Чи поїдете ви?
Старійшина Девід Ф. Еванс
Сімдесятник
Якщо Господь попросить вас поїхати служити на місію, чи поїдете ви?
Ілюстрація Бена Саймонсена
Мої роки навчання у старших класах і перший рік у коледжі припали на вʼєтнамську війну. На час, коли я почав навчатися у коледжі, Церква уклала договір з урядом США стосовно того, скільки місіонерів вона може посилати служити на місії. Цей договір полягав у тому, що кожний приход міг посилати лише двох місіонерів на рік, а решту молодих людей не можна було покликали на місію і вони могли підлягати призову в армію. Незважаючи на те, що все своє життя я хотів служити на місії, здавалося дуже маловірогідним, що я зможу на неї поїхати.
Восени 1969 р. я вступив до Університету штату Юта. Наприкінці січня 1970 р. я зустрів мою майбутню дружину, почав ходити з нею на побачення, а навесні ми вже закохалися одне в одного.
Дзвонив єпископ
Одного дня, десь після обіду, я повернувся додому і моя мати сказала мені: “Девіде, дзвонив єпископ. Він хоче зустрітися з тобою”.
Я відповів: “Я зайнятий”.
Мати глянула на мене і сказала: “Якщо ти надто зайнятий, щоб піти на зустріч з єпископом, то зніми слухавку, подзвони йому і так йому й скажи”.
Я знав, що я не був такий вже й зайнятий, тому все ж пішов на зустріч зі своїм єпископом в його офісі. Він сидів за своїм столом, незвично пустим. Я б відразу міг сказати, що то мала бути зовсім не співбесіда, як я було подумав.
“Девіде,—сказав він,—в одному з приходів не можуть використати одне з їхніх місіонерських місць. У нас зʼявилася можливість послати на одного місіонера більше. Як єпископат, ми відчули, що треба запитати у Небесного Батька, чи є хтось, хто повинен поїхати прямо тепер. І ось, що я хочу сказати тобі: тепер—це той час, коли Господь хоче, щоб ти служив на своїй місії”.
Сказане ним мене приголомшило. Я ж думав, що через війну і квоту я ніколи не зможу поїхати на місію. Я запитав, чи є у мене трохи часу, щоб подумати. Він спитав, скільки часу мені потрібно, і я відповів, що приблизно з тиждень.
На цьому наша бесіда й закінчилась, я вийшов—усе ще приголомшений—і пішов до своєї машини. Я почав їхати навкруг Солт-Лейк-Сіті, щоб почекати, поки настане вечір.
Рішення служити
А через кілька хвилин я розвернувся й поїхав до церкви, припаркував машину і знову пішов в офіс єпископа. Він так і сидів там за абсолютно пустим своїм столом.
Я поглянув на нього і спитав: “Єпископе, що ви робите?”
Він по-доброму відповів: “Чекаю тебе”.
І я твердо сказав: “ Якщо тепер—це той час, коли Господь хоче, щоб я служив на місії, я, звичайно ж, служитиму”.
Коли я прийшла додому, моя мати була на кухні. Я боявся, що коли розкажу про все, що я відчував, то розплачусь. Тому я й сказав: “Мамо, я не можу зараз про це говорити, але ти маєш знати, що я збираюся поїхати на місію, і я збираюся зробити це скоро”.
Уже пізніше того дня я поговорив про своє рішення з батьком. Він дав мені найдобрішу, найбільш підбадьорливу пораду. Потім я зустрівся зі своєю подругою (тепер вона моя дружина) і розказав їй про своє рішення. Ми ходили, розмовляли, плакали і знову розмовляли. Але ні в неї, ні в мене не було жодних сумнівів. Якщо я можу поїхати, я повинен поїхати і я поїду.
У серпні я отримав покликання служити в Японії, а 10 жовтня 1970 р. я відбув на свою місію.
Коли Господь покликає, чи поїдете ви?
У 24 розділі книги Алми недавно навернені Анті-Нефій-Легії дали обіцяння ніколи більше не проливати кров. Коли їхні вороги прийшли, щоб напасти на них, вони готові були радше померти, ніж порушити своє обіцяння. Потім, у розділі 27, Аммон пропонує цареві, щоб він та його народ пішли зі своїх земель і приєдналися до нефійців, але цар відмовився зробити це, вважаючи, що нефійці не приймуть їх (див. Aлма 27:3–6). Аммон запитує царя: “Я піду і спитаю в Господа, і якщо Він скаже нам піти … , чи підете ви?” (Алма 27:7). Цар Анті-Нефій-Легіїв відповів: “Спитай у Господа, і якщо Він скаже нам іти, ми підемо; інакше ми загинемо на цій землі” (Алма 27:10). Аммон спитав, і Господь наказав їм піти. Анті-Нефій-Легії пішли без вагань.
Упродовж вашого життя Господь буде просити вас “піти”. Якщо Він попросить, то чи підете ви? Ви підете тоді, коли Він просить вас зробити це? Я знаю з власного досвіду, що духовне зростання і благословення, які ми маємо у своєму житті, по суті, залежать від нашого рішення відповісти, коли Господь кличе. Президент Рассел М. Нельсон сказав: “Кожний день—це день для прийняття рішень. І наші рішення впливають на нашу долю” (“Рішення для вічності”, Ліягона, лист. 2013, с. 108).
Під час місії в Японії у мене була можливість навчати євангелії людей, яких я полюбив. У 1998 році, через 26 років після закінчення моєї місії, я був покликаний служити президентом місії в Японії. Цього разу я був в іншій місцевості, але знову зустрів людей, яких любив, і які полюбили мене. Уся моя сімʼя мала нагоду взяти участь у цій дивовижній справі—побудові Господньої Церкви в Японії.
Через кілька років після того, як ми з дружиною повернулися з нашої місії додому, Президент Гордон Б. Хінклі (1910–2008) попросив нас зустрітися з ним. Під час тієї зустрічі він запропонував мені прийняти покликання служити в якості генерального авторитета. Він нагадав про мій досвід, який я отримав молодим місіонером, а потім президентом місії, і сказав нам, що хоч є багато людей, які гідні стати генеральними авторитетами, Господь хотів би покликати саме мене завдяки здобутому мною раніше досвіду й попереднім рішенням.
Оскільки Президент Томас С. Монсон оголосив про зміну щодо віку, в якому можна покликати на місію, молодих людей попросили радитися з їхніми батьками, радитися з їхніми єпископами і радитися у молитві з Господом. Якщо ви знаєте, що саме тепер треба їхати, то повинні їхати. Якщо у вас є терпіння і ви виявляєте віру, я знаю, що Господь дасть вам знати Свою волю.
Я свідчу, що коли ви підкоряєтеся волі Господа, ви будете благословенні аж надмір.