став на хибний шлях, байдужих, легковажних, і допомагати їм, подібно до того, як це роблять брати у священстві, покликані це робити для тих, хто став на хибний шлях, для легковажних і байдужих серед братів. Нам всім слід працювати, щоб збільшити праведність, і докладати зусиль, щоб повернути до активності тих, хто відійшов і нехтує своїми обов’язками в Церкві20.
Ми бачимо, як зросло це товариство з часу [його] скромного початку в найскладніших умовах, коли членів Церкви було мало. … Добрі справи, зроблені у турботі про бідних, у турботі про хворих і стражденних, а також у турботі про тих, хто має фізичні, розумові чи духовні потреби, ніколи не стануть достатньо відомими. … Усі вони були виконані в дусі любові, у злагоді з істинним духом євангелії Ісуса Христа21.
4
Господь очікує, що жінки будуть прагнути світла та істини, щоб вони могли мати право на целестіальну славу.
Для наших сестер євангелія означає так само багато, як і для братів. Вони так само зацікавлені в ній, як і брати. І коли Господь сказав пророку Джозефу Сміту: “Досліджуйте ці заповіді, бо вони істинні й вірні, і пророцтва та обіцяння, які в них, буде всі здійснено” [УЗ 1:37], Він не зазначив, що ця заповідь стосується тільки членів Церкви чоловічої статі. … Для наших сестер розуміти план спасіння настільки ж важливо, як і для чоловіків. Просто необхідно, щоб вони виконували заповіді. Жодна жінка не буде спасенна у Божому царстві без хрищення для відпущення гріхів і рукопокладання для надання дару Святого Духа.
… Коли Господь сказав, що жодна людина не може бути спасенною у невігластві [див. УЗ 131:6], то, на мою думку, Він мав на увазі як жінок, так і чоловіків, і, я вважаю, що жінки Церкви зобов’язані вивчати Писання22.
Господь вимагає від жінок, як і від чоловіків у Церкві, щоб вони знали Його божественну волю й мали живе свідчення у своєму серці про відкриту істину стосовно спасіння у Божому царстві. Господь явив Книгу Мормона не лише для користі тих, хто має священство, але для кожної душі, яка прагне істини, як для чоловіків, так і для жінок23.
“Господь вимагає від жінок … у Церкві, щоб вони знали Його божественну волю й мали живе свідчення у своєму серці”.
Господь очікує, що сестри будуть мати свідчення про істину, щоб розуміти учення Церкви; цього ж Він очікує й від тих, хто має священство. Щоб нам здобути піднесення, яке ми всі сподіваємось отримати, нам необхідно підготуватися через знання, віру і молитву. І коли Господь сказав: “Шукайте найперше всього царства Бога і Його праведності” [Матвій 6:33; 3 Нефій 13:33], Він не говорив це тільки чоловікам, бо там були присутні і чоловіки, і жінки24.
На голову кожної жінки, яка охристилася в цій Церкві, старійшини поклали свої руки для надання дару Святого Духа, щоб Цей Дух міг скеровувати її до всієї істини. Це воля Господа—щоб ніхто не міг залишитися без божественного проводу, який буде відкривати їм істину і дасть їм можливість відрізняти світло від темряви і, таким чином, бути зміцненими й отримати силу відкидати всі хибні вчення, теорії і уявлення, які так переважають сьогодні у світі25.
Наші сестри так само мають право на натхнення від Святого Духа в їхніх потребах, як і чоловіки,—точно таке ж право. Вони мають право на дар пророцтва стосовно того, що їм необхідно знати. … Коли вони моляться, їм слід молитися щиро, очікуючи, що прийде відповідь на їхні молитви. Якщо вони щирі та вірні, Господь почує їх, як Він почує братів26.
Господь пообіцяв усім, як чоловікам, так і жінкам, дар Святого Духа за умови вірності, покірності й справжнього покаяння. Від них вимагається досліджувати й знати істини євангелії та готувати себе через вивчення, віру й виконання всіх заповідей до пошуку світла та істини, щоб вони могли мати право на целестіальну славу27.
5
Через священство Бог пропонує Своїм дочкам кожний духовний дар і кожне благословення, які можуть отримати Його сини.
На мою думку, всім відомо, що благословення священства даються не лише чоловікам. Ці благословення також виливаються … і на всіх відданих жінок Церкви. Виконуючи заповіді і служачи в Церкві, ці чудові сестри можуть підготуватися до благословень дому Господа. Господь пропонує Своїм дочкам кожний духовний дар і кожне благословення, які можуть отримати Його сини, бо в Господі ані чоловік без жінки, ані жінка без чоловіка [див. 1 Коринтянам 11:11]28.
Ми всі знаємо, що Господь сказав Аврааму, що той буде батьком багатьох народів і що його сімені буде стільки, скільки зірок на небі і скільки піску на березі моря, але ось що ми не повинні пропустити повз увагу: такі самі обіцяння були дані й Сарі.
“І сказав Авраамові Бог: “Сара, жінка твоя, нехай свого ймення не кличе вже: Сара, бо ім’я їй: Сарра. І поблагословлю Я її, і теж з неї дам сина тобі. І поблагословлю Я її, і стануться з неї народи, і царі народів будуть із неї”. [Буття 17:15–16]29.
Господь, говорячи про священство і силу священства та обряди Церкви, які ми отримуємо через священство, сказав: “І це більше священство керує євангелією та тримає ключ від таємниць царства, саме ключ від пізнання Бога”.
… Дозвольте мені прочитати це знову: “І це більше священство керує євангелією та тримає ключ від таємниць царства, саме ключ від пізнання Бога. Отже, у його обрядах явлена сила божественності. А без обрядів його і без повноваження священства сила божественності не явлена людям у плоті; бо без цього жодна людина не може побачити обличчя Бога, Самого Батька, і вижити” [УЗ 84:19–22].
Коли ми читаємо це, то кожний чоловік серед нас, який є носієм священства, з радістю має подумати, що ми маємо те велике повноваження, завдяки якому ми можемо пізнати Бога. Не тільки чоловіки, які є носіями священства, знають цю прекрасну істину, але завдяки тому священству і його обрядам, кожний член Церкви, чоловіки і жінки, можуть пізнати Бога30.
Рекомендації для вивчення і навчання
Запитання
-
Чого ми можемо навчитися із випадків, описаних у підрозділі “З життя Джозефа Філдінга Сміта”? Який схожий досвід був у вас?
-
Президент Сміт говорив про жінок різних епох, які віддано виконували важливі обов’язки у Божому царстві (див. частину 1). Як саме, за вашими спостереженнями, жінки сприяють зміцненню своїх сімей і Церкви?
-
Чому, як ви бачили, служіння Товариства допомоги є “таким необхідним для благополуччя Церкви”? (Див. частину 2). У чому сестри Товариства допомоги і носії священства співпрацюють, будуючи Боже царство?
-
Як саме Товариство допомоги дбає про духовне благополуччя жінок-святих останніх днів? Як саме сестри Товариства допомоги поширюють свій вплив поза межі їхньої організації? (Див. приклади в частині 3).
-
Президент Сміт наголошував, що всім жінкам і чоловікам потрібно розуміти євангельські вчення, зміцнювати свої свідчення й отримувати одкровення (див. частину 4). Як ви думаєте, чому це важливо, щоб усі ми прагнули цих дарів?
-
Президент Сміт навчав, що благословення священства “виливаються … на всіх відданих жінок Церкви” (частина 5). Чому жінкам потрібні благословення священства, щоб виконувати свої обов’язки вдома і в Церкві? Які приклади того, як жінки отримували такі духовні дари, ви бачили?
Відповідні уривки з Писань
Допомога вчителю
“Часто буває корисним після проведення попереднього уроку обдумати план проведення наступного. Можливо, відразу після проведеного уроку у вас найкраще складатиметься думка про тих, кого навчаєте, про їхні потреби й уподобання” (Навчати—немає покликання величнішого [2000], с. 97).