Дорослій молоді
Потужна сила, яка сприяє поширенню добра
Ми всі можемо бути силою, що сприяє поширенню добра у світі, якою б великою або малою не була сфера нашого впливу.
Все почалося з бурі в середині квітня. Це не так уже й незвично для Юти, та все ж притрушені снігом тюльпани на Храмовій площі не можна було залишити без уваги. Тож я створила обліковий запис в Instagram—той, на якому були не фото моїх котів (хоч вони й дуже милі), але фотографії храму.
Так почався рік щоденного розміщення постів (та ще кілька років не зовсім щоденних постів). Фотографування храму й розміщення зображень разом з цитатами провідників Церкви про храм стало чудовим способом розвивати таланти й поглиблювати вдячність за храм.
Але разом зі зростанням кількості людей, які дивилися мої послання, зростало розуміння того, що я маю можливість справляти позитивний вплив. Я не є впливовою людиною в соціальних медіа, але мені подобається думка, що мої зусилля десь когось змінюють.
Хоча життя напружене і швидке, ми всі можемо використовувати свої таланти, щоб благословляти інших і бути силою, яка сприяє поширенню добра. Адже “ми віримо, що … повинні робити добро всім людям” (Уложення віри 1:13).
Я відстежила історії інших молодих людей, які намагаються бути силою, що сприяє поширенню добра у світі. Ось як вони змінюють світ.
Допомагати з любов’ю
Граціелу Морейру, якій зараз 25 років, з дитинства навчали робити добро. Коли люди в її рідному містечку Форталеса, провінція Сеара, Бразилія, бачать когось в нужді, вони допомагають. “Це притаманно нашій культурі”,—каже дівчина. І членам Церкви “також, бо ми просто думаємо, згідно зі словами Ісуса Христа, про те, що треба любити інших так, як ви любите себе. І ми це робимо. Ми це робимо, бо нам так подобається”.
Те, як Грацієла, не викликаючи уваги, помічає людей, що потребують допомоги, і залишає свої справи, аби допомогти їм—наприклад, коли вона побачила старого чоловіка, який ніс важкі сумки, дівчина перейшла через дорогу, щоб допомогти йому донести їх додому,—вона стає силою поширення добра. Вона також знає, що ми можемо робити найбільше добра, коли люди знають, що ми служимо з почуття любові, а не обов’язку. “Є дещо, чого я навчилася від мами: роби те, що ти хочеш, аби люди робили тобі. Це—план небесного Батька—Він хоче, щоб ми допомагали людям”.
Граціела каже, що ми також не можемо дозволити, аби такі речі, як технології (тобто наші смартфони) стали на заваді, коли йдеться про те, щоб вийти із зони комфорту й робити добрі справи. “Суть у тому, що нам треба пізнавати одне одного, нам треба розуміти потреби інших людей, тому що наше життя не основується на мобільних додатках. Наше життя основується на людях. Воно основується на тому, що нам слід робити, аби стати кращими і йти за Ісусом Христом”. А йти за Ісусом—це і є, головним чином, робити добро.
Будьте мужніми
29-річна Норманді Лушер, студентка, яка здобуває ступінь магістра з образотворчого мистецтва в Мериленді, США, використовує свої твори мистецтва для поширення добра. “Упродовж останніх пари років я багато зосереджувалася на найважливішій заповіді—любити Бога і любити ближнього,—каже вона.— Свої мистецькі роботи я присвячувала тому, щоб розповідати історії. Ми дійсно можемо навчатися співчувати ближнім і любити їх, а не просто слухати і чути їхні історії”.
“Людина-ідея”, як сама себе називає Норманді, збирає людей разом для здійснення багатьох хороших планів. За допомогою одного навчального проекту—виставки створених нею картин, в яких змальовується історія Йова з точки зору жінки—Норманді взялася збирати гроші для місцевого притулку для жінок. “Інші жінки приходили і розповідали свої історії та ділилися своїм досвідом,—каже вона.— І я подумала, що той проект мав великий вплив”.
Ще одна ідея, яку втілила Норманді,—це співпраця з журналом (який видається кимось самостійно або он-лайн). Вона зв’язалася з іншими митцями і разом вони розповіли історії з Книги Мормона через призму сучасного мистецтва.
Що стосується Норманді, то вона зрозуміла, що може бути силою поширення добра, відкрито спілкуючись з іншими людьми. “Я працювала над тим, щоб розвинути в собі сміливість бути вразливою і ділитися власним досвідом та поглядами. Суть мистецтва в тому, щоб бути чесним і ділитися ідеями. Тож, кажучи про силу, яка сприяє поширенню добра, я просто намагаюся втілювати ті ідеї: бути чесною і сміливою та співпрацювати з іншими людьми й спілкуватися за допомогою образотворчого мистецтва”.
Вона заохочує дорослу молодь також розвивати сміливість чинити добрі справи. “Не бійтеся того, що ви не спроможні зробити достатньо,—каже вона.— Я думаю, що багатьох людей пригнічує думка: “Я нічого не можу зробити”. А коли вони впадають у цю помилку, то це стає на заваді здійсненню багатьох хороших справ. Не бійтеся. Майте сміливість іти вперед і діяти”.
Знайдіть свій шлях
26-річний Метт Джеймс з Юти вважає, що частково місія його життя полягає в тому, щоб допомагати тим, хто народився, не маючи привілеїв, які має він. Певною мірою це наслідок того, що його батьки є філантропами, і ще це пояснюється почуттям обов’язку, яке краще можна виразити словами “В усьому, Боже мій, благословенний я” (Гімни, № 128). Після того як Метт відслужив місію повного дня в Ірландії та Шотландії, його серце прихилилося до африканських біженців, яких він там навчав і охристив. Тож коли з’явилася нагода поїхати до Уганди, він туди поїхав.
Хоча він уже бував у Ефіопії, Перу та Індії, однак, за словами Метта: “Уганда змінила моє життя. Я знаю, що Бог привів мене саме в цю частину світу з мудрою метою”. Частково та мета полягала в тому, щоб потоваришувати з жінкою на ім’я Керолін та охристити її. І також його серце було зворушене сиротами, з якими він працював. Коли настав час їхати звідти, Метт не хотів втрачати зв’язок з людьми, про яких він піклувався. Тож він поговорив зі своїми батьками, які запропонували йому фінансову допомогу в будівництві притулку для сиріт, яке він здійснював разом з Керолін у маленькому містечку Мбале.
Керолін, яка також виросла сиротою, продовжує наглядати за функціонуванням притулку. Кожного літа Метт повертається в Уганду і в партнерстві з іншими людьми будує більший притулок для сиріт, де понад 200 дітей буде жити і навчатися. А зараз він керує бізнесом з виробництва ювелірних виробів, що допомагає йому фінансувати притулок для сиріт.
За словами Метта, у кожного з нас у житті є те, чим Бог благословив нас опікуватися. “Я твердо вірю, що якби всі дослухалися до своїх спонукань і починали діяти, йти тим шляхом, що лежить перед ними і користувалися наданими можливостями, то кожен би знайшов для себе справу. І якби кожному треба було знайти свою справу й старанно її виконувати, світ був би набагато кращим”.
Не так уже й важко знайти свою “cправу”. “Моліться Богові й намагайтеся зрозуміти, до чого лежить ваше серце,—радить Метт.— Моліться, щоб дізнатися, чим вам слід опікуватися, аби у вас була сфера свого впливу, і рушайте вперед”.
Моліться, щоб мати милосердя
Kaveria ei jätetä. Фінською мовою це означає: “ніхто не забутий”. Ця фраза йде своїм корінням до часів війни, але фіни й досі живуть за нею. Ці слова надихають робити добро 23-річного Ролле Рантаніемі з Уусімаа, Фінляндія.
“Я створив для себе правило: якщо я бачу самотню людину, я до неї підходжу за будь-яких обставин. Ніхто не повинен бути самотнім. В юності я був дуже самотнім у школі й у церкві—у мене зовсім не було друзів. Тож я знаю, як погано почуватися самотнім. Саме це я запозичив з фінської ментальності, що ніхто не повинен бути знехтуваним”.
Його рушійною силою є знання про те, що стосунки можуть тривати й після цього життя. “Ось чому я вважаю, що найважливіше для нас—це зосередитися на самовдосконаленні. Бути хорошим прикладом, бути хорошою людиною, стати старанним і розвивати інші якості Христа. Ще одне—це розвивати стосунки, дружити з людьми, мати милосердя і любов та служити іншим”.
Ролле впевнений, що вияв милосердя, подібного до Христового,—це наше найкраще знаряддя для поширення добра. “В Moроній 7:48 сказано, що нам треба молитися, аби мати милосердя. І я помітив, що коли роблю це кожного дня і прошу Небесного Батька помістити мене в такі ситуації, де я міг би послужити, то краще їх розпізнаю. Якщо ми справді відкриємо очі, то побачимо навколо можливості послужити, про які ми ніколи і не думали”.
Навіть незначне має значення,—каже Ролле.— Якщо ви помічаєте незначні справи і виконуєте їх, то зможете справляти великий вплив”.
Надихайте інших ставити високі цілі
23-річний Деніел Годой випромінює світло і доброту. Цим сповнені прийняті ним рішення Він є силою поширення добра лише своїм прикладом.
Будучи єдиною дитиною, яка виросла в маленькому містечку неподалік Сантьяго, Чилі, в дитинстві він бачив відданість своїх батьків у служінні та в євангелії. Деніел був першим у своєму колі, хто поїхав на місію у 18 років, коли було змінено вік початку служіння на місії, цим надихнувши юнаків також підготуватися піти на служіння раніше. Після місії в Колумбії він був першим у своєму містечку, хто поїхав зі своєї країни, щоб здобути вищу освіту. Його бажання надихнуло інших отримувати освіту. “Певним чином я надихнув їх ставити вищі цілі,—каже він.— Було дивовижно дізнатися про те, як маленький крок, зроблений мною, допоміг надихнути інших людей”.
Здобуття освіти в США—це також ключ до здійснення планів Деніела допомагати іншим та чинити добро в майбутньому. “Моя довготермінова мета—повернутися до Чилі й допомагати людям там—служити їм. Я приїхав сюди, бо я знаю, що можу отримати можливості, завдяки яким зможу допомагати людям також і в Чилі”.
Та все ж Деніел каже: “Я не досконалий. Однак намагаюся робити все якнайкраще, і я відчуваю, що це буде надихати інших та спонукатиме їх не зупинятися, а йти вперед”.
Виявляти Божу любов
Здобувши ступінь соціального працівника, 27-річна Кейтлін Рай з Каліфонії, США, не змогла знайти себе в цій сфері, однак відчула потяг до гуманітарної роботи. Вона бачила, як рука Бога скеровувала “кожен крок на шляху”, завдяки чому вона тепер є директором неприбуткової організації, мета якої—боротьба з бідністю в усьому світі.
Кейтлін працювала з біженцями в Греції та жертвами насильства в Непалі, які, за її словами, “пережили найгірші моменти свого життя. Я не можу зробити багато, коли бачуся з ними. Я не можу змінити уряд або політику, але є те, що я можу—любити їх”. І з ким би вона не була—вона бачить, як важливо людям відчувати Божу любов. “Якщо я можу допомагати в цьому, то відчуватиму, що зробила багато важливої роботи і що Бог мною задоволений”.
Її досвід допомагає бачити проблеми інших людей під більш широким кутом зору. “Ми, доросла молодь, можемо легко зануритися у власні справи,—каже вона.— Ми настільки поглинуті питаннями: “Як там моя робота?”, і “А що там з навчанням?”, або “Як мені знайти вічного супутника?” Усе це хороші питання, але якщо ми спроможемося вийти за межі власних інтересів, то, думаю, знайдемо те, що справді шукаємо.
Якщо ми просто будемо сильно відчувати Духа, Бог буде нас вести і скеровувати, а потім ми зможемо зробити все добро, на яке спроможні,—каже Кейтлін.— Я думаю, що кожен хоче робити добро, навіть якщо це лише у своєму місті або в своїй сім’ї. Кожна дрібниця: підбадьорююче слово другові або підтримка члена сім’ї—сама наявність тих непомітних моментів, коли ви знаєте, що саме цього Бог чекав від вас у цю мить,—справляє величезний вплив на ваше життя і на життя інших людей”.
Ваш вплив
Вам не потрібно зараз іти і братися за побудову притулку для сиріт, аби зробити якесь добро у світі. Вам не потрібно реєструвати обліковий запис в Instagram для розміщення фотографій храму або стати директором неприбуткової організації. Однак ви можете подумати про те, як скористатися своїми унікальними талантами, щоб стати силою поширення добра.
Я дійсно вірю, що ці слова президента Томаса С. Монсона (1927–2018), звернені до жінок у Церкві, також чудово підходять дорослій молоді: “Ви—могутня сила на добро, одна з найпотужніших в усьому світі. Ваш вплив поширюється не лише на вас і ваші сім’ї, але на багатьох людей на землі” (“Керуйтеся трьома цілями”, Ліягона, лист. 2007, с. 120). Тож продовжуєте робити добро—все, на яке ви спроможні. Ваш вплив поширюватиметься далі, ніж ви думаєте. І разом ми будемо тією потужною силою поширення добра.