Увечері перед тим, як Ісуса було розп’ято, Він попросив двох Своїх учнів приготувати вечерю. Потім Він запросив Своїх апостолів увійти. Під час цієї вечері, яку називають Таємною вечерею, Ісус явив Своїм учням особливий спосіб, у який вони можуть завжди пам’ятати Його. Ми можемо читати про це у Новому Завіті:
“[Ісус] узявши ж хліб і вчинивши подяку, поламав і дав їм, проказуючи: “Це тіло Моє, що за вас віддається. Це чиніть на спомин про Мене!”
По вечері так само ж і чашу, говорячи: “Оця чаша—Новий Заповіт у Моїй крові, що за вас проливається” (Лука 22:19–20).
Коли ми куштуємо і п’ємо причастя, ми робимо те саме, що й апостоли під час Таємної вечері. Хліб нагадує нам про тіло Христа і те, як Він фізично постраждав за нас. Вода нагадує нам про Його кров, яку було пролито за нас.
Причасні молитви також нагадують нам про обіцяння, які ми даємо під час хрищення—завжди пам’ятати Ісуса Христа. Коли ви слухаєте причасні молитви, думайте про те, що ви робили цього тижня, щоб пам’ятати Ісуса. Як ви можете пам’ятати Його наступного тижня?